Еф.2,14–22: «Ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі»
У цьому світі людина як правило прагне займати різні становища,
більше чи менше впливові. Вона завжди прагне утвердитися, хоче щоб її
зауважили інші. Однак Господь вказує, що важливе зовсім інше: ми не
чужинці, приходні, які мають хвилюватися за своє земне становище, а ми є
співгромадяни святих, співгромадяни, учасники Царства Божого.
І це співгромадянство має кожна людина, яка живе на землі, бо
своєю смертю та воскресінням Господь робить усіх учасниками Царства
Небесного. Але це громадянство, як і громадянство будь-якої країни, теж треба спершу прийняти, а тоді за цим небесним громадянством жити.
***
Лк.8,41-56: «Дочко, віра твоя спасла тебе!»
Коли уважніше приглянемося до Євангелія, то можемо зауважити, що
навколо Ісуса Христа ходили великі натовпи людей. Можна лише припускати,
чому їх було так багато. Хтось прийшов з цікавості, хтось – тому, що
бачив, що Він поважна особа, і хотів бути ближче до Нього. Хтось – ще з
інших якихось мотивів, усвідомлених чи не усвідомлених. Але, напевно,
мало було тих людей, які усвідомлювали, що Ісус Христос є Господь, а
Господь може творити чуда.
Тому в Євангелії серед тих тисяч людей бачимо небагатьох, які
зцілювалися. А зцілювала їх саме їхня віра. Бог міг оздоровлювати тисячі
цих людей, але зцілювалися одиниці – саме ті, хто приходив з вірою.
Бачимо, що ця жінка серед юрби людей, які штовхали Христа, одна-єдина
«доторкнулася» вірою.
Як і в нашому житті: ми, здавалось би, часто приходимо до Бога,
але чи доторкаємося з довірою до Нього? Бог «потребує» нашої довіри, аби
щось нам дати. Бог може все, але може все лише через нашу віру!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар