2Кр.11,21–12,9: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі»
Ніхто з нас не хоче почуватись безпорадним, слабким, немічним.
Кожен хоче бути певним себе, але ця наша певність завжди обмежена. Бо
вона завжди побудована на нашому суб’єктивному досвіді, обмеженому
розумінні, особистих знаннях. І скільки ми б не здобували, усе завжди
обмежене і суб’єктивне.
Повноту певності осягаємо тоді, коли живемо в Господі. Ми ж часто
починаємо довіряти Богові тоді, коли почуємось безпорадними й
немічними. Бог же той, який може нам у всьому допомогти, але ми маємо
почутись тими, які потребують цієї Його допомоги. Доки ми цього не
відчуємо, Бог не може нас насильно змінити чи ощасливити. Лиш тоді, коли усвідомимо свою безпорадність, Бог може прийти зі своєю поміччю і силою!
Святих першоверховних апостолів Петра і Павла
Коли дивимося на постаті цих двох святих, то бачимо, наскільки
вони різні: у своєму покликанні, за своїм темпераментом, у способі
викладу думок. Але ці двоє святих рівні перед Богом, бо чинили Божу
волю.
Апостола Петра Ісус вибрав одним із перших, і він був учасником
найвизначніших подій Христового життя, супроводжував Господа впродовж
усієї Його діяльності. Апостол Павло історично не бачився з Ісусом
Христом, а зустрів Його дорогою до Дамаску, коли переслідував християн.
Але бачимо, що Бог першого та другого провадив своїми дорогами.
Важливо замислитися над тим, якою для кожного з нас є особиста й
неповторна дорога до Бога. Починаючи від нашого народження, усі події
нашого життя, які стаються щодня, – це Господній палець, який нас
провадить, освячує та спасає. Ми рівняємося на тих чи інших святих, але
ми ніколи не можемо скопіювати доріг якогось святого у своєму житті.
Уміймо відкривати й пізнавати Бога. Щоб так, як і Петро й Павло,
пройти кожен свій, унікальний шлях перед Господом і засвідчити віру в
Бога в нашому особистому, неповторному житті.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар