Флп.1,1–7: «Дякую Богові моєму щоразу… за участь вашу в Євангелії від першого дня і досі»
Наше християнське життя починається тоді, коли ми для себе
усвідомимо важливість Доброї новини, цього Євангелія, яке приніс Ісус
Христос своїм приходом на землю. І все наше християнське життя – це
відповідь на цю Божу пропозицію, яку Він дає нам у Добрій новині. Не
лише одноразова наша відповідь, не один раз пережите нами покаяння, а
відповідь через усе наше життя, у кожній його хвилі.
Кожен наш вчинок, кожне наше слово, навіть кожна наша думка – має
нас провадити до участі в житті Євангелієм. Так ми стаємо причасниками
цієї Доброї новини, так ми щохвилини вибираємо: бути далі з Богом, чи
ні. Тому в кожній хвилині нашого життя ми або стаємо учасниками цієї
Доброї новини, або ні. Прагнім бути витривалими, щоб ні на хвилину не
охолонути, не забути ті перші наші кроки до Господа, а одночасно з
щораз більшою любов’ю до Нього казати «так»!
***
Лк.4,37-44: «Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже»
Наше християнство дуже часто є індивідуальне: я маю особисті
стосунки з Богом, ходжу до сповіді, молюся… Однак чи ми усвідомлюємо, що
Бог є для всіх нас Отцем? Ми ж є Його діти, і кожна людина, яка живе на
землі, є Божою дитиною. Моє християнське життя не є лише моїм особистим
– воно стосується мого ближнього, мого брата й сестри в Христі. Ми
відповідальні за те, щоб навчати про Отця і звіщати Добру Новину кожній
людині.
Погляньмо кожен на своє життя: чи багато ми говоримо про Бога в
наших щоденних життєвих обставинах? Якраз навпаки: ми соромимося,
вважаємо, що не випадає якось про це розмовляти, хвилюємося і
переймаємося, що про нас подумають. Але ж найперше варто було б
подумати, що ці люди, які нас оточують, наші в Бозі браття і сестри,
не знають про свого Отця і, може, підсвідомо очікують, що ми звістимо їм
про їхнього Небесного Батька.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар