Святого славного пророка Іллі
Тропар, глас 4: У тілі ангел, пророків основа,* другий
предтеча пришестя Христового – Ілля славний,* з висоти зіслав Єлисеєві
благодать* недуги відганяти і прокажених очищати.* Тому й на тих, що
почитають його, зливає зціління.
Кондак, глас 2: Пророче і провидче великих діл Бога
нашого, Іллє великоіменитий,* вістуванням твоїм Ти встановив водоточні
облаки.* Моли за нас єдиного Чоловіколюбця.
“І з’явивсь Ілля, пророк вогненний, і слово його смолоскипом палало. Він навів на них голод і в
ревності своїй їх поменшив. Словом Господнім небо замкнув, а й тричі вогонь із нього звів. Як ти
прославивсь, Іллє, чудесами! Хто б похвалився рівністю з тобою? Збудив єси мертвого з смерти і з
аду – Всевишнього словом. Ти скинув царів на загибель, прославлених – з їхнього ложа. Ти чув на
Синаї докори, на Хориві – вирок відплати. Ти помазав царів на відплату, а й пророків, – своїх
наступників. Полум’яний вихор вхопив тебе – колісниця з вогненними кіньми” (Сир. 48, 1-9). Так
коротко, в кількох словах, зібрані головні події з життя пророка Іллі. Коли ангел Господній
Гавриїл благовістив Захарії народження сина, Йоана Хрестителя, то сказав, що той, хто
народиться, багатьох наверне до Господа Бога й “ітиме перед ним з духом та силою Іллі” (Лк. 1,
17). А коли Йоан Предтеча над Йорданом став закликати до покути, і багато наверталося і, каючися
у своїх гріхах, роздирали на собі одежі й попелом посипали голови, тоді жиди послали до нього
спитали: “Що ж – Ілля ти?” (Йо. 1, 21). Подібно й Ісуса Христа одні приймали за Йоана
Хрестителя, а “інші за Іллю” (Мт. 16, 14). У хвилю, коли на горі Таворі Христос Спаситель
переобразився на очах Петра, Якова та Йоана, коли лице Його стало як сонце, а ризи білі як сніг,
“з’явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли” (Мт. 17, 3; а також див. Мр. 9, 4; Лк. 9, 30).
І що ж то був за Ілля, який мав таку велику пошану в усіх? Був це, як співає Церква: “У тілі
ангел, пророків основа, другий предтеча пришестя Христового”.
Ось як описує житіє пророка Іллі святий Епіфаній Кипрський.
Ще до народження Іллі його батькові приснилося, що якісь мужі благообразні розмовляють з
маленькою дитиною, сповиваючи її вогняними пеленами і годуючи вогнем.
Батько розповів свій сон одному мудрому та побожному священикові, а той так розтлумачив його: та
дитини стягне на себе особливу Божу ласку, її слово буде сильне і діяльне, як вогонь; життя її
буде миле Богу і вона судитиме Ізраїль мечем і вогнем. Те провіщення сповнилося. Батько святого
Іллі називався Савах. Ілля, що означає “Бог – це сила”, народився в місті Тішбе, в Гілеаді, що
за Йорданом. Походив він з роду Аарона, вихований був у середовищі священиків, часто ходив у
пустелю на молитву, а понад усе полюбив чистоту душі і тіла.
Ізраїльським народом тоді правив Ахав, безбожний чоловік безбожної жінки Єзавелі, дочки
сидонського короля. Вони обоє змусили народ покланятися божкові Ваалові – і завелася всяка
нечесть серед народу. Тоді то в Сихем, головне місто Самарії, де жив цар зі своїм двором,
прийшов пророк. “Ілля тішбій, з Тішбе у Гілеаді, сказав до Ахава: «Так певно, як живе Господь,
Бог Ізраїля, якому я служу, цими роками не буде ні роси, ні дощу, хіба на моє слово»” (1 Цар.
17, 1). І справді, Господь закрив небеса і жодна крапля дощу не впала на ниви народу, що забув
про свого Бога. А пророку Іллі Господь велів сховатися від помсти Ахава в скелястих ущелинах
коло Керіт-потоку, над Йорданом, і кожного ранку та вечора ворон приносив йому хліб і м’ясо, а
спрагу гамував водою з потоку.
Потоки і ріки стали пересихати, і тоді Господь послав Іллю до Сарепти Сидонської, що поблизу
Тиру. Прийшов пророк у той край і побачив, як народ там вимирає від голоду, бо суха земля не
родила хліба. Перед воротами міста зустрів він бідну вдову, що збирала хмиз, і попросив винесла
йому води і шматок хліба. А вдовиця сказала: “Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема в мене
нічого печеного, тільки пригорща муки в посудині та трошки олії у глечику. Оце назбираю трохи
дров та повернувшись, приготую, що маю, собі та синові, а там з’їмо й помремо” (1 Цар. 17, 12).
