ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 25 липня 2016 р.

25.07.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Рм.16,17–24:  «Ваша слухняність дійшла до всіх»

Апостол Павло висловлює визнання і подяку до римлян за їхнє поступування, віру, за їхнє життя, вказує на те, що їхня слухняність стала знаною іншим людям. Апостол виділяє слухняність тому, що в нашому житті ми часто неслухняні Богові, бо не готові почути Його. І не рідко причиною цього може бути наша хронічна неуважність. На Літургії ми багато разів чуємо: «Будьмо уважні». 

Ми неуважні до того, хто говорить з нами, не уважні до того, що діється навколо нас, не уважні до того, як диявол нам підкидає різні спокуси. Коли ми стаємо уважні, то все більше починаємо помічати і спостерігати Господа, який діє в нашому житті. Коли ми уважні, то в будь-яких обставинах нашого життя зуміємо пізнати і зустрітись з Господом. А це передумова того, щоб слухатися Бога – бути уважним і побачити Його у своєму житті!

*** 
Мт.13,10-23:  «Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, − бо серце в цього народу затовстіло»

Часто бачимо, що різні люди мають ніби «різні» сумління: хтось дуже сумлінний, іде за голосом своєї совісті, а хтось може робити вчинки дуже недобрі, а то й великі гріхи, і, здається, сумління його не мучить. Звичайно, це не так. 

До кожного з нас Бог промовляє через його сумління. І кожен з нас це «своє» сумління може розвивати в собі – тоді воно стає все більше чутливим до голосу Божого. Або ж, навпаки, − через наші гріхи сумління перестає бути тою струною, якої Господь може легко торкатися, – тоді воно стає все менш чутливим. 

Маємо розуміти: щоразу, коли йдемо за голосом свого сумлінням, коли робимо добрі діла, поступово змінюємося в позитивний бік, стаємо ще більше чутливими до Господа і до того, щоб чинити Божу волю. А кожен наш гріх віддаляє нас від Бога. І не тільки віддаляє, а й робить нас зачерствілими, не дає пізнавати Божої волі. Тому кожний наш життєвий вибір або наближає нас до Господа, а згодом ще більше наблизить, або віддаляє – тоді в майбутньому ця дистанція між нами та Богом лише зростатиме. То ж стараймося з усіх сил завжди йти за голосом сумління, і це все більше й більше наближатиме нас до нашого Господа!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар