14 листопада - святих безсрібників і чудотворців Косми і Дам'яна

Цього дня Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам'яті святих безсрібників і чудотворців Косми і Дам'яна.

Ті святі, Косьма та Дам'ян, брати були плоттю, родом із Азії, батька мали елліна, матір же християнку на ймення Теодотія. Коли після смерті свого чоловіка вдовувала, маючи вільний і сприятливий час до стараннішої Христової служби, все своє життя на те обернула, аби добровгодити Богові, і була як та вдовиця, яку похваляє апостол: "А вдовиця правдива і самотня надію складає на Бога та перебуває день і ніч у молитвах", а оскільки сама боговгодно жила, так навчала й улюблених своїх дітей Косьму та Даміяна, виховала їх у добрій науці, у вірі християнській і у повчанні Божественних писань, і навчила їх усілякої чесноти. Вони ж, у дорослий вік прийшовши і звикши до непорочного в законі Господнього життя, були як два світильники на землі, котрі сяють добрими ділами. Прийняли-бо від Бога дар зцілення і подавали здоров'я душам і тілам, лікуючи всілякі хвороби і зціляючи всяку недугу й кожну виразку на людях, і лукавих духів проганяючи. Не лише людям допомагали, але й худобі, і чогось за те ні від кого не приймали, чинили-бо те не задля маєтків, аби золотом та сріблом збагатитися, але Бога ради, щоб явити до Нього любов любов'ю до ближнього. Також і слави собі тим лікарюванням не шукали від людей, а слави Божої, і зцілювали недуги заради слави імені Господа свого, який дарував їм таку силу в лікуванні. Не так і зіллям, як іменням Господнім од хвороб збавляли, без мзди та воздаяння, дармо, виконуючи заповідь Того, що сказав: "Ви дармо дістали, дармо й давайте". Через це і безоплатними лікарями й безсрібленниками од вірних були названі і, так добре життя своє пройшовши, благочестиво в мирі померли.

Не тільки за життя свого, але й після смерті прославилися вони багатьма Божими чудесами, через що річною пам'яттю в Церкві пошановуються як старанні сприятливі й добрі лікарі хвороб наших душевних та тілесних. Про їхнє нестяжальне життя й безоплатне лікування є така повість. 

Одна жінка, на ймення Паладія, лежала на ложі хвороби багато років і не мала жодної помочі від усіляких лікарів. Почула про цих святих, котрі Божою силою і благодаттю всі хвороби зцілюють, і послала до них із проханням, щоб відвідали її, була-бо вже близько смерті. Святі ж послухалися прохання її, пішли в її дім, відтак жінка ця, за вірою своєю, коли прийшли до неї святі лікарі, встала здорова, славлячи Бога, який дарував рабам своїм таку благодать зцілення. Бувши вдячна своїм лікарям за ту милість, хотіла її дарунком віддати, але ті ніколи ні від кого нічого не взяли, бо не продавали благодаті, яку мали від Бога. Намислила жінка отож хоч одного із них переконати молінням, щоб прийняв од неї вельми малий дар, і, взявши три яйця, прийшла потай до святого Даміяна і, заклинаючи його Богом, просила, щоб узяв од неї ті три яйця в ім'я святої Тройці. Даміян же, почувши ім'я Боже в Тройці єдиного, взяв од жінки малий той дар заради великого її заклинання, яким закляла його. Довідався про те святий Косьма і запечалився з того вельми. Коли ж настав час святому Косьмі вмерти, заповів при відході своєму від тіла, щоб не клали поблизу нього Даміяна, коли помре, бо той знищив Господню заповідь і прийняв мзду від жінки за зцілення. Як помер у Господі святий Косьма, згодом прийшов час відійти й Даміяну, і перейшов від дочасного до вічного життя. Люди ж гадали, де поховати його, знали-бо заповіта святого Косьми і не посміли покласти при ньому брата його, святого Даміяна. І тоді, коли не відали, що чинити, прийшов раптом верблюд, котрий раніше збішений був, але вилікуваний од святих, — той проказав людським голосом, щоб без сумніву поклали Даміяна поблизу Косьми, оскільки не заради мзди взяв од жінки три яйця, а заради Божого ймення. І так укупі покладені були чесні їхні мощі на місці, що звалося Фереман. Якось один чоловік із тих місць вийшов під час жнив жати ниву свою; від сонячної спеки знеміг і пішов під дуба, бажаючи спочити. І ліг, і заснув міцно. До розтулених вуст його приповз змій, увійшов у вуста й поселивсь у череві його. Він же, прокинувшись, не розумів, що сталося, й пішов до ниви та й жав до вечора. Коли ж настав вечір, ліг на ложі. Як спочивав він, почав змій терзати його всередині — він же кричав із болю. Пробудилися всі й прибігли до нього, мацали й не могли пізнати, що то за хвороба така. Він же великим голосом закричав, кажучи: "Святі лікарі, Косьмо та Даміяне, допоможіте мені!" І тоді приспіли святі із поміччю своєю і приспали його вельми, щоб тим-таки шляхом вийшов змій, яким зайшов, і чоловік, спавши, мав розтулені вуста. Божа ж сила молитвами святих Косьми та Даміяна вигнала змія із чоловіка. І виповз змій із вуст його — це бачили всі, котрі нагодилися, і жахалися від того страшного чуда. Коли ж вийшов змій, прокинувся той муж і здоровий став цілковито за допомогою святих безсрібленників.

Був інший чоловік на тому місці, на ймення Малх, жив поблизу церкви святих лікарів Косьми та Даміяна у Феремані. Той, бажаючи відійти кудись у далеку дорогу, повів жінку свою до церкви та й каже їй: "Це я відхожу в далеку дорогу, тебе ж віддаю святим Косьмі та Даміяну в захист; сиди-бо вдома, доки не пришлю тобі знаку від себе — його пізнаєш, що від мене. І коли захоче Бог, пришлю тобі знака і до себе тебе заберу". Так доручив святим Малх жінку свою й відійшов у дорогу. Минуло декілька днів, диявол перетворився в одного знайомого чоловіка і прийшов до Малхової жінки, показав їй такого знака, якого чоловік їй визначив, і сказав: "Пришлю тобі знака і заберу тебе до себе". Його ж бо показав диявол і повелів їй, аби йшла за ним до свого чоловіка. "Мене, — каже, — прислав чоловік твій по тебе, щоб відвів до нього". Жінка ж сказала: "Знака цього знаю, але не хочу йти, доручена-бо святим безсрібленникам Косьмі та Даміяну, а коли хочеш, щоб пішла з тобою до чоловіка, то іди зі мною до церкви святих і візьмися за край олтаря і поклянися, що не вчиниш мені в дорозі ніякого зла". Диявол пообіцяв те й пішов із нею до церкви, взявся за край олтаря і поклявся, кажучи: "Свідчуся силами Косьми й Даміяна: не вчиню тобі зла в дорозі, але відведу тебе до чоловіка твого". Почувши клятву, жінка пойняла віру брехливому бісу, котрий був ув образі знайомого чоловіка, і пішла з ним у дорогу. Звабник же, взявши її, завів у порожнє й непрохідне місце і хотів там зло їй учинити і вбити її. Вона ж, бачачи себе у крайній біді, звела очі до неба і закричала від серця до Бога, мовлячи: "Боже, допоможи мені молитвами Косьми та Даміяна і поспіши збавити мене з рук цього вбивці!" І тоді з'явилися швидкі помічники, святі безсрібленники Косьма та Даміян, кричачи на диявола. Він-бо, побачивши їх, покинув жінку й побіг. Вискочив-бо на високого берега, упав у прірву і зник, а святі, узявши жінку, повели її в дім. І сказала жінка, кланяючись їм: "Дякую вам, панове мої, що збавили мене від гіркої пагуби; молю-бо вас: скажіте мені, хто ви є, щоб знала, кому буду до кінця життя свого подяку віддавати?" Вони ж мовили: "Ми є раби Христові Косьма та Даміян, яким доручив тебе чоловік твій, відходячи в дорогу, через це подбали приспішити на поміч тобі і від диявола збавили тебе Божою благодаттю". Жінка-бо, почувши те, впала на землю зі страху та радості; вони ж бо невидимі стали. І закричала жінка, хвалу посилаючи і дякуючи Богові і святим рабам його Косьмі та Даміяну; побігла до церкви, припала зі слізьми до ікони святих і всім повідала, що сталося, як учинив Господь милість із нею молитвами угодників своїх. Казала-бо в молитві такі слова: "Боже отців наших, Авраама, та Ісаака, та Якова, і сімені їхнього праведного, котрий погасив піч вогненну трьом юнакам і допоміг рабі своїй Теклі на арені, дякую Тобі, що й мене, грішну, з диявольської сіті Ти вибавив догідним тобі Косьмою та Даміяном! Поклоняюся Тобі, Котрий творить дивні й преславні чудеса, і славлю Тебе, Отця, і Сина, і Святого Духа навіки! Амінь".

Згідно "Житія святих" Димитрія Туптала (Ростовського).

Джерело:   КІРІОС

13.11.2013р. Б. / Папа про «одне хрещення на відпущення гріхів»

Про хрещення, яке вділяється на відпущення гріхів, становить вихідну точку християнського життя і шляху навернення, говорив Папа Франциск сьогодні, 13 листопада 2013 р., під час загальної аудієнції. На площі св. Петра прийшли послухати традиційну катехизу по середах близько 45 тис. вірних.

 

Святіший Отець підкреслив, що у виразі, вміщеному в Символі віри, — «визнаю одне хрещення на відпущення гріхів», — ми знаходимо виразне ствердження, що місією Церкви є євангелізація та відпускання гріхів через Таїнство Хрещення. 

З хрещенням пов’язана наша віра у відпущення гріхів, — сказав Папа. — Таїнство покути, або сповідь, за своєю істотою є немовби «другим хрещенням», яке завжди стосується першого, аби його зміцнити й оновити. У цьому розумінні день нашого хрещення є вихідною точкою дороги, прекрасної дороги, «дороги повернення до Бога». 

Папа Франциск зазначив, що у Таїнстві Хрещення відпускаються всі гріхи, гріх первородний і всі гріхи особисті, як також і всі кари за гріх. Це могутнє втручання Божого Милосердя заради нашого спасіння. 

«Ідеться про могутнє втручання Божого Милосердя у наше життя, аби нас спасти. Але це спасительне втручання не відбирає в нашої людської природи її слабкості. Не відбирає у нас відповідальності, аби просити прощення кожного разу, коли помиляємося! Ми всі слабкі, всі грішимо». 

На завершення Святіший Отець додав, що єдиним шляхом виходу, аби перемогти гріх, є не приховувати його, не виправдовувати. Тому Матір-Церква вчить нас визнавати наші гріхи зі смиренням, оскільки лише у прощенні, отриманому та даному іншим, наше неспокійне серце знаходить мир і радість. 

На площі св. Петра була чисельна група поляків, яким Папа сказав: 

«Вітаю присутніх тут поляків. Мої любі, приймаючи Таїнство Хрещення, ми були очищені від кожного гріха і отримали частку у праведності Втіленого Сина Божого. Ми запрошені до життя у справедливості та отримуємо благодать Святого Духа, аби могли відповісти на це запрошення. Якщо ж, однак, через свою слабкість ми б утратили цю благодать, то маємо інше знаряддя очищення — Таїнство Примирення. Приступаймо  ж до цього джерела, яке очищає нас на шляху навернення. Нехай вас супроводжує Боже благословення!»

 
За матеріалами: Gość Niedzielny  

Джерело:   КРЕДО

12.11.2013р. Б. / 12 листопада - святого священомученика Зиновія та сестри його Зиновії

Цього дня Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам'яті святого священомученика Зиновія та сестри його Зиновії.

У країні Киликійській було місто, назване Єгій, у тому місті народилися святі мученики: Зиновій і сестра його Зиновія — від благочестивих батьків, одного батька й матері, і виховані були в добрій науці та страсі Господньому. Коли ще були юні, батьки їхні відійшли до Господа, залишивши їм численні маєтки. Тоді Зиновій та Зиновія, хоч і в молодих були літах, але розумом старі й чеснотою досконалі, пізнали марноту світу цього, нарадилися, все покинувши, наслідувати Христові. Зиновія-бо свою частку маєтку, який залишився після батьків, вручила братові, щоб потратити на бідних, і жила у вільнім убожестві, у безмов'ї і непорочно зберігаючи своє дівство Жениху небесному. Зиновій же узяв обидві частини маєтку, свій і сестри своєї, роздав тим, що потребували, і невдовзі все роздав — сам же став як один із жебраків. Бог же, котрий турбується про сиріт і не полишає тих, що на Нього уповають, за витрачене на злидарів багатство збагатив їх небесними своїми дарами, бо Зиновія все життя своє мала руку великої Божої помочі, що покривала її від усіх нападів плоті та світу і захищала від бісівських находів. Зиновій же дістав дар недуги зцілювати доторком рук своїх, тії-бо руки, котрі ущедряли злидарів, подаючи милостиню, ущедряв Господь силою чудотворення, і яка б не була недуга чи рана в людей, коли тільки торкався рукою своєю святий Зиновій, то болящий діставав зцілення.

Подвійну милостиню той угодник Божий творив у житті своєму: одну — убогим, подаючи від маєтку, другу — хворим, подаючи їм здоров'я від Божої благодаті. Безліч же духів нечистих від людей відігнав, печальних утішав, у бідах, які були, допомагав. Через такі свої чесноти й чудотворення вибраний був на єпископство у тому-таки місті, і пас добре Церкву Божу, допомагаючи й добродіючи безнастанно людям і зцілюючи недужих. Прийшла до святого одна жінка із Антіохії, маючи на грудях своїх поміж сочків невиліковне ушкодження, багато роздала добра лікарям та жінка, шукаючи від них цільби, одначе не дістала помочі й трохи, але ще більше примножилася лютіша хвороба, і вже була близько смерті. Святий же, побачивши її, милосердя відчув до неї і рукою доторкнувся ушкодження, творячи на виразці хресне знамення, і тоді покинула її хвороба, і виразка загоїлась, і дістала жінка здоров'я, й повернулась, радіючи, додому. Також і інша жінка, невірна, подібною хворобою страждала, дружина одного начальника Індиса, від хвороби своєї зцілилася через лікування святого Зиновія і повірила у Христа із чоловіком своїм і з дітьми, і, охрещена бувши, здоров'я не тільки тілесне, але й духовне дістала.

