Середа 25 тижня
Євангеліє
Лк.12,48–59: «Коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього в дорозі»
Деякі Отці Церкви вважають, що в цьому рядку супротивник, якого Ісус
мав на увазі, – це наша совість, наше сумління. Остаточно, наша совість –
це голос Божий, який промовляє до нас. Євангеліє, заповіді Божі – це
той голос, яким Господь промовив до усіх. Але у нашій совісті Він
промовляє особисто до нас. Тому завжди варто «дружити» з нашою совістю,
вслухатися в неї, йти за її голосом.
Що більше ми будемо дослухатися до своєї совісті, то будемо навчатись
все краще чути голос Божий і нам легше буде чинити Божу волю. Тому
Господь нас закликає примиритися з нашою совістю. Жити в мирі зі своєю совістю – бути в мирі з Богом. І лише у тім мирі маємо надію, що колись зустрінемося з Богом!
Апостол
2Сол.2,1–12: «Тайна беззаконня діє вже тепер»
Ми постійно очікуємо, що у нашому житті якось все впорядкується,
стане на місце все в суспільстві, в якому ми живемо, в сім’ї, в парафії,
в Церкві. Але скільки б ми не жили, не докладали старань, бачимо, що не
можемо до кінця впорядкувати ні самі в собі, ні довкола себе. Що є
причиною цього – наша гріховність, первородний гріх, наша зраненість.
Саме тому нам у всьому бракує цілісності, будь-яка справа, яку ми
робимо, буде недосконалою. Саме тому ілюзії побудувати рай на землі, як
бачимо з історії, багато разів увінчувалися неуспіхом і розчаруванням.
Маємо прийняти реальність нашого життя: де є людина, там існує
недосконалість. Щобільше: де існує людина, там існує гріх. Ніколи не
маємо очікувати, що впорядкуємо все навколо себе, що настане ідеальний
порядок. Лише в Царстві небесному є досконалий порядок, бо там є
Господь.
Царство Небесне, коли ми в Бозі, для нас є вже тут на землі. У
Бозі впорядковуємо себе і відчуваємо присмак Царства Божого, де існує
досконалість, впорядкованість та справедливість!
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар