Сиропусна Неділя
Що таке "сиропуст"?
Свята Церква, помалу готуючи нас до посту, у М'ясопусну неділю
наказала не їсти м'ясні страви. У часі сиропусної або сироїдної седмиці
Церква дозволяє споживати тільки молочні страви. Та в Сиропусну неділю
треба й від цих страв відмовлятися. Звідси й назва "сиро-пуст", тобто
відпущення сира. Цей тиждень називався в народі сирний або масляний, а
Сиропусна неділя мала назву пущення, тобто утримання від усіх молочних
продуктів. У цю неділю в нас справляли "запусти", тобто останні
передпісні забави.
У Західній Європі наші "запусти" називалися "карнавалом", що
означало те саме, що й м'ясопуст, від італійського "карне-вале" —
дослівно: прощай м'ясо! У латинській Церкві Великий піст починається
щойно в середу нашого першого тижня посту, у т. зв. Попільну середу,
коли посипають голови попелом на знак покути. До того дня в латинській
Церкві ще можна їсти м'ясо й робити забави, що подекуди бувають дуже
гучні.
Практика сиропусного тижня і неділі дуже давня. Про неї згадує
вже олександрійський патріярх Теофіл († 412), а перед тим установлена
М'ясопусна седмиця й неділя. Синаксар на сирну суботу каже, що, на думку
декого, сиропусний тиждень став законом за грецького цісаря Гераклія
(610-641). Той шість літ воював з перським царем Хозроєм і дав обітницю,
що коли виграє війну, то не буде їсти м'яса цілий тиждень перед Великим
постом. У суботу перед Сиропусною неділею свята Церква, щоб дати нам
приклад і заохотити до посту й покути, відзначає пам'ять усіх святих
мужів і жінок, що від найдавніших часів провели своє життя в молитві,
пості й покуті. Тут передовсім ідеться про тих, хто протягом віків жив
життям посту й покути чи то по монастирях, чи на пустині одинцем.
Богослужба Сиропусної седмиці прибирає щораз більше пісний вид,
особливо в середу, п'ятницю і в неділю при кінці вечірні. У вівторок на
вечірні вже починаються поклони, що тривають цілий піст.
Oбряд прощення в сиропусну неділю
У давнину в монастирях Сходу був гарний звичай: відбувати обряд
взаємного прощення в Сиропусну неділю. Цей обряд виконувався ввечері
після скромної вечері. Усі монахи у присутності вірних просили один в
одного прощення за свої провини, обіймалися і давали поцілунок миру.
Миряни також просили один в одного взаємне прощення. Подекуди при обряді
прощення співали стихири Пасхи: "Пасха священная нам днесь з'явилася...
". Остання стихира закінчується закликом до взаємного прощення: "... і
друг друга обіймім! Промовмо: "Браття", — і тим, що ненавидять нас;
простім усе... ". Цей спів стихир Пасхи мав означати, що як у дні
Христового Воскресення, так і тепер, на вступі до Великого посту, треба
один одному все пробачити задля Христа, що задля нас постив, терпів і
воскрес.
Цей дуже зворушливий обряд прощення зберігався ще в
Києво-Печерській Лаврі до часу приходу влади комуністів. І тут усі
монахи мали спочатку скромну передпісну вечерю. Потім усі, настоятелі й
звичайні монахи, одягалися в монаші мантії і йшли до церкви. Усі
настоятелі Лаври, від найвищого до найнижчого, ставали поряд посередині
церкви, а вся братія Лаври, яких кількасот осіб, підходили до
настоятелів, падали на коліна один перед одним і зі словами: "Прости
мені, Отче", — чи — "Прости мені, Брате", трикратно цілували один
одного. А митрополичий хор співав при тому стихиру з великої вечірні
Сиропусної неділі: "Сіде Адам прямо рая, і свою наготу ридая плакаше...
". Після обряду прощення всі мовчки розходилися.
Справді, яке велике значення для нашого духовного життя мають ті
чотири передпісні неділі. Хто разом з митарем бився в груди й учився від
нього покори; хто з притчі про блудного сина навчився довір'я до Божого
милосердя; хто в М'ясопусну неділю з розважання про Страшний Суд набрав
боязни перед Божою справедливістю, яка так сильно діткнула наших
прародичів, про що говорить Сиропусна неділя, — для того тепер піст не
буде страшний. Він радше буде для нього потребою його серця й душі. Він
тепер сам бажатиме постити й бити поклони, знаючи, що молитва, піст і
жаль за гріхи найкраще приготує його душу до зустрічі світлого празника
Христового Воскресення.
Cтихира зі стиховні вечірні сирної неділі:
"Засіяла Твоя благодать, Господи, засіяло просвічення душ наших.
Ось час сприятливий, ось час покаяння! Відложім діла тьми та одягнімся у
зброю світла, щоб, перепливши велике море посту, ми осягнули тридневне
воскресення, Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, який спасає наші
душі".
о. Юліян Катрій, ЧСВВ. "Пізнай свій обряд"
У той самий день
Житіє преподобного отця нашого Касіяна Римлянина
Тропар, глac 8: В Тобі, отче, дбайливо зберігся образ,*
бо, прийнявши хрест, Ти пішов слідом за Христом* і ділом навчав Ти
погорджувати тілом, бо воно проминає,* а дбати про душу – єство
безсмертне.* Тим-то з ангелами разом радується,* преподобний Касіане,
дух твій.
Кондак, глас 4: Преподобним бувши, Христові принісся єси і
просвітившись всім добрим, Касіане, як сонце зблиснув єси сяянням
божественних навчань твоїх, просвічуючи серця вірних, які завжди
почитають тебе. Молися ж усильно Христові за тих, які з любов’ю
возхваляють тебе.
Генадій, масилійський священик, пише, що преподобний Касіян був
родом зі Скитії меншої, а за іншими джерелами – з Риму. Монаше життя
почав він у Вифлеємі, що поблизу Єрусалиму. Тут святий Касіян
познайомився з монахом Германом. Близько 390 р. вони пішли в Єгипет, щоб
подивитися на життя тамтешніх пустинників, і тривалий час прожили в
скитському монастирі. А близько 400 р. прибули до Царгорода і тут святий
Йоан Золотоустий висвятив їх на дияконів. Коли ж святого Йоана заслали
на вигнання, то вірні Царгорода послали Касіяна і Германа до Риму, щоб
попросили папу Інокентія І (402–417) заступитися за святого Йоана. До
Риму святий Касіян прибув 405 р. Тут його висвятили на священика, а
згодом, уже як єпископа, послали до міста Масилії (Марсилія).
Тут святий заклав два монастирі, чоловічий і жіночий, на взірець
східних монастирів. У цьому місті він написав також багато мудрих і
побожних книг, найважливіші з яких книги проти єресі Несторія. Він
присвятив їх тоді ще архидияконові, а згодом папі Римському святому
Левові Великому. Святий, благочестя якого вкрило його великою славою,
помер близько 440 р.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
интересно
ВідповістиВидалити