Преподобного отця нашого Максима Ісповідника
Тропар, глас 8: Православія наставнику, благочестя й
чистоти учителю,* вселенної світильнику,* монахів богонатхненна окрасо,
Максиме премудрий,* ученнями твоїми все просвітив ти, сопілко духовна,*
моли Христа Бога, щоб спас душі наші.
Кондак, глас 6: Світло трисяйне вселилося в душу твою,*
показавши тебе вибраною посудиною, Всеблаженний,* яка виявляє усім
божественні й неосягненні помисли,* і Тройцю безначальну і пресущну всім
проповідував ти* Максиме Блаженний.
Святий народився 580 р. у Царгороді в побожній і багатій родині. Закінчивши найвищі школи, з
часом став радником імператорського двору. А часи тоді для Христової Церкви були дуже важкі.
Єресь ширилася за єрессю; лиш відійшло аріянство, а вже прийшла єресь монотелітів, які навчали,
що в Ісусі Христі є лише одна воля і одна “енергія”. А що найгірше, що на чолі єретиків стали
Сергій, патріярх Царгородський, і Кир, патріярх Олександрійський, один з негідних наслідників
святого Атанасія Великого, а також сам імператор Іраклій підтримував їх. Натомість Софроній,
патріярх Єрусалимський, рішуче виступив проти єресі.
Святий Максим, бачачи, яким переслідуванням піддається Христова Церква, покинув тоді світське
життя і вступив у монастир Хрисопіль, поблизу Царгорода. В 638 р. імператор Іраклій, за намовою
Сергія, видав наказ, що нікому не вільно говорити ані за, ані проти монотелітської єресі. В той
спосіб мав би нібито установитися мир між церквами, однак єретикам розходилося в тому, щоб вірні
святій вірі єпископи і священики не поборювали єретичних блудів. Проти наказу імператора
виступив на Заході папа Йоан IV (640–642) і в перший же рік свого понтифікату кинув клятву на
єретиків. На Сході проти єресі прилюдно виступив святий Максим, який на той час уже був ігуменом
хрисопільської обителі. Він став обходити африканські землі і всюди остерігав вірних перед
єрессю, а також поборював її своїми посланнями.
Померли єретики Сергій і Кир, невдовзі помер і Іраклій, перед смертю відкликавши свій наказ, але
спокою Христова Церква не знайшла. На патріяршім престолі в Царгороді лжепатріярхи почали один
одного проганяти. Одного з них на ім’я Пир (якого прогнав лжепатріярх Павло), святий Максим
навернув до правди, та єретик, задля почестей, знову впав у відступництво, і після смерти Павла
ще раз кілька місяців сидів на патріяршому престолі.
На трон сів імператор Констант II – звір, а не чоловік. Він наказав власного брата Теодосія супроти
його волі висвятити на диякона, а потім велів його убити. (З того часу кожної ночі до нього
приходив убитий, зодягнений у церковні ризи, подавав йому чашу, повну крови, і говорив: “Пий,
брате, пий!”) Конста видав на користь єресі такий самий наказ, як Іраклій, при цьому став мучити
вірних гірше за поганина. Тоді папа Римський святий Мартин (649–653; його пам’ять вшановуємо 14
квітня) зібрав у Римі в лятеранській церкві собор, на якому було виклято єретиків монотелітів,
про що папа повідомив весь світ. Розлючений Конста велів папу ув’язнити, віддати на муки і
відправити у вигнання в Херсон, де святий ісповідник 655 р. помер.
На Лятеранському соборі був присутній також і святий Максим з двома своїми учнями (обидва звалися
Анастасій, один був священиком, а другий монахом). Святий Максим так правдиво представив на
соборі страждання Христової Церкви, зухвальство єретиків, безбожне втручання імператора до справ
святої віри, що звернув на себе увагу цілої держави. За це імператор наказав Максима й обох його
товаришів ув’язнити там-таки, в Римі, звідки їх було перевезено до Царгорода, де у в’язниці
перетерпіли два роки. Потім їх заслано до Тракії: святого Максима – до міста Визія, а учнів його
– одного до Первери, другого до Месемврії. Всі вони страждали тут від голоду, не мали навіть чим
прикрити свого тіла. А коли імператор вислав до Максима своїх юдів-спокусників, щоб намовили
його до відступництва, то святий ісповідник навіть не хотів з ними говорити. То ж його знову
привели до Царгорода, знову мучили, били, плювали в лице і ледь живого вкинули знову до в’язниці
в Первери.
І втретє, тоді вже 75-літній, святий Максим став перед царгородським судом, цього разу вже з
двома своїми учнями Анастасіями, і знову явно і сміливо виступив проти єресі. За це кати їх
роздягли і прилюдно били жилами, а потім відтяли їм язики, щоб не навчали вірних. Та великий у
чудах своїх Господь учинив так, що, хоч без язиків, усі три мученики ісповідники говорили ще
ліпше, як до цього часу. Наступного дня кожному з них відтяли праву руку і водили їх містом,
зневажаючи як таких, що пішли проти волі імператора єретика.
У кінці їх було засуджено на вигнання, голих, поранених і скатованих так, що святого Максима
мусили нести на ношах. У Скитії, в місті Схимарі, Максима вкинули у в’язницю, де святий,
провістивши годину своєї смерти, помер 13 серпня 662 р., на 82 році життя. Анастасій монах помер
у в’язниці ще перед святим Максимом, а Анастасій священик жив до 666 р. Він зробив собі
дерев’яну руку, якою міг тримати перо, і описав життя і муки преподобного Максима Ісповідника.
Помер як вірний син Христової Церкви, святість якої боронив до останньої хвилини життя.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня
впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар