Святої мучениці Харитини
Тропар, глас 4: Агниця твоя, Ісусе, Харитина,* кличе
великим голосом,* Тебе, жениху мій, люблю і, Тебе шукаючи, страждаю,* і
разом з Тобою розпинаюся, і погребуюся хрещенням Твоїм,* і терплю ради
Тебе, щоб і царювати в Тобі,* і вмираю за Тебе, щоб і жити з Тобою,* та
як жертву непорочну прийми мене, що з любов’ю пожертвувалася Тобі.* Її
молитвами як милостивий спаси душі наші.
Кондак, глас 2: Кріпким умом, Харитино, душу утверджуючи
вірою, борителя ворога явно посоромила єси, перед Христом представши,
всеблаженна, в багряницю крові твоєї одягнена, і завжди з Ангелами
радуючись, моли за нас, страстотерпице.
Свята Харитина в дитинстві стала круглою сиротою. Змилосердився
над нею благочестивий чоловік Клавдій, що жив в Амисі, над Чорним морем,
узяв її до себе, виховав, і полюбив її як рідний батько. А Харитина
виросла прекрасна тілом і присвятила себе святому життю. Вона
пожертвувала Христу Спасителеві своє дівицтво, цілими днями перебувала в
молитві і в читанні Святого Письма. Багато людей приходило до неї на
молитву, зокрема і погани, подивляючи її чесноти, приймали Христову
віру. Таке чесне і святе життя Харитини було для всіх великим взірцем
для наслідування.
Коли ж за імператора Диоклетіяна почалося люте
переслідування християн, тоді староста того краю Домитіян послав воїнів,
щоб схопили святу діву і привели на суд. Злякався Клавдій, коли побачив
вояків у своєму домі, він намагався захистити Харитину, але вояки взяли
її силою. А свята втішала Клавдія тим, що вона йде по вінець вічної
слави. Тоді Клавдій став просити її, щоб перед Божим престолом вона
вимолила також і для нього цю ласку, щоб Бог прийняв його до вічного
життя.
Коли свята діва на суді явно і сміливо визнала, що є
християнкою, тоді мучитель наказав її жорстоко побити. Потім святій
поголили голову і стали посипати тліючим вугіллям, груди їй прокололи
розпеченими залізними прутами, повибивати зуби, повиривали нігті з рук і
ніг, розіп’яли на страшному колесі, а всі рани для більшого болю
поливати оцтом. У тих муках свята дівиця віддала свою душу в руки свого
Нареченого, Ісуса Христа, яка піднеслась до неба по вічну нагороду за
своє святе, сповнене чеснот життя і за мученицьку смерть. Постраждала
свята Харитина 304 р. Тіло її, зав’язавши у мішок, кинули в море, але
через три дні хвиля винесла його на берег, а Клавдій чесно поховав мощі
святої мучениці
У той самий день
Преподобного отця нашого Аммона
Преподобний Аммон (Аммун – означає “діловодець”) народився в
Єгипті. З молодих літ його душа бажала служити Богу, і коли приневолений
своєю родиною він одружився з однією дівицею, тоді молодята вирішили
провадити життя чисте, безвинне, і так у дівицтві вони прожили разом
вісімнадцять літ. Потім його жінка заснувала у себе вдома жіночий
монастир, а Аммон пішов у Нитрійську пустелю.
У пості і молитві
він прожив там двадцять два роки. За тринадцять днів ходу від Нитрій-
ської гори жив у пустелі св. Антоній Великий. Святий Аммон, перш ніж
почати життя самітника, просив у святого Антонія благословення, і потім
зрідка ходив на спільну молитву до цього великого подвижника. Бог
благословив подвиги преподобного Аммона і дав йому дар бачити речі
приховані та оздоровляти хворих. Так одного разу батьки привели до нього
свого сина, якого покусав скажений пес.
“Навіщо ви привели його сюди? — спитав святий Аммон. — Віддайте бідній удовиці вола, якого ви вкрали у неї, і Бог помилує вас”.
Засоромлені,
батьки визнали свій блуд, покаялися й пообіцяли, що виправлять кривду, і
за молитвами святого хлопець був оздоровлений. Іншого разу преподобний
попросив двох мужів, які прийшли до нього по благословення, щоб на своїх
верблюдах привезли йому з долини води для тих, що приходили до нього,
прохаючи про молитви. Чоловіки пообіцяли, але, зійшовши з гори, один не
хотів мучити верблюда і не дотримав обіцянки, а другий охоче повернувся
на гору з водою. Святий подякував йому, і сказав, що другий чоловік
тепер шкодує за своїм верблюдом. І справді так було, бо вовки роздерли
верблюда того чоловіка, який не дотримав обіцянки.
Невдовзі зі
всіх сторін стали горнутися до преподобного Аммона пустельники, які жили
кожен окремо в пустелі, і так постала обитель Аммона, в якій з часом
набралося дуже багато монахів. Коли святому виповнилося шістдесят шість
літ, він пішов відвідати святого Антонія, а той після спільної молитви
сказав, що Господь невдовзі покличе Аммона до себе. Слуга Божий, який
душею постійно тужив за небом, цю вістку прийняв дуже радо; він вернувся
до своєї печери, поблагословив монахів та своїх учнів і мирно спочив у
Господі. Сталося це близько 350 р. Святий Антоній бачив, як ангели
підносили до неба душу святого Аммона. Його житіє описав, поряд з житієм
святого Антонія, святий Атанасій Олександрійський.
Про жінку
преподобного Аммона знаємо те, що в її монастирі було сімдесят дівиць,
для яких вона стала матір’ю й ігуменею. Двічі на рік вона відвідувала
святого Аммона і перебувала з ним кілька годин на спільній молитві. Коли
вона померла, скоріше чи пізніше від святого, – не знаємо.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар