Ді.20,7–12: «Хлопця привели живого і втішалися вельми»
Бачимо незвичну ситуацію, коли Павло проповідує, а один юнак,
який слухав його, задрімав і впав із третього поверху. Діяння апостолів
каже, що його підняли мертвим. Звичайно, усім присутнім могло видатися,
що треба шукати якісь знаки, зв’язок між проповіддю Павла і цією смертю.
Однак якщо ми чогось не розуміємо, то не варто відразу приписувати
цьому якісь знаки.
Не стараймося одразу робити висновки, коли бачимо ситуацію лише
поверхово. Вміймо побачити найголовнішу річ, що за тією подією є
Господь, що Він допустив це. Часом не знаємо чому, з якою метою, але
важливо прийняти це з рук Божих і побачити за цим Господа. І коли ми
зуміємо це зробити, то так буде як і в цьому епізоді, коли хлопця
привели живого, так і в нашому житті, що б не ставалося, ми житимемо в
Господі!
***
Йо.14,10–21: «І все, що попросите в моє ім’я, те вчиню»
Бачимо, що ці слова двічі повторюються в цьому Євангелії. Господь
ніби робить себе заручником нашого прохання. Дає людям право «керувати»
Ним, віддає себе в наші руки, твердить: усе, чого б ви не попросили,
дам вам. Коли б ми усвідомлювали це, нас би огортав страх і великий жах,
що Бог настільки нам довіряє, настільки віддається в наші руки.
Маймо усвідомлення, що Бог нам дарував, що ми можемо отримати
через нашу віру, а з іншого боку – міркуймо, коли щось просимо в Бога,
наскільки це дійсно є добром для нас.
Коли просимо, завжди вміймо казати, як сказав Христос: «Нехай не моя воля буде, але Твоя». Уміймо в цих пошуках віддаватися на Божу волю, бо лише Він знає, що є правдивим добром для нас!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар