11.02.2013р. Б. / Папа Бенедикт XVI оголосив, що йде у відставку (текст звернення Папи до кардиналів + ВІДЕО)

Сьогодні, 11 лютого, під час Консисторії, Папа Римський Бенедикт XVI оголосив про те, що 28 лютого йде у відставку.

 

Дорогі брати,
Я скликав вас на цю Консисторію не лише для того, щоб розглянути три канонізації, але й для того, щоб оголосити вам про рішення, яке є дуже важливим для життя Церкви. Неодноразово випробувавши мою совість перед Богом, я прийшов до впевненості в тому, що моїх сил, зв'язку з похилим віком, більше не достатньо для того, щоб вести адекватне Петрове служіння. Я добре розумію, що це служіння, через його суттєву духовну природу, слід виконувати не лише словами і вчинками, але не менше молитвою і терпінням.

 

Однак, в сьогоднішньому світі, який піддається багатьом стрімким змінам і стрясається від питань, які є глибоко важливими для життя віри, для того, щоб вести корабель Святого Петра і проголошувати Євангеліє, необхідними є і сила розуму, і тіла, сила, яка за останні кілька місяців зменшилась в мені настільки, що я мусів визнати свою нездатність адекватно виконувати служіння, доручене мені. Саме з цієї причини, і цілком усвідомлюючи серйозність цієї дії, з повною свободою я заявляю, що відрікаюсь служіння Єпископа Риму, Наступника Святого Петра, довіреного мені Кардиналами 19 квітня 2005 року, таким чином, що від 28 лютого 2013 року, о 20:00 годині, Престол Риму, Престол Святого Петра, буде вакантним, і ті, хто є за це відповідальним, повинні будуть скликати Конклав для обрання Верховного Понтифіка.

Дорогі Брати, я щиро дякую вам за усю любов і силу, з якими ви підтримували мене в моєму служінні, і прошу вибачення за усі мої недоліки. І тепер, довірмо Святу Церкву опіці Нашому Верховному Пастирю, Нашому Господу Ісусові Христові, і благаймо його святу Матір Марію, щоб своєю материнською опікою допомагала Отцям-Кардиналам в обранні нового Верховного Понтифіка. Щодо мене, то я прагну на майбутнє також вірно служити Святій Божій Церкві через життя, присвячене молитві.

Ватикан, 11 лютого 2013
BENEDICTUS PP XVI

 

переклад "Католицького оглядача"

 

Довідка «Католицького Оглядача»:
Це вже третє в історії зречення Римського Архиєрея. До тепер ще два Римські Архиєреї відступили від свого служіння: св. Целестин V у 1294 році та Григорій ХІІ у 1415 році. Саме Папа св. Целестин V видав декрет про те, що Римський Архиєрей може добровільно скласти служіння Верховного Пастиря Церкви. Сучасне канонічне право передбачає таку можливість, як законну прерогативу самого Папи: Кодекс канонічного права, канон 332 §2 та Кодекс канонів східних Церков, 44 §2.

Джерело:   Воїни Христа Царя

11.02.2013р. Б. / Чому я став католиком. Йозеф Ратцінгер, 1971 рік

 Есе, написане в 1971 році за 7 років до того, як монсеньор Йозеф Ратцінгер став кардиналом

 

Роздумуючи про Католицьку Церкву, ми можемо порівняти її з місяцем. Місяць не має свого власного світла. Він отримує світло від сонця, без якого запанувала б повна темрява.

 

Місяць сяє, але його світло не належить йому. Місячні зонди і астронавти побачили, що місяць є ніщо інше як кам'яниста пустка, подібна до пустелі. Вони бачили скелі і піски, картину, що разюче відрізняється від того образу, який склався у нас з давніх часів. Місяць сам по собі - ніщо інше як скелі і піски, але він відбиває світло.

 

Чи це не точний образ Церкви? Будь-який, хто вивчає її і заглиблюється в неї, також, як і на Місяці, нічого не відкриє, окрім пустелі, пісків і скель - людських слабкостей, що нагадують пил, камені, запустіння. Проте незаперечний той факт, що, навіть якщо вона є ніщо інше як піски і камені, також, милістю Господньою, вона є Світлом.

 

Я католик тому, що я вірю, що зараз, як і у минулому, незалежно від нас, Господь підтримує Церкву, і ми не можемо перебувати біля Нього, не перебуваючи в Його Церкві. Я належу Католицькій Церкві, бо всупереч усьому я вірю, що це Його Церква, а не "наша".

 

Це Церква, яка всупереч всій людській недосконалості, яка існує в ній, приводить нас до Ісуса Христа. Лише за допомогою Церкви можу я знайти Його - живого і могутнього, такого, що існує тут і зараз. Без Церкви образ Христа розсіявся б, пішов би прахом і зник. І що стало б з людством, позбавленим Христа?

 

Я знаходжуся в Церкві з тієї ж причини, з якої я є християнином - тому що людина не може вірувати в ізоляції. Віра можлива в спілкуванні з іншими віруючими. По самій своїй природі віра є об'єднуючою силою. І віра ця має бути церковною, інакше це і не віра зовсім. І подібно до того, як одна людина не вірує в ізоляції, але лише в спілкуванні з іншими, також не може одна людина прояснити для себе віру одними лише власними починами або вигадками.

 

Я залишаюся в Церкві, бо вірую, що віра, яка можлива лише в Церкві, а не в протистоянні їй, справді необхідна людській істоті і світу.

 

Я залишаюся в Церкві, бо лише віра, якої навчає Церква, здатна врятувати людину. Великий ідеал нашого покоління - суспільство, вільне від тиранів, страждань і несправедливості. На цьому світі страждання походить не лише від відмінностей в багатстві і владі. Є ті, хто хотів би змусити нас повірити, що ми можемо проявляти наші людські якості без володіння собою, без терпимості до оточуючих, не докладаючи зусиль для подолання труднощів. Нас хочуть переконати в тому, що не обов'язково жертвувати чимось, щоб вберегти ту злагоду, якої ми досягаємо, також як і не обов'язково з терпінням відноситися до постійного протиріччя між тим, що є насправді, і тим, що могло б бути.

 

Насправді людина може врятуватися лише через Хрест і через сприйняття своїх особистих страждань і страждань інших таких же людей в світі, що знаходять визволення в Страстях Господніх. Лише так людина може стати вільною. Всі інші "пропозиції кращої ціни" можуть закінчитися лише крахом.

 

Любов - це не лише безоглядне милування. Єдино можлива дорога змінити людину в кращу сторону - полюбити її справжньою любов'ю, при цьому поступово перетворюючи її з того, ким вона є, на того, ким вона може бути. Саме це і здатна зробити Церква.

Джерела: http://christusimperat.org

Воїни Христа Царя

10.02.2013р. Б. / «Не можна говорити про існування громадянського суспільства в тоталітарній системі», – Патріарх УГКЦ

Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав Шевчук 8 лютого у Києві, у храмі Святого Василія Великого, зустрівся з представниками Альянсу християн-професіоналів.

 

На зустрічі Патріарх Церкви обмінявся думками з християнами-професіоналами щодо того, як впроваджувати християнські принципи в суспільство, які методи варто застосовувати для розбудови громадянського суспільства в нашій країні, і як використати для блага країни можливості Альянсу християн-професіоналів.

 

Патріарх УГКЦ висловив своє бачення громадянського суспільства. «Сьогодні дуже багато говорять про громадянське суспільство… На мій погляд, громадянське суспільство – це суспільство вільних людей. Не можна говорити про існування громадянського суспільства в тоталітарній системі», – сказав він.

 

«Чому я говорю про вільних людей, – каже Патріарх Церкви. – Тому що тільки вільна людина може відчувати відповідальність за суспільство, в якому живе. І коли в українському суспільстві починають зникати свободи громадян – голос громадянського суспільства починає затихати».

 

«На мою думку, свобода – це духовна категорія. І коли ми говоримо про громадянське суспільство чи про нашу роль у цьому суспільстві як християн, ми повинні подивитися на питання свободи саме з християнського боку», – вважає Блаженніший Святослав.

 

9 лютого минає 50 років з дня звільнення Патріарха Йосифа Сліпого з ув’язнення. Тому Патріарх УГКЦ зосередив увагу учасників зустрічі на прикладі в’язнів сумління. «У наших дисидентах мене завжди вражало те, що, незважаючи на зовнішнє ув’язнення, вони залишалися вільними людьми. Завдяки чому? Завдяки тому, що вони були християнами. Внутрішня свобода – це наслідок віри», – ствердив Патріарх Церкви.

 

Говорячи на тему громадянського суспільства, Блаженніший Святослав розповів, що на початку цього року він відповів на сто запитань молоді з різних куточків України та світу. «Серед них було одне запитання, яке змусило мене задуматися більше. Питання звучало так: чи вартує сьогодні християнам займатися євангелізацією у суспільстві, яке є погане, чи не краще нам, християнам створити своє альтернативне суспільство? Я відповів у такий спосіб: у Євангелії Христос каже, що Царство Небесне схоже до дріжджів, яке господиня кладе у тісто й чекає, поки воно виросте. Тобто дріжджі не мають цінності самі в собі. Вони мають цінність тільки тоді, коли починають ферментувати якусь більшу матерію», – розповів Патріарх УГКЦ.

 

Тоді учасники зустрічі обговорили питання: яке місце має займати Церква у процесі розбудови громадянського суспільства? «З православної точки зору, припускається можливість йти у владу... Проте ми, католики, ніколи себе не вважали частиною влади, ніколи не мали намагань увійти у владу чи бути державною Церквою. І наша Греко-Католицька Церква ніколи не була державною Церквою протягом своєї історії. Це означає, що ми бачимо себе частиною громадянського суспільства. Таким чином ми хочемо послужити кожній людині в Україні, яка шукає оази гідності людської особи», – сказав Блаженніший Святослав, Патріарх УГКЦ.

Департамент інформації УГКЦ

Воїни Христа Царя