12.11.2013р. Б. / Папа Франциск: хто дає пожертви з украденого — той негідник

Хто є благодійником Церкви, обкрадаючи при цьому державу або бідних, той людина несправедлива, неправедна, яка провадить подвійне життя. Ці суворі слова Папа Франциск сказав, коментуючи євангельський уривок, в якому Ісус закликає прощати розкаяному братові. 

 

Проповідуючи у понеділок, 11 листопада 2013 р., під час Святої Меси в каплиці Дому святої Марти, Папа Франциск наголосив на тому, що ми всі повинні визнавати себе «грішниками», але остерігатися того, щоб ставати «корумпованими, зіпсованими». За його словами, той, хто є доброчинцем Церкви, але краде у держави, є негідником. 

Ісус «невтомно прощає» і нам радить чинити так само, а коли каже прощати, то цими словами змальовує себе самого. Ісус прощає, але також каже: «Горе тому, через кого приходять спокуси». Папа звернув увагу на те, що мова йде про «спокусу», а не про гріх, тому може виникнути запитання про те, яка різниця існує між «грішити» і «спокушати?» 

«Різниця полягає у тому, — пояснив проповідник, — що той, хто грішить і кається, просить прощення, той почувається слабким, Божою дитиною, впокорюється та просить спасіння саме в Ісуса. Але в поведінці того другого, що саме є причиною спокуси? — Те, що він не кається. Він не перестає грішити, а лиш прикидається християнином, провадить подвійне життя. А подвійне життя християнина приносить багато зла». 

Хтось може сказати, що він, мовляв, «є доброчинцем Церкви», але одночасно «другою рукою краде»: в держави, у бідних… «Він — негідник. Це — подвійне життя», — сказав Святіший Отець. Потім додав: «І він заслуговує — це не я кажу, а Ісус каже — на те, щоб йому прив’язати до шиї жорновий камінь та вкинути до моря. У цьому випадку Христос не говорить про прощення». А це тому, що така людина обманює, а «там, де існує обман, там немає Божого Духа. У цьому полягає різниця між грішником та зіпсованим», бо той, хто провадить подвійне життя, — корумпований. 

«Ми повинні визнавати себе грішниками, — вів далі Папа, — так, усі тут присутні, ми є ними. Але не зіпсованими. Зіпсований зупинився у стані самодостатності, він не знає, що таке покора. Таких корумпованих Ісус називав “побіленими гробами”, які зовні виглядають гарними, але всередині повні мертвих костей та гнилизни. І християнин, який нахваляється тим, що він християнин, але не живе по-християнськи, є одним із таких зіпсованих». 

За словами проповідника, кожен з нас знає таких людей, і знає, скільки зла вони приносять Церкві, бо «не живуть духом Євангелія, але — духом світу». Папа нагадав застереження св. Павла, щоб ми не вподібнювалися до цього світу (Рим 12, 2), і додав, що оригінальний грецький текст говорить безпосередньо про те, аби «не входити у схеми світу цього», схеми, які нас провадять до подвійного життя. 

«Побілена гнилизна» — таким, за словами Святішого Отця є життя корумпованої людини. Ісус таких не називав «грішниками», Він казав на них «лицеміри». Бо Господь не втомлюється прощати грішникам, і робить це стільки разів, скільки вони скажуть: «Каюся, я грішний». Але передумовою Божого прощення є рішення каяника не провадити далі це подвійне життя. 

«Просімо нині про благодать Святого Духа, який уникає всілякого підступу; просімо про благодать визнати себе грішниками: ми грішні. Так — грішні, але не корумповані люди», — завершив свою гомілію Папа Франциск.

 
За матеріалами: Радіо Ватикану,  Gość Niedzielny 

Джерело:   КРЕДО 

11.11.2013р. Б. / Папа: вигнання торговців з храму — це образ реформи Церкви

Хоч ранкові Святі Меси, які Папа Франциск відправляє по суботах, мають виключно приватний характер, то з огляду на те, що на 9 листопада 2013 р. припадав літургійний спомин освячення Папської Латеранської базиліки, Святіший Отець виголосив коротку проповідь.

 

Він зазначив, що це свято є святом міста Рима, Церкви Рима та Вселенської Церкви, адже Латеранську базиліку, яка є катедральним собором Римської дієцезії, називають «Матір’ю всіх церков Urbe et Orbe». 

У літургійних читаннях дня Папа Франциск зауважив «три образи», які відображають суть Церкви. У Першому читанні, з книги Езекиїля, і 45-му Псалмі постає образ річкової води, яка тече з-під порогу святині та звеселяє місто Боже. Це образ благодаті, яка підтримує і живить життя Церкви, зазначив Понтифік. У Другому читанні, з Послання св. Апостола Павла до Коринтян, говориться про образ підмурку, яким є Ісус Христос, фундаменту, на якому збудовано Церкву. 

Євангеліє про очищення храму від торговців — це образ реформи Церкви. «Ecclesia semper reformanda», зазначив Папа і додав, що Церква повинна постійно змінюватися на краще, бо її члени — грішники, яким потрібне навернення. 

Франциск закликав вірних молитися, щоби Церква завжди була криницею потоку благодаті, який витікає з її фундаменту, Ісуса Христа, і щоби Церква давала вірним змогу постійного навернення до Ісуса. 

На початку IV століття Рим почав змінювати свій традиційний архітектурний вигляд завдяки імператору Константину та будівельній діяльності, якій він сприяв. З його ініціативи постала базиліка св. Йоана на Латерані, з баптистерієм і палацом, який став резиденцією єпископів Рима. Базиліка св. Йоана на Латерані — Мати усіх християнських храмів світу. Вона стала символом віри християн перших століть, які відчували потребу в тому, щоб єднатися в одному спільному місці для служіння Слова Божого та святих Таїнств. Свято Латеранської базиліки стало святом усіх католицьких храмів світу. Його відзначення в усій Вселенській Церкві свідчить про єдність із Понтифіком і любов вірних між собою та до нього.

 
За матеріалами: Ватыканскае Радыё

Джерело:   КРЕДО 

10 листопада - святих мучеників Терентія, Неоніли і їх дітей, святої великомучениці Параскеви

Цього дня Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам'яті святих мучеників Терентія, Неоніли і їх семи дітей, а також святої великомучениці Параскеви з Іконії.

Блаженний Терентій християнином був благочестивим, він законним шлюбом поєднався із єдиновірною Неонілою і народив із нею семеро дітей: Савила, Фота, Теодула, Вила, Єракса, Нита і Євникію — і виховали їх у благочесті. Узяті були від нечестивих усі вкупі, батьки й діти і, поставлені перед беззаконним судищем, ясно Христа сповідали, ідолів же ганьбили, через що підвішені були і терзані без милосердя, також оцтом рани поливали їхні і вогнем підпалювали. Святі ж молилися тихо й одне одного втішали. Не зневажив Бог моління їхнього, послав святих своїх ангелів, котрі від вуз їх звільнили і цільбу ранам їхнім подали. Злочестиві ж, бачачи святих, раптово від вуз звільнених і від ран зцілених, вельми жахнулися. По тому звірам дані на з'їжу, але анітрохи зле не постраждали, звірі-бо, за Божим повелінням, лютість змінили на овечу покірливість. Тоді у конов із киплячою смолою були вкинені, відтак погас вогонь і конов охолов, і стала смола як вода холодна. Побачили злочестиві, що не беруться до них муки, і відсікли мечем їхні голови.

=================

Коли нечестивий цар Диоклитіян підняв гоніння на християн, була в місті Іконії одна дівчина, на ймення Параскева, доброродна і добровидна. її батьки, будучи благовірними, виховали її в добрих звичаях, навчили святій вірі та береженню заповідей Господніх й відійшли до Господа, залишивши блаженну дочку свою в молодих літах з великим маєтком. Досягла дівчина зрілого віку й наслідувала вірі й ділам своїх батьків: маєтки власні не на прикраси і на сласне живлення юності своєї тратила, а на одягання голих, на харчування голодних і пригощення мандрівників. Сама ж не дбала про тлінних дбаль ців, котрі шукали її собі для співжиття, — заручивши себе одному безсмертному Женихові, єдинородному Сину Божому, задля Нього у преподоб'ї та правді жила, ненастанно ісповідуючи щоденно Його пресвяте ім'я перед людьми, приводячи їх до пізнання істини. Із них одні вірили в Господа нашого Ісуса Христа, інші ж, невіруючі, докуками допікали святій. Вона ж дерзновенно говорила їм слово Боже і викривала марнотність бездушних ідолів. Не терплячи чути цього від неї, невірні громадяни схопили її і, бивши, у темницю вкинули.

У той час прийшов в Іконію один ігемон[1] від царя Диоклитіяна, посланий у ту країну для побиття християн. До нього приступили громадяни й кажуть: "Світлий ігемоне, є в місті цьому дівчина, котра вірує у Розіп'ятого й проповідує його, і волхвує, і вже немало людей волхвуванням своїм од жертов богам нашим відвернула. Ми ж, почувши повеління цареве, що всі, хто не поклоняється богам, страчені будуть, схопили дівицю ту і тримаємо в темниці. Почувши те, ігемон повелів святу діву поставити перед своїм судом, і, коли йшла свята мучениця на судище, Святий Дух отінив її, і було лице її світле[2], аж усі, котрі дивилися на неї, дивувалися й говорили: "Глянь, не є отухла від печалі, але ще більше світиться".

Коли поставили її на судищі, зирнув на неї ігемон і здивувався принаді та красі лиця її, кажучи до наближених: "Марно оклепали цю прекрасну діву, не є праведно погубити таку сонцеподібну красу". І мовить до неї: "Скажи нам ім'я своє, дівчино". Відповіла свята діва: "Християнка я є, раба Христова". Ігемон-бо рече: "Вигляд краси твого лиця до смирення мене схиляє, а слова з твоїх вуст нутро мені збурюють, не хочу-бо таких слів чути". Свята ж відповіла: "Кожен князь, котрий правдиво судить, радіє, чуючи правду, ти ж, почувши всю істину, яку я виказала, розгнівався". Ігемон же сказав: "Через те я розгнівався, що відповіді від тебе не отримав, запитав я про ім'я твоє, а ти мені не відповіла". Мовила свята: "Спершу подобає мені сказати ім'я вічного життя, а по тому явити ім'я тимчасового житія. Сказала-бо ім'я вічного життя, що християнка я є, раба Христова, у тимчасовому ж житії від батьків моїх названо ім'я мені Параскева, бо в день Параскеви народилася". — Параскева ж у еллінів зветься день п'ятниця. Говорила свята до ігемона: "Оскільки батьки мої день шостий, що є [днем] добровільної і животворної страсті Господа нашого Ісуса Христа, в усі літа пошановували постом, молитвами й милостинями, поминаючи свого Владику[3], котрий з любові до людського роду пролив свою кров і душу свою за нас поклав, через те дав їм Бог плода чесного їхнього подружжя — мене, недостой-ну рабу свою, у той день, у який Його чеснотливо пошановували при спогадах страстей Владичних. Забажали тож вони наректи й ім'ям тим, яким називається день параскеви, і від дня параскеви називаюся Параскева, Христовим страстям спільниця". Ігемон же мовить: "Покинь говорити марнотні слова, а принеси жертву богам нашим, і візьму тебе за дружину, будеш пані великого добра, і численні люди будуть тобі заздрити на землі". Відповіла свята Параскева: "Я маю собі Жениха на небесах, Ісуса Христа, іншого-бо чоловіка не потребую". І рече ігемон: "Милую красу твою і терплю через юність твою". Відповіла свята: "Не милуй краси тимчасової, сьогодні цвіте, а завтра опаде, а більше помилуй себе, бо чекає тебе вічна мука". Розгнівався ігемон, повелів роздерти на ній одежі її і жилами сирими бити її. Коли ж били святу, жодного не видала звуку, але вустами мовчала, серцем же до Христа взивала, помочі від нього просячи в муках. Ігемон, що жалів принаду її, був-бо вражений і розпалений красою її, і велів перестати бити її та й смиренно почав до неї казати: "Пожалій, о дівчино, юність свою, не губи красного цвіту молодості своєї, принеси жертви богам і жива будеш, великої честі від нас сподобишся". Вона ж не відповідала йому нічого. Опечалився ігемон і рече: "Чому мені не відповідаєш, лихе християнське поріддя?" Вона ж плюнула в лице йому[4]. Тоді роз'ярився вельми мучитель, повелів на дерево підвісити її і кігтями залізними нещадно дерти ребра її і волосяницею натирати рани її — і дерта плоть її була аж до кісток. Гадав-бо мучитель, що помре швидко, уже-бо ледве дихала. Зняли її з дерева і вкинули до темниці, де лежала вона безголоса і ледве жива від ран лютих. Опівночі ввійшов до неї анегл, який мав рамена й груди перепоясані хрестоподібним золотим пасом, тримаючи в руках своїх знаряддя Христових страждань: хреста, тернового вінця, списа, тростину, губку[5] — і рече: "Встань, дівице, Христових страждань спільнице, присланий-бо я відвідати тебе. Приніс оце на відраду болістям твоїм знаряддя страстей Господа нашого: поглянь на чесне знаряддя хресне і на тернового вінця Жениха нетлінного; поглянь на списа, що пробив животворні ребра, і тростину, що написала відпущене світові, і губку, що витерла гріха Адамового. Устань-бо, зціляє тебе Христос Господь!" І тоді встала мучениця, ніби зі сну, і приступив прибулий ангел, протер губкою всі рани святої мучениці, і зробилося все тіло її ціле й здорове, а краса лиця її стала світліша, ніж раніше, і цілувала знаряддя Христових страстей, також і прибульця того вітала й славила Бога, а той, що явився їй, невидимий став.

Коли настав ранок, прийшла темнична сторожа і знайшла її, що стояла на молитві здорова і не мала ані рани, тож, пострашені бувши, повернулися до ігемона. Він-бо повелів привести її перед себе і, побачивши здорову, дивувався з великої краси її, і сказав їй: "Бачиш, Параскево, як помилували красу твою боги наші й дарували тобі життя, здоровою тебе вчинивши". Свята рече: "Покажи мені, о ігемоне, тих, що дарували мені життя". Ігемон же послав її до храму богів своїх, щоб побачила їхніх ідолів. Пішли з нею і жерці ідольські, і безліч людей. Зайшли до храму, де було багато ідолів, і помолилася вона єдиному справдешньому, сущому во вишніх Богу і, взявши за ногу Аполлона, сказала: "Тобі кажу, бездушному, і всім, що з тобою, ідолам, так велить вам Господь мій, Ісус Христос: упадіть ви всі на землю і станьте як пісок". І водночас зі словом святої упали всі ідоли і в порох розсипалися. Тоді всі люди побігли із ідольського храму, кличучи й кажучи: "Великий є Бог християнський!" Погані ж жерці, бачачи богів своїх побиття та погибель, припали до ігемона, плачучи й кажучи: "Пане ігемоне, казали ми тобі: посічи чарівницю оту, що зваблює місто наше. Ти ж не послухав нас, і ось нині волхвуванням своїм побила богів наших". Ігемон же наповнився ярості й запитав жорстоко святу, кажучи: "Якими волхвуваннями чиниш такі діла?" Свята ж відповіла: "Із іменем Господа мого, Ісуса Христа, ввійшла до храму богів ваших і помолилася Господу моєму, мовлячи: "Явися до мене, Спасе мій, котрий мені життя дарував!" І явився до мене сам Господь мій і Бог. Твої ж боги, коли уздріли Бога мого, затрепетали зі страху і, впавши на землю, розбилися, з'являючи, що собі не можуть допомогти — як же можуть допомогти іншим?" Ігемон же повелів знову на дереві підвісити її і свічками обпаляти ребра її. Свята ж, висячи, палена, зітхнула до Бога й каже: "Господи Боже мій, всього живого Творче і Промисленнику, Ти трьом юнакам піч розпалену прохолодив був, Ти першомученицю Теклю із вогню збавив був, тож спаси й мене, недостойну, із рук тих, що мучать мене". І тоді зійшов ангел, доторкнувся свічок, і запалився вогонь вельми великий і попалив багатьох беззаконників. Народ же гукнув: "Великий Бог християнський!" — і повірило багато людей у Христа. Ігемон же, примітивши поговір у народі, побоявся, щоб не повстали на нього, і повелів швидко посікти мечем святу. Коли ж відсічена була їй голова, почули деякі голос із небес, який сказав: "Радуйтеся, праведні, бо мучениця Параскева вінчалася!" Святе ж тіло її взяли й поховали чесно у домі її. Так добра діва закінчила подвига мучення і пішла до Жениха свого, носячи замість єлея кров свою, і поселена тепер із мудрими дівами у світлиці Христовій. Коли ж у завтрашній день рушив беззаконний ігемон на лови, то раптово роз'ятрився кінь його і скинув його у прірву, а, впавши, вельми побився, і розсипалися кістки його, і зле викинув окаянну душу. Великомучениці ж Параскеви душа свята й чиста в руках Божих. А від чесних її мощів численні Божі зцілення подавалися болящим у славу Господа нашого Ісуса Христа; Йому ж честь і поклоніння із Отцем і Святим Духом навіки. Амінь.

Згідно "Житія святих" Димитрія Туптала (Ростовського)

Джерело:   КІРІОС