Житіє преподобного отця нашого Єфрема Сирина
Тропар, гл. 8: Потоками сліз твоїх Ти неродючу пустиню управив * і з глибини зітханнями Ти
в трудах приніс стократні плоди, * і був Ти світильником вселенної, сіяючи чудесами, Саво, отче
наш. * Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак, гл. 2: Час судний завжди бачучи, ридав ти гірко, Єфреме, як любитель безмовності,
діяльністю ж був ти учителем діл, преподобний, тому, отче всесвітній, лінивих заохочуєш до
покаяння.
Церква зачисляє святого Єфрема до найславніших пустинножителів і до найбільших своїх світил і
учителів. Народився він близько 338 р. в Нисибії, в Месопотамії. Батьки його були люди бідні,
однак дуже глибокої віри, за яку багато страждали за часів гонителя Диоклетіяна. Святий Григорій
Ниський оповідає, що преподобний Єфрем вже з дитинства відзначався великим благочестям. Сам
святий Єфрем про своїх молодечі літа пише так: “Від предків моїх хліборобів я навчився пізнавати
Христа, а батьки мої залишили мені в спадок страх Господній. Я бачив сусідів, що жили дуже
побожно. Я чув про багатьох, що постраждали за Христа. Отці при мені визнавали Ісуса перед
судами – я свояк мучеників”.
Його учителем був святий Яків, єпископ Нисибії (пам’ять його вшановуємо 31 жовтня). З молодих літ
звик святий Єфрем до постів, спання на голій землі, до убожества, так, що ніколи не мав нічого
власного, зате зростав у чеснотах, зокрема у смиренні, милосерді і доброті, а ще він відзначався
надзвичайним знанням Святого Письма. Ще в дитинстві він бачив видіння: з його язика виросла
виноградна лоза, а на ній повно китиць плодів. Прилітали птахи і ті ягоди їли, а натомість
виростали нові. Було то знаком незвичайних дарів, які малися сповнити у ньому.
У 18 років Єфрем пішов у пустелю, де віддався цілковито молитві і розважанню про смерть і суд,
при згадці про який потоки сліз лилися з його очей. “Плакати для Єфрема, – пише святий Григорій
Ниський, – було те саме, що для інших вдихати повітря, день і ніч в його очах були сльози”.
Однак не менше було й уповання його на Бога, у всіх ділах і думках з його серця виривалися слова
псалма: “На нього уповає серце моє!” От що читаємо в його письмах: “Коли вкладаюся я на
відпочинок, любов Твоя до людей, о Господи, приходить мені на думку, і я встаю посеред ночі, щоб
дякувати Тобі. Однак згадка про гріхи мене лякає і я починаю проливати сльози, готовий навіть
упасти духом, якщо б не поспішили укріпити мене, напівмертвого, розбійник, митар, явногрішниця,
жінка ханаанянка, самарянка та інші!”
А в іншому місці він пише так: “Одного разу, вставши дуже рано, возніс я очі на небо, котре,
подібне на чисте дзеркало, зі славою осявало звіздами землю. І я з подивом сказав: якщо звізди
сяють з такою славою, то чи не ще більше засяють невимовним світлом Спасителя праведні і святі,
які творять Божу волю; засіяють вони тоді, коли прийде Господь? Та лиш згадав я про той страшний
прихід Господа, як стряслися мої кості, душа і тіло затрепетали, я заплакав у серці і сказав з
тихим зітханням: яким стану я, грішний, в той страшний час? Як предстану перед престолом
страшного Судді? Як мені стати біля досконалих? Як мені безплідному ставати в ряди тих, котрі
принесли плоди правди? Що мені робити, коли святі в небесній оселі будуть впізнавати один
одного? Хто мене впізнає? Мученики покажуть свої рани, подвижники покажуть свої чесноти, а я що
покажу, крім лінивства і недбальства?” Якби-то всі християни так думали!
Згодом, коли слава про його святість рознеслася дуже широко, одного разу, розважаючи про смерть і
суд, він розплакався і сказав до своїх учнів: “Дуже боюся, браття мої, щоб ті, які нині
називають мене блаженним, колись не сміялися з мене, як побачать мене у вічному вогні. Я бо знаю
свою лінь!” Смирення його було таке велике, що коли хотіли зробити його єпископом, він навмисне
вдавав розумово неповносправного, щоб лишень мати погорду серед людей.
Пробувши тривалий час у пустелі, вирушив він до міста Едеси, щоб поклонитися мощам святого
апостола Томи (пам’ять його вшановуємо 6 жовтня). Тут сталося таке: навпроти його вікна
зупинилася одна грішна жінка і спитала його, чого йому не вистачає? “Мені бракує цегли і вапна,
щоб замурувати це вікно, аби не дивитися на тебе”, – відповів святий.
В Едесі єпископ висвятив святого Єфрема на диякона, і він почав проповідувати слово Боже з такою
ревністю, що наверталися найбільші грішники, а віра Христова скріплювалася так, що навіть
імператор Юліян Відступник не наважувався тут переслідувати когось за віру і намовляти до
відступництва. А єретиків поборював він не тільки науками, виголошеними у церквах, писав він
проти них мудрі листи і прекрасні вірші, якими утверджував Христову віру. Так на ділі сповнилося
його видіння, яке він мав у дитинстві. Чувши багато про святого Василія, Єфрем пішов до Кесарії,
аби послухати його науку. Одного разу він побачив у церкві голуба, що сидів під час проповіді
святого Василія на його рамені, і стовп вогненний, що возносився над проповідником, що означало
дар Святого Духа, премудрість, якою відзначався великий пастир Кесарії. Святий Василій висвятив
преподобного Єфрема на священика; той, однак, в покорі своїй ніколи не наважився правити Службу
Божу. Повернувся святий Єфрем до Едеси, а коли тут настав великий голод, своїми проповідями
зворушив серця багачів так, що ті свої статки передавали в його руки, щоб він роздав бідним.
Коли ж після голоду настав врожайний рік, то святий Єфрем залишив місто і повернувся до
монастиря, де через місяць помер. Перед смертю він попросив, щоб поховали його там, де хоронять
чужинців, бо грішник не вартий величавого похорону. Натомість просив про молитви, а тих, котрі
мали причинитися до його похорону, просив, щоб замість цього пам’ятали про бідних. Помер близько
373 р.
Заслуги преподобного Єфрема вдалося стисло висловити святому Григорію Ниському в таких словах:
“Годиться прославляти того, хто живе в устах всіх християн, – Єфрема Сирина, того Єфрема, життя
якого і науки сяють на цілий світ”.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква
кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
ЗАВАНТАЖИТИ твори Святого Єфрема в PDF
Немає коментарів:
Дописати коментар