Коли ж настало велике гоніння на християн від нечестивого царя Диоклитіяна, прийшов у Киликійську країну князь Лисій мучити всіх вірних, що сповідували ім'я Христове. Спершу-бо трьох юнаків християнських схопив: Клавдія, Астерія та Неона, усяко мучив, нарешті, поза містом на хресті їх прибив. Тоді почув про святого Зиновія, єпископа християнського, і послав своїх воїв схопити його, і коли привели до нього, сказав йому: "Не бажаю з тобою входити у довгу бесіду, знаю-бо, що ви, християни, велемовні є, але коротко скажу: дві речі тобі пропоную: життя і смерть. Життя, коли поклонишся богам; смерть, коли не поклонишся. Вибирай собі, що хочеш: або принеси жертву і поклоніння богам нашим і живий будеш, ще й честі від нас сподобишся, або в непокорі своїй пробувай, і тоді приймеш люті муки й гірко помреш". Святий Зиновій дерзновенно відповів, говорячи: "Життя тимчасове без Христа — не життя, а смерть; смерть же Христа ради — не смерть, а життя безсмертне. Ліпше-бо хочу заради Христа мого тимчасовою померти смертю і вічно з ним жити, аніж, Його відкинувшись заради тимчасового життя, навіки вмирати в пеклі". Це почувши, князь повелів оголити святого і, підвісивши на дереві, бити без милосердя. І сказав нечестивий: "Побачимо, чи прийде Христос допомогти йому".

Довідалася ж сестра його, блаженна Зиновія, що брат її святий Зиновій за Христа страждає, рушила скоро й прийшла на місце, де був мучений святий, і, побачивши брата, який висів поранений і закривавлений, розпалилася ревністю і стала перед мучителем, кажучи: "Християнка я є, того ж єдиного Бога й Господа нашого Ісуса Христа ісповідую із братом своїм, вели-бо мучити й мене, як і любого мого брата, тую ж чашу страждання і я хочу випити і тим-таки вінцем вінчатися". Мучитель же здивувався на таку мужність та дерзновення святої Зиновії й каже: "О жінко! Не бажай себе погубити і не приходь до такого безчестя, де сором, а вкупі й біль терпітимеш, бо коли тебе повелимо оголити, тоді наповнишся сорому, а коли мучити плоть твою почнемо, то обіймуть тебе болісті. Раджу тож тобі: поклади жертви богам і від усіх зол збавишся". Свята ж відповідає: "Більший сором приносить голизна душевна, аніж тілесна, і болющі є муки вічні, аніж тимчасові. Не дбаю-бо щодо тілесного оголення, бо в Христа я одягнена, не боюся мучительних рук, бо для Христа співрозіп'ялася. Твори, що хочеш, о мучителю, не відвернеш мене від Христа, Господа мого. Мучитель же тоді повелів, оголивши, бити її, як і брата її святого Зиновія. Тоді наготував ложе залізне розпечене і, на ньому обох поклавши, вогонь підклав, кажучи: "Хай прийде сюди Христос і хай допоможе вам". Святий же відповів: "Тут Христос наш із нами є, Його ти не бачиш, тут Він орошує нас росою своєї благодаті із небес, тож не дбаємо про муки". По тому в конов киплячий були вкинені святі, але й там неушкоджено пробували, ніби у воді прохолодній стояли, співаючи Давидову пісню:

"Але ти нас спасеш, противників наших

І наших ненависників засоромиш!"

Нарешті повелів мучитель вивести їх поза місто і відсікти їм голови. Ішли ж святі на смерть із радістю невимовною і прийшли на місце, де мали усічені бути, помолилися, сказавши: "Дякуємо тобі, Господи, Боже наш, що дав нам подвигом добрим подвизатися, життя закінчити, віри дотримати. Учини ж нас причасниками слави Твоєї і причисли нас до лику добровгідливих імені Твоєму, бо благословенний Ти є довіку". Коли ж закінчили молитву, тоді почувся з небес голос, що обіцяв їм вінці і закликав їх у спокій вічний. І усічені були святі, перейшли із землі на небо. Тіла ж їхні без поховання були залишені лежати; коли ж надійшла ніч, то пресвітер Єрмоген таємно взяв їх і в спільному поклав гробі, славлячи Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного Бога, що славиться від усього живого, нині, і завжди, і навіки віків. Амінь.

Згідно "Житія святих" Димитрія Туптала (Ростовського).

Джерело:   КІРІОС