ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
– довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 26 листопада 2010 р.

Святий священномученик Йосафат архиєпископ Полоцький

Святий Йосафат

Св. Йосафат - великий син волинської землі, найбільший Святий українського народу й Христової Церкви, за єдність якої він пролив свою кров і віддав життя.

Народився Йосафат у давньому княжому місті Володимирі-Волинському близько 1580 року від праведних батьків Гавриїла та Марії Кунцевичів. Під час Хрищення нада­ли хлоп'яткові ім'я Іван. Його батько був знатним міщанином - купцем і радником міста. Івась виховувався під дбайливим доглядом побожної матері. Під її проводом він навчився читати по рукописному Часослові; потім пішов до школи при парафіяльній церкві.

З раннього дитинства в малого Івася проявилися чесноти доброти та побожності. Якось, вдивляючись в ікону розп'ятого Христа, Івась запитав свою матусю: "Хто це?" Побожна мати відповіла, що це образ Богочоловіка - Ісуса Христа, який зійшов з неба на землю, щоб відпокутувати за наші гріхи і нас спасти. В ту ж мить Івась відчув нена­че вогонь - це запалала в його серці любов до Бога і безсмертних людських душ. Відтепер хлопець бажав бути тільки в церкві, тому ніколи не пропускав церковних богослужінь. Згодом це ба­жання визріло у прагнення посвятити себе Богові всеці-ло, бути при тім, що Боже. Ось чому ще з ранніх літ він порвав із зіпсованим світом та його принадами.

Батьки, бажаючи забезпе­чити своєму синові певну майбутність, віддали його 1595 року в науку до багатого купця Якинта Попови­ча, міського радника у Віль­но, столиці Великого Литовського князівства, до складу якого входила тоді Волинська земля. Якинт вподобав собі спокійного, працьовитого, по­божного юнака і згодом не крився з думкою віддати за нього свою дочку, спадкоємицю всього свого майна. Але, як виявилось, молодий Кунцевич і не думав про земні блага. Він іґнорував веселі товариства з ровесниками чи дівча­тами, а йшов радше до церкви на богослужіння; проводив свій час в духовних роздумах і зачитувався церковними книгами.

Вільно було своєрідним центром усяких сект та єресей, що напливали сюди головно з Німеччини; а крім того, воно перетворилось на місто розпусти і всілякого нехтування мо­ралі. Іван опинився серед різного роду спокус: як проти віри, так і проти моралі. Але він не залишав молитви. Як тільки лишалось трохи вільного часу, читав духовні книжки або йшов до церкви.

У монастирській церкві Пресвятої Тройці Іван Кунце-вич добровільно виконував обов'язки паламаря, допомагаючи старенькому парохові. Часто відвідував також монастир, маючи там доступ до церковних книг, з яких любив передусім Часослов і Требник. У Вільно саме в той час була архімандрія, яка згодом стала осередком усіх Василіянських монастирів у Литві й Білорусі.

В той час по всій Україні почалася релігійна війна, спри­чинена з'єдиненням Української Церкви з Римською. Не міг знати тоді 16-річний Кунцевич, де правда, не мав до кого вдатися за порадою... Але праведні й святі люди зав­жди йдуть прямою дорогою. Так вчинив і цей юнак. Він вдався до найкращого порадника - Господа Бога з ревною молитвою. "Господи, навчи мене путі твоєї, щоб я ходив у твоїй правді" - кликав він і благав словами псалмоспівця (Пс 86: 11).

І Господь не покинув свого обранця, просвітив його, за­спокоїв і дав потрібні сили, щоб подолати всі труднощі...


Святий Йосафат

Релігійно-пізнавальний фільм "Апостол єдності і віри" оповідає про життя і діяльність святого священомученика, Архиєпископа Полоцького і Витебського, Йосафата Кунцевича...

Автори фільму Оксана Гайова, Володимир Чемес. Режисер Оксана Гайова. Режисер нової редакції фільму Володимир Чемес.

У фільмі використані документи та відеоматеріали:

Центрального Державного Історичного Архіву України, м. Львів;

Українського Національного Музею, м. Львів;

Львівського музею історії релігії, Історичного музею, м. Львів;

Телевізійного відділу прес-бюро УГКЦ.


У фільмі використано фрагменти музичних творів:

Д. Бортнянського, А. Моцарта, С. Рахманінова, П. Чайковського;

Хорали у виконанні Білоруського державного камерного хору.

Нову редакцію та відновлення фільму здійснено у 2004 році Місією

"Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УГКЦ


(Апостол єдності і віри) Apostol yednosti i viry.avi, 151,697 Mb, ukr, 30 min, divx, 352 x 288 (11:9), 0x0055 (ISO MPEG-1 Layer3), 44100 Gc, Sterео, 64 Кbit/s


Переглянути фільм:


понеділок, 22 листопада 2010 р.

«Аудіокаталог» сайту "Центр Військового Капеланства УГКЦ"

капеланство

У розділі «Аудіокаталог» сайту "Центр Військового Капеланства УГКЦ" пропонуємо добірку сучасних пісень на військову тематику:


1. Андрій Підлужний і Тартак - "Не кажучи нікому" 8 mb.


2. Марія Бурмака - "Гей, на горі, на Маківці" 7 mb.


3. Мандри - "Сьогодні нас Карпати зустрічають" 5 mb.


4. Вася Club - "Чорна гора" 7 mb.


5. Дримба Да Дзиґа - "Стрільці" 9 mb.


6. Вертеп - "Гей, гуляє полем курява по степам" 7 mb.


7. Назад шляху немає і Фольклорний ансамбль Лукині Роси - Соловейко, рідний брате 8 mb.


8. Тарас Чубай - Пливе кача 8 mb.


9. ТНМК - Пливе човен 5 mb.


10. Флайzzzа - Гей же гу! 8 mb.


11. Хвилю тримай - Я сьогодні від вас відїжджаю 6 mb.


12. Хорта - Партизанська 8 mb.


13. Чорними хмарами 4 mb.


14. Бий барабан 5 mb.


15. Отамане 2 mb.


16. Тарас Чубай - Ой хмариця, туманиця 1 mb


17. Марічка Бурмака - Пам'яті Героїв Крут 7 mb


18. Прощай дівчино - 8 mb


19. Тарас Чубай - Буде нам з тобою що згадати 9 mb


20. Коли ви вмирали - 3 mb


21. Пісня про наш кордон - 6 mb


22. Присягались моряки - 2 mb


23. Солдатська бойова - 6 mb


Джерело:

Центр Військового Капеланства УГКЦ

четвер, 18 листопада 2010 р.

До молитви «Отче наш...»

Не кажи «Отче...», якщо кожного дня ти не поводишся, як син.

Не кажи «наш...», якщо живеш замкнутий у своєму егоїзмі.

Не кажи «Ти, що є на небесах...», якщо думаєш тільки про земні речі.

Не кажи «нехай святиться ім'я Твоє...», якщо ти це ім'я не прославляєш.

Не кажи «нехай прийде Царство Твоє...», якщо ти його сприймаєш, як матеріальний добробут.

Не кажи «нехай буде воля Твоя...», якщо ти не приймаєш її, коли для тебе вона є неприйнятною.

Не кажи «хліб наш насущний дай нам сьогодні...», якщо ти не переживаєш за людей, які є голодні.

Не кажи «і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...», якщо ти у своєму серці заховуєш провину на свого брата.

Не кажи «і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого...», якщо ти не противишся злу.

Не кажи «Амінь», якщо ти не зрозумів і не сприйняв серйозно слів молитви «Отче наш...»


«Хай твоя поведінка і твоя мова свідчать за тебе. Хай кожен, хто тебе побачив чи почув, міг сказати: цей чоловік читає життя Ісуса Христа.»

Св. Хосе Ескріва