Тоді пророк відповів їй на це: “Не журись, іди й зроби, як сказала; тільки наперед спечи мені
коржика і принеси сюди, собі ж і синові приготуєш опісля. Так бо говорить Господь, Бог Ізраїля:
Посуд з мукою не опорожниться, глечик з олією не опустіє аж до того дня, коли Господь пошле дощ
на землю” (1 Цар. 17, 13-14).
Повірила жінка і послухала його слів. З того часу мука і олія помножувалася в чудесний спосіб.
Пророк залишився мешкати в тої вдови і хліба їм не бракувало. Та невдовзі помер син удови, стала
вона побиватися і голосити, що Бог покарав її за гріхи. Тоді святий Ілля став молитися, а потім
тричі подув на лице померлого хлопця і воскресив його, й живого-здорового віддав матері,
сказавши: “Дивися, син твій живий” (1 Цар. 17, 23). Жінка ж відповіла пророкові: “Тепер я знаю,
що ти – чоловік Божий та що слово Господнє в устах твоїх – правда” (1 Цар. 17, 24).
Милосердя Бога глибоке, як море. Господь змилосердився над грішниками і послав Іллю до Ахава,
який шукав пророка по всьому краю, бо народ гинув від голоду і спраги. Коли пророк став перед
ним, цар запитав у нього: “То це ти той, що тривожиш Ізраїля?” (1 Цар. 18, 17). Святий Ілля
сміливо відповів: “Не я тривожу Ізраїля, а ти й твоя родина, бо ви покинули заповіді Господні, і
ти ходиш за Ваалами” (1 Цар. 18, 18). І велів цареві зібрати на горі Кармель народ Ізраїля та
дев’ятсот п’ятдесят поганських жерців. На горі пророк Ілля став упоминати зібраних: “«Докіль
кульгатимете на обидва боки? Коли Господь є Бог, ходіть за Ним; коли ж це Ваал – ходіть за ним».
Не відповів йому народ нічого. Тож далі сказав Ілля до народу: «Я зостався один пророк
Господній, а пророків Ваала 450 чоловік. Дайте нам двох бичків, і нехай вони виберуть собі
одного бичка, розітнуть його на шматки й покладуть на дрова, але нехай не підпалюють; я ж
приготую другого бичка й покладу його на дрова, але не підпалю. Ви взивайте Ім’я вашого бога, а
я візву Ім’я Господнє. Котрий Бог відповість вогнем, той буде Богом»” (1 Цар. 18, 21-24). Весь
народ пристав на це. Від ранку до обіду взивали жерці: “Вислухай нас, Ваале!” – та даремні були
всі їхні старання. В обід Ілля сказав їм: “Голосніше кричіть, бо певно бог ваш спить, що не чує
вас”. І до вечора голосили погани, ножами кололи своє тіло, та, мабуть, і справді їх ідол спав,
бо жертва все ще лежала на жертовнику.
“Тоді Ілля сказав до народу: «Приступіть до мене!» І весь народ приступив до нього. І він знову
поставив жертовник Господній, що був зруйнований. Узяв Ілля 12 каменів за числом колін синів
Якова, до якого Господь сказав був: Ізраїль буде твоє ім’я, і склав з того каміння жертовник
Імені Господньому, та й обвів його навкруги ровом, що міг вмістити в собі зо два сати зерна.
Потім розклав дрова, розтяв бичка, поклав на дрова, і повелів: «Наберіть чотири відра води та й
вилийте на всепалення й на дрова!» І зроблено так. І повелів: «Зробіть це вдруге». І зроблено
вдруге. Далі повелів: «Зробіть це втретє». І зроблено втретє, так, що вода текла навкруги
жертовника, і в рові було повно води. А коли вже був час приносити вечірню жертву, приступив
пророк Ілля й сказав: «Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля! Покажи сьогодні, що Ти – Бог в
Ізраїлі, що я – Твій слуга і що я вчинив це все за Твоїм велінням. Почуй мене, Господи, почуй
мене, щоб цей народ зрозумів, що Ти, Господи, – Бог, і що Ти навертаєш їхні серця». І впав
вогонь Господній з неба й пожер усепалення, дрова, каміння, й порох, ба й воду висушив, що була
в рові. І ввесь народ, побачивши це, припав обличчям до землі й промовив: «Господь є Бог!
Господь є Бог!» Ілля ж повелів їм: «Хапайте Ваалових пророків! Не дайте ні одному з них утекти!»
І похапали їх, і Ілля стягнув їх до Кішон-потоку й там повбивав їх” (1 Цар. 18, 30-40).
Ахав усе розповів своїй жінці і та вирішила помcтитися за смерть поганських жерців й убити
святого пророка, але Бог об’явив Іллі цей задум цариці і велів покинути край. Через Версавію, що
в Юдеї, пішов він у пустелю і там гірко оплакував відступництво свого народу. Тоді явився Іллі
ангел Божий, утішив його й нагодував, і велів іти в далеку дорогу. Сорок днів мандрував пророк,
аж доки не прийшов до гори Хорив, тут він і поселився у печері. Коли Ілля гірко розпачав над
засліпленням Ізраїля, то враз надійшла чорна хмара, з вихром, громами і вогнем. Коли буря
минулася, повіяв тихий вітерець, в якому Ілля побачив Господа. Це знак, що не в громі гніву, не
у вогні кари, а в тихому вітрі милосердя та прощення ховається сила Божої всемогутности. На
наказом Господа, пророк вирушив у Дамаську пустелю і покликав з собою Єлисея, помазавши його на
пророка, а той “встав і пішов за Іллею й служив йому” (1 Цар. 19, 21). А Ахав з жінкою своєю
Єзавеллю продовжував грішити, чинячи всяке зло. Жив-був чоловік на ім’я Навот, що мав
виноградник поблизу палати Ахава і не хотів продати його цареві. Тоді Єзавель веліла звинуватити
його в богохульстві, зневазі царського імени й каменувати. Коли Навота вбили, Ахав з жінкою
пішли оглядати виноградник. Аж тут перед ними з’явився пророк Ілля і сказав: “Так говорить
Господь: То ти убив та ще береш у посідання?.. На тому самому місці, де пси лизали кров Навота,
лизатимуть вони твою кров” (1 Цар. 21, 19). А Єзавелі сказав, що її зжеруть пси на єзреельськім
полі (див. 1 Цар. 21, 23).
Розкаявся Ахав, почувши це, роздер свою одежу – і Господь прийняв його жаль і сказав Іллі, що
кара, яку призначив Ахавові, спіткає його аж після смерти. Але не довго тривав жаль і розкаяння
Ахава, через три роки він загинув на війні. Коли везли його неживого, то пси і свині лизали його
кров на тому самому місці, де колись було вбитий безневинного Навота. А згодом загинула і
Єзавель, її виштовхнули з вікна, труп цариці викинули за мури міста і пси зжерли її.
На престолі сів Ахазія, син Ахава, безбожник та ідолопоклонник. Та не довго він царював, бо тяжко
занедужав і послав до божниці Ваала в Екроні запитати жерців, буде жити чи ні. За промислом
Божим, Ілля став перед його посланцями і грізно запитав їх: “Хіба в Ізраїлі нема Бога, що ти
посилаєш питати Ваал-Зевува, екронського бога?” (2 Цар. 1, 6). Потім став перед самим царем і
сказав йому: “Так говорить Господь: За те, що ти послав послів питати Ваал-Зевува, екронського
бога, – наче б в Ізраїлі не було Бога, щоб про те питати, – не встанеш з ліжка, на яке ліг; ти
мусиш умерти” (2 Цар. 1, 16). Невдовзі Ахазія помер, а оскільки він не мав сина, то царем став
його брат Йорам.
І прийшов час, коли пророк Ілля мав закінчити свій земний подвиг. Учень Єлисей був свідком його
останніх хвилин. З’явилася вогненна колісниця і коні вогненні “і Ілля знявся в вихрі на небо” (2
Цар. 2, 11). Згідно з переданням святих Отців, він повернеться на землю перед страшним судом і
помре мученицькою смертю. Усе бо, що написано в одинадцятій главі книги Одкровення, святі Отці
пов’язують з другим приходом Еноха та Іллі, які були живими вознесені на небо і які повернуться
на землю, будуть навчати 1260 днів і творити чуда. Другий прихід Іллі підтверджує також Христос
Спаситель: “І запитали його, промовивши: «А чого то книжники кажуть, мовляв, Ілля має прийти
перше?» Він же відрік їм: «Ілля має прийти перше і знову все до ладу приведе»” (Мр. 9, 11-12).
У Палестині до сьогодні збереглися місця, пов’язані зі святим Іллею. Христова Церква з
давніх-давен почитала його пам’ять. У Київській Русі також віддавна почитали святого пророка. В
дохристиянські часи, ще перед хрещенням святої Ольги, перша церква в Києві була віддана під
опіку пророка Іллі.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня
впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар