ПЕРЕПОЛОВЕННЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ
У середу після неділі Розслабленого, коли буде половина
П’ятдесятниці, а саме між Пасхою і празником Зіслання Святого Духа,
Східна Церква святкує празник Переполовення, або Переділення. Синаксар
цього дня так пояснює появу празника: “У середу Розслабленого празнуємо
празник Переполовення П’ятдесятниці задля почести двох великих
празничних днів — Пасхи і П’ятдесятниці. Переполовення обидва ці
празники з’єднює і сполучує”. Празник Переділення має восьмиденне
попразденство до середи після неділі Самарянки.
Основу цього празника Церква взяла зі святого Євангелія, де
сказано, що Ісус Христос в половині свята Кучок “увійшов у храм і почав
навчати” (Йо. 7, 14). Він говорив про Своє Боже післанництво та про
таїнственну воду: “Моя наука не моя, — казав Христос, — а того, хто
послав мене… Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! Хто вірує в
мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!”. “Так
Він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в Нього”
(Йо. 7, 16 і 37-39). Цей празник уже був у практиці за часів святого
Йоана Золотоустого († 407). Укладення служби празника Переполовення
приписують Анатолію, царгородському патріярхові 458), святому Андрієві
Критському († 740), святому Йоану Дамаскину († к. 749) і святому Теофану
Ісповіднику († 817).
Празник Переполовення має на меті скріпити нашу віру у
воскреслого Христа, заохотити до виконання Божих заповідей та
приготувати до Господнього Вознесення і Зіслання Святого Духа. На
хвалитних стихирах утрені цього дня співаємо: “Просвітившися, брати,
Воскресенням Спаса Христа, і досягши переполовення Господнього празника,
щиросердечно зберігаймо Божі заповіді, щоб ми стали достойні і
Вознесення празнувати й одержати прихід Святого Духа”. о. Юліян Катрій, ЧСВВ. “Пізнай свій обряд”
__________
У той самий день
Житіє святого священномученика Симеона, родича Господнього
Тропар, глас 1: Як Христового родича, Симеоне
священноначальниче, і мученика твердого, який оману погубив і віру
зберіг, священно восхваляємо тебе, тому днесь священну пам’ять твою
святкуючи, приймаємо за молитвами твоїми прощення гріхів.
Кондак, глас 4: Як зорю превелику церква має богоглаголивого Симеона, світловодителя, кличучи: Радуйся, мучеників чесний вінче.
Святий Симеон походив з роду Давида. Його батько Клеопа був
братом святого Йосифа Обручника, а мати Марія – своячкою Пречистої Діви,
і тому він був по крові свояком, (по-єврейськи – братом) Ісуса Христа.
Святі апостоли Яків Молодший і Юда Тадей були рідними братами святого
Симеона. Його батько і мати були одними з перших учнів Спасителя; його
мати Марія стояла під хрестом Спасителя на Голготі (див. Мр. 15, 40) і
була при тому, як Ісуса клали до гробу (див. Мр. 15, 47). Вона, разом з
іншими жінками мироносицями, почула від ангела радісну вістку, що
Спаситель воскрес (див. Мр. 16, 1-9). Святий Симеон був свідком чудес
Спасителя і слухав Його науку. Коли після зіслання Святого Духа апостоли
й учні розійшлися проповідувати слово святого Євангелія, Симеон
залишився в Єрусалимі, щоб допомагати в душпастирстві своєму братові
Якову, єпископові Єрусалиму (його пам’ять вшановуємо 23 жовтня (5
листопада) і в неділю по Різдві Христовому). А коли у 28-ий рік після
воскресіння Христа Спасителя єпископ Яків прийняв мученицьку смерть,
тоді Симеон став єпископом Єрусалиму. Над містом, котре каменем убивало
пророків і розіп’яло на хресті Бога і Спасителя свого, навис Божий гнів,
жиди збунтувалися проти римлян, за що чекала їх сувора кара. Християни,
передбачивши зруйнування Єрусалиму, яке відбулося 70 р., залишили місто
ще до облоги і поселилися разом зі святим Симеоном в містечку Пелла, що
розташоване було поблизу. Тут святий Симеон скріплював вірних у вірі
Христовій, число яких було вже дуже велике; тут у безнастанних молитвах
він віддавав славу Ісусові Христу, який приніс спасіння нещасливому
людському родові.
Після зруйнування Єрусалиму святий Симеон з вірними повернувся до
міста, яке починало відбудовуватися, і продовжував опікуватися своєю
паствою. А треба знати, що вже тоді стали виникати єресі і диявол
заводив роздор серед вірних. До того ж жиди, де тільки могли,
переслідували християн. Хоч як вони ненавиділи римлян, однак там, де
йшлося про Христову віру, вони підлещувалися і підплачували римським
урядникам, щоб лиш ті судили і видавали їм в руки ісповідників Ісуса,
Спасителя нашого. Уже за імператорів Веспасіяна і Домитіяна римляни
ув’язнювали й убивали всіх, що походили з роду Давида, та Бог заховав
Симеона для добра святої Церкви. Але за правління Траяна прийшов час,
щоб святий Симеон дав явне, кров’ю скріплене свідчення про Ісуса. Деякі з
фарисейського роду і фарисейської злоби жиди донесли Аттикові,
намісникові Палестини, що Симеон є з роду Давида, і Аттик наказав його,
тоді вже 120-літнього старця, ув’язнити. Упродовж кількох днів святий
Симеон терпів усілякі муки, а під кінець був розіп’ятий на хресті, де з
молитвою на вустах віддав Богу чисту і святу свою душу. Святий
опікувався своєю єрусалимською паствою 43 роки; замучено його було 107
р.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар