Святого мученика Мирона
Тропар, глас 4: Мученик Твій, Господи, Мирон,* у
стражданнях своїх прийняв вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши
бо кріпость Твою, він мучителів подолав,* сокрушив і демонів
зухвальства безсильні.* Його молитвами спаси душі наші.
Кондак, глас 4:
Від юності Христа полюбивши, Преславний,* і зберігаючи Його божественні
заповіді,* до Нього прийшов ти, Мироне всечесний.* І з ангелами усердно
молишся,* просячи відпущення гріхів тим,* які вшановують пам’ять Твою.
Як і тисячі інших святих мучеників, святий Мирон власною кров’ю
запечатав своє святе, боговгодне життя. Був він священиком в Ахаї,
походив з багатої і славної родини. Та не так походження, як чисте,
невинне життя, віддане на службу Богові і вірним, прославило його і
вчинило гідним мученицької смерти. Настали часи жорстокого
переслідування християн за імператора Деція. На саме Різдво Христа
Спасителя, коли святий Мирон навчав вірних, до церкви увірвався староста
Антипатер з військом, багатьох вірних убив, а священика велів поставити
перед своїм судом. І почалися жорстокі муки. Тіло святого слуги Божого
шматували гаками і палили свічками, а потім мученика кинули в розпалену
піч, та вогонь не завдав йому жодної шкоди. Побачивши це, староста
наказав дерти шкіру з живого тіла. Святий Мирон усе це зносив дуже
терпеливо й у найбільших стражданнях вголос молився до Бога. Це так
розлютило Антипатера, що він геть втратив глузд і власним мечем себе
убив. Святого Мирона відвели на суд до міста Кизика, в Мисії, і там його
стяли мечем. Сталося це 251 р. У той самий день
Святих мучеників Павла і Юліянії
Житіє святого мученика Павла і його сестри Юліянії
“Великий Бог християнський!” – так кричали погани, коли бачили,
як християни задля Імени Христа Спасителя переносили найтяжчі муки, а
Бог численними чудами хотів навернути засліплених поган до пізнання
правди. А однак кров християнська текла струмками, на місці одних
замучених ставали інші і нахиляли свої голови під меч, а тіла свої
віддавали на вогонь, щоб дати свідчення Христовій правді. У Птолемаїді
Палестинській жив проповідник Божого слова Павло, зі своєю благочестивою
сестрою Юліянією. Коли імператор Авреліян в’їжджав до міста, щоб чинити
суд над християнами, то святий Павло, на очах самого царя, осінив себе
святим хрестом. За це його схопили і привели на суд. На суді він сміливо
ісповідав свою віру в Христа Спасителя.
“Чи не знаєш, що законом заборонено визнавати Христа?” – запитав його лютий Авреліян.
“Не знаю твоїх безбожних законів, а знаю, що закон мій велить мені честь віддавати Спасителеві моєму”, – відповів святий Павло.
Мучитель наказав його мучити так довго, поки Христос не визволить
його, а Спаситель тримав постійно в опіці слугу свого і той не відчував
жодного болю від мук, таких лютих, що лиш від самого їх споглядання
погани самі тремтіли.
І ось серед тих мук стає перед Авреліяном Юліянія і каже:“За що
ти мучиш брата мого, котрий нікому не зробив нічого злого?” Мучитель
наказав їй поклонитися божкам, бо інакше жорстокі муки чекають і її, та
свята відповіла йому, що задля Христа всі страждання для неї є ніщо, бо
Спаситель осолодить їх своєю благодаттю. Тоді кати стали мучити і Павла,
і його сестру, а святі заохочували себе взаємно до витривалости,
прославляли Отця небесного і співали в честь Імени Його. І Бог об’явив
силу свою, бо коли їх кинули в котел з розтопленою смолою, то вона лиш
охолодила їх тіла. Злобний мучитель наказав принести два залізні ліжка,
розпалити під ними вогонь, покласти на них святих мучеників і тіла їх
поливати розтопленим смальцем – а вони і тих мук цілком не відчували.
Свята Юліянія у час тих катувань упоминала Авреліяна, щоб той увірував в
Ісуса і спас свою душу. Та не зм’якло серце засліпленого, натомість два
кати, Квадрат і Акакій, увірували і голосно закричали:“Бог
християнський – то Бог правдивий!” Аврелій зразу ж засудив їх на смерть,
а вони стали голосно призивати Спасителя і самі нахили свої голови під
меч, прийнявши хрещення крови і вінець нев’янучий отримавши з рук Отця
небесного.
Наступного дня, після ночі, проведеної у в’язниці, Павло і
Юліянія, оздоровлені чудесним способом, знову стали на суді. Їх тіла
нещадно шматували залізом, а наслідком цих мук стало те, що новий кат
Стратилат увірував в Ісуса, зруйнував поганський жертовник, що стояв
там, і за віру свою загинув від меча. Увечері того дня кинули святих
мучеників до ями, повної гадюк, однак ангел Божий став біля них на
сторожі і гадь не сміла їх доторкнутися. Однак і це не навернуло
Авреліяна;він наказав взяти їх на нові муки. Святого Павла велів бити
розжареними в вогні залізними прутами, а тим часом намовляв святу
Юліянію принести жертву божкам, і він візьме її за жінку, та,
осоромлений, мусив визнати своє безсилля. Потім у глибокій ямі розвели
великий вогонь, і святі мученики, перехрестившись, з піснею на устах
увійшли в полум’я, і цього разу ангел Господній охороняв їх і вогонь не
шкодив їм. Упродовж семи днів, заковані в тяжкі кайдани, сиділи Павло і
Юліянія у в’язниці, а коли вивели їх на суд, то Авреліян наказав палити
залізом їхні обличчя, аж народ, хоч і поганський, став бунтувати. Тоді
мучитель велів їх стяти мечем.
Не прощалися брат із сестрою, бо вони знали, що розлука їх
триватиме одну лиш хвилю. Першою свята Юліянія нахилила свою голову під
меч, а за нею і святий Павло віддав Богові свою чисту душу. Сім днів
тіла їх не хоронили;потім кинули їх на поживу псам, однак ані пси, ані
хижі птахи навіть торкнутися їх не сміли. Щойно через сім днів християни
змогли забрати мощі святих мучеників і поховати. Діялося це близько 270
р.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар