Кл.1,12–18: «Дякуйте Отцеві, який зробив нас гідними мати участь у долі святих у світлі»
Глибоке усвідомлення того, що Бог дарував людині життя вічне, та
дав можливість бути учасником Царства Небесного, спонукає апостола
висловлювати ці думки. Бачимо, що апостол Павло глибоко це сам пережив і
дав іншим себе за живий приклад вдячності Богові та самозречення на
користь Божих справ на землі.
Чи ми теж так чинимо, чи ми дякуємо Богові за все те, до чого Він
нас покликав, за те, що зробив нас громадянами свого Царства, своїми
дітьми? Чи ми цінуємо, що маємо можливість називатися Його власністю? Чи
ми, як Його правдиві слуги і воїни, ставимо інтереси Його Царства понад
усе?
Спробуймо хоч раз у житті зупинитись і застановитись,
подякувати за все, що нам дав наш Бог, і цим пробувати дальше
продовжувати жити.
***
Лк.17,12-19: «Хіба не десять очистилось? Де ж дев’ять?»
Ісус зцілив десятьох прокажених, але повернувся зі словами
вдячності лише один! Більше того, за отримане зцілення від прокази до
Господа приходять дякувати не дев’ять осіб із вибраного народу, а один
самарянин, тобто поганин. Ситуація віддзеркалює дійсність, в якій часто
перебуваємо й ми, коли згадуємо про Бога лише тоді, коли нам дуже
скрутно й ніхто інший нам уже не може допомогти. Коли ж Бог допомагає
нам, то дуже часто ми скоро забуваємо, про цю допомогу.
Коли робимо іспит сумління, то, як нас вчили, найперше пригадуємо
якісь свої вади, недоліки. Однак маємо вчитися найперше дякувати Богові
молитвою благодарення за все, що Він робить у нашому житті. І саме під
час щоденного іспиту сумління можемо зауважити багато доброго, що ми
отримали від Бога. Тому починаймо саме з того, щоб пригадати собі, що
наш Господь вчинив для нас.
Придивімося до величі й доброти нашого Бога, і ми побачимо,
скільки всього Він для нас зробив, робить і буде робити. А на цьому тлі
найкраще побачимо свою невірність і падіння.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар