Святого апостола Якова, по плоті брата Господнього
Тропар, глас 2: Як Господній учень, прийняв ти праведне
Євангеліє.* Як мученик, мав ти невимовну сміливість.* Як брат Господній,
молився.* Як Ієрарх, моли Христа Бога, щоб спас душі наші.
Кондак, глас 4: Отче Єдинородне Бог Слово,* що прийшов до нас в
останні дні,* показав тебе, Якове божественний,* жителів Єрусалиму
пастиря й учителя,* і вірного будівничого таємниць духовних.* Тому тебе
всі вшановуємо, Апостоле.
Святий Яків був сином Марії Клеопової, родички Богородиці. Його рідні брати називалися Йосип, Симон і Юда.
Святий
Яків був одним з сімдесяти учнів. Після Воскресення Христос йому явився
окремо. Євангелія про це не згадують, та святий Павло у Першому
посланні до коринтян пише, що Спаситель явився святому Петрові, потім
одинадцятьом апостолам, потім понад п’ятистам учням, зібраним разом,
“опісля з’явився Якову” (1 Кор. 15, 7). А коли апостол Павло через три
роки після свого навернення прибув до Єрусалиму і гостював в апостола
Петра п’ятнадцять днів, то пише: “А іншого з апостолів я не бачив, крім
Якова, брата Господнього” (Гал. 1, 19).
Святий Яків був першим
єпископом Єрусалиму. Тяжкий це був уряд, бо фарисеї робили все, що
могли, аби переслідувати християн і видавати на суд римлян. Однак життя
єпископа Якова було таке чисте, таке святе, що весь народ, окрім
фарисейської громади, дуже шанував його і називав “праведним”, про це
говорить також жидівський історик Йосиф Флавій. Святий Єронім
розповідає, що “Яків, брат Господній, названий також «молодшим», був
святий від народження; він не пив вина і не споживав жодного гарячого
напою, не їв м’яса, його волосся не торкалися ножиці, він не знав, що
таке тепла купіль або натирання тіла оливою (що на Сході це було
загально прийнято). Він безнастанно молився клячучи, так, що шкіра на
його колінах стала тверда, як шкіра верблюда. Лиш йому вільно було
входити у святая святих, туди, куди входив лишень архиєрей”.
Коли
апостоли зібралися в Єрусалимі на перший Собор, щоб вирішити, чи
новонавернені до Христової віри погани мають прийняти обрізання, чи ні,
тоді, після святого Петра, слово взяв Яків і за його радою Собор
вирішив, щоб не накладати на новонавернених поган тяжких обов’язків, а
навчати їх, щоб остерігалися ідолопоклонства, нечистоти і всякого гріха.
Святий Павло називає Якова (як і Петра та Йоана) стовпами Церкви. Коли
інші апостоли йшли проповідувати слово Боже, то святий Яків не залишав
Єрусалиму, хоч душпастирювати тут було найважче і найнебезпечніше; “він,
– як каже святий Вернард, – задовольнився Єрусалимом, залишаючи Петрові
весь світ”. І тут став він гідний постраждати за Христа, прийнявши
мученицьку смерть.
Сталося це на саму Пасху, коли до Єрусалиму зі
всіх сторін прибуло багато жидів. Фарисеї і книжники давно вже
задумували, як би вбити святого єпископа, бо своєю проповіддю і святим
життям він притягав до себе весь народ. Фарисейська гордість не могла
цього стерпіти, святе життя слуги Божого не давало їм спокою, і ті, що
розіп’яли Спасителя, не злякалися нового злочину і нового вбивства. Вони
приступили в храмі до святого Якова і попросили його вийти на високий
балкон і виголосити проповідь до народу. Вивівши ж його на балкон, стали
втихомирювати народ, мовляв, Яків навчить їх, щоб стереглися віри в
Ісуса. Та святий Яків голосно, щоб усі чули, сказав: “Ісус Христос, Син
Божий, сидить нині по правиці Отця свого небесного і Бога нашого і Він
прийде судити всіх!”
Народ, почувши його слова, став голосно
прославляти Христа Спасителя і голосити: “Осанна Сину Давидову!” Тоді
фарисеї стали кричати, що навіть “праведний”, як усі називали Якова, дав
себе звести і скинули його з балкону, а інші стали добивати його
каміннями. “З поламаними членами, – пише святий Єронім, – святий Яків
напівживий лежав на землі, однак підніс руки до неба і молився за
вбивців своїх словами: «Отче, прости їм, вони не знають, що роблять!»
Тоді один з священиків став кричати: “Що робите, ви ж убиваєте чоловіка,
який молиться за вас!” – але підкуплені фарисеями вбивці не слухали
його голосу, а один з них грубим дерев’яним ціпком добив святого. Святий
Кипріян смерть святого Якова описує так: “Чи можна очікувати щасливішої
і славнішої хвилини, як, за ласкою Божою, в руках катів визнавати
Господа нашого? Щаслива і цінна та смерть, в якій ціною власної крови
можна купити вічність, а за осягнення чесноти отримати вінець слави”.
Святий Яків правив Єрусалимською Церквою двадцять вісім літ. Як
стверджує Епіфаній, прожив він шістдесят шість літ, а мученицьку смерть
прийняв 63 р. Тіло його поховано поруч з церквою, а коли Єрусалим було
зруйновано, то всі вважали це карою за вбивство святого Якова. Історик
Йосиф Флавій пише так: “Усе те впало на жидів як кара за смерть Якова
праведного, брата, а радше родича Ісуса, якого звали Христом. Жиди
забили його, хоч він був чоловік святий”.
Святому Якову
приписують укладання першої Божественної літургії, яку згодом скоротили і
значно змінили святі Василій великий і Йоан Золотоустий. Святий Яків
написав також одне послання, яке входить до Святого Письма Нового
Завіту. Мощі святого Якова було перенесено до Царгорода, а згодом до
Риму, де спочивають і нині у церкві Дванадцяти апостолів.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар