08.07.2014р. Б. / Паломництво Мелітополь — Запоріжжя все ж таки відбудеться

Єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії Ян Собіло заявив, що проща Мелітополь — Запоріжжя, не зважаючи на складну ситуацію на Сході України, все ж таки відбудеться.

 

«У зв'язку з ситуацією, що склалася в Україні, ми розуміємо всі труднощі та ризики проведення прощі з Мелітополя до Запоріжжя, але спробуємо зробити це», — повідомив у зверненні до священиків та вірних дієцезії владика Ян. 

«Будемо молитися, щоб Господь віддалив від нас всіляке зло, тому головний намір прощі хочемо виразити словами молитви «Даруй нам мир!»», — йдеться у зверненні. Під таким самим гаслом 3-4 серпня у Запоріжжі відбудеться дієцезіальний День молоді. 

«Хочемо глибше пізнати на чому базується правдивий мир між Богом і людьми, між людьми навзаєм, а також внутрішній мир людини», — зазначається у зверненні єпископа Яна Собіли. 

Проща має відбутися з 27 липня по 3 серпня. А 4 серпня єпископ-ординарій Станіслав Широкорадюк очолить Месу на Дні молоді. 

Джерело:   КРЕДО

07.07.2014р. Б. / Християнська байдужість приносить найбільше горя, — Папа

«Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я дам вам полегшення». Про ці слова Христа Папа Франциск говорив перед молитвою «Ангел Господній» у неділю 6 липня на площі Святого Петра у Ватикані. Святіший Отець закликав християн і самим приносити полегшення усім, хто потребує.

 

Папа зазначив, що коли Ісус промовляє ці слова, то має перед очима людей, яких щодня зустрічає на стежках Галилеї – простих, бідних, хворих, відкинених… Вони приходили «щоб почути Його слово, яке приносило надію». Та й Сам Ісус шукав втомлених і знесилених людей, називаючи їх вівцями без пастиря, «щоб звіщати їм Боже Царство, зцілити тіло й дух». А тепер взиває всіх до Себе, кажучи: «Прийдіть до мене», обіцяючи полегшення. 

«Це Ісусове запрошення, – сказав Наступник святого Петра, – простягається і до наших днів, щоб досягнути братів і сестер, пригноблених непевними умовами життя, важкими екзистенціальними ситуаціями, іноді позбавлених дійсних точок опори. В найбідніших країнах, але також на периферіях найбагатших країн, існує багато втомлених і обтяжених людей під нестерпним тягарем відкинення й байдужості. Байдужість, скільки ж то горя приносить потребуючим людська байдужість. А ще більше – християнська!». 

Папа зазначив, що багато людей існують за бортом суспільства, зазнаючи випробування нуждою, змушені втікати з батьківщини, рятуючи життя, багато носять на собі тягар економічної системи, яка визискує людину, який не бажає нести мала групка упривілейованих. «Кожному з цих дітей Небесного Отця Ісус повторює: “Прийдіть до мене всі”. Але Він це каже також і тим, які все мають, але серце їхнє порожнє», – зазначив Святіший Отець, наголошуючи, що Ісусове запрошення звернене до всіх, однак, особливим чином до тих, які найбільше страждають. 

«Ісус обіцяє дати всім полегшення, але також дає немовби заповідь: “Візьміть моє ярмо на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і смиренний серцем”, – вів далі Єпископ Риму. – У чому ж полягає це Господнє “ярмо”? У тому, щоб з братньою любов’ю брати на себе тягарі ближнього. Отримавши полегшення й утішення від Христа, ми покликані, у свою чергу, ставати полегшенням й утішенням для ближніх». А чинити це слід з наставленням лагідності і смирення, що не лише допомагає нам брати на себе тягар іншого, але також «не обтяжувати їх власним баченням, нашими судженнями й критиками». 

«Просімо Пресвяту Діву Марію, Яка своїм покровом покриває всіх втомлених і виснажених людей, щоб завдяки просвітленій вірі, засвідченій життям, також і ми могли ставати полегшенням для тих, які потребують допомоги, лагідності й надії», – підсумував Папа. 

За матеріалами: Радіо Ватикану 

Джерело:   КРЕДО 

06.07.2014р. Б. / Рабство: Бога, себе, світу чи диявола?

  Роздуми над Словом Божим на ХIV звичайну неділю, рік А 

Сьогоднішнє Євангеліє – багате на цікаві слова і таємничі вирази. Спробуємо розібратися в деяких з них. Свою мову Ісус розпочинає з прославлення Бога, це вказує на певну єрархію цінностей в Ісуса-людини. Оригінал українського перекладу «славлю» звучить як «освічуюсь в любові» до Тебе, Отче… Неможливо прославити Бога, не маючи до Нього любові. Неможливо без любові поставити Бога на перше місце і щиро прославити. 

Порівняння мудрих з немовлятами, завжди зводиться до сентенцій, що ті, хто надміру покладається на свої сили (мудрі) врешті решт програють тим, хто апріорі є залежними від інших (Бога) — немовлятам. Згадуються фарисеї та книжники, які були мудрими, але відкинули Христа, в той час як прості рибалки стали фундаментом Церкви. Все правильно, це так. Але давайте подивимося на цей текст у світлі 1Кор 13;11: «Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче».  

Є періоди нашої дитячості у вірі, коли Господь нам все відкриває Сам, нам треба лишень вдячно ковтати. Але наступають періоди, коли маємо поборотися за Боже Слово, яке так легко вже не відкривається. Ми можемо впасти в паніку: мені було так легко і ясно роздумувати над Святим Письмом, а зараз цього не можу. Можемо думати, що це регрес, але насправді — природа, природний процес дорослішання, коли Господь вряди-годи «таїть щось від нас».  Але це нормально, що ми виростаємо, стаємо мужами і тоді Господь, випробовуючи нашу вірність «втаїв Ти це від премудрих та розумних». 

Останні два вірша, здається, суперечать один одному. Спочатку Ісус запрошує всіх втомлених до себе, а потім говорить про ярмо, яке треба взяти, яке виявляється легким. 

Що таке ярмо? Це ознака рабства. Гал 5;1: «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу (ярмо) рабства не піддавайтеся знову». А Ісус нас запрошує в ярмо, в рабство? 

Згадаймо, що всі ці слова Ісус звертає до немовлят, яким Бог відкрив тайни, і повернімося до попереднього розділу послання. Гал 4;1: «Кажу бо: Доки спадкоємець малоліток (немовля), він нічим не відрізняється від слуги, хоч він і пан усього». 

Тепер давайте зберемо мозаїку з цих окремих і, здається, розрізнених пазлів Божого Слова.

Якщо ми не приймаємо ярмо Ісуса ми стаємо під ярмо світу, людей, диявола. 

Справжня свобода — це послух Богові, Боже ярмо. Чому мені треба підставити шию перед Ісусовим ярмом? Щоби не стати рабом світу, людей, себе чи диявола, чи всіх їх разом. Але також, щоби отримати спадщину. Послух Богові, стан ніби рабства є реальністю малолітнього спадкоємця. 

Джерело:    КРЕДО