Середа 23-го тижня
Євангеліє
Лк.11,9–13: «Коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі,
оскільки більше Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього
просять!»
У житті буває так, що іноді люди, які оточують нас, наші близькі чи
рідні, в одних випадках йдуть нам назустріч, допомагають, сприяють,
підтримують нас, а в інших – навпаки, можливо, через якесь пережиття чи
настрій, можуть нам відмовити або навіть завдати болю, відповісти різко
чи категорично.
Господь же є Той, Який завжди і повсякчас людині прагне добра. Бог є
сталий, тому не може міняти своїх позицій, бути під впливом чогось,
наприклад, нашого гріха чи доброго вчинку. Бог завжди один і той самий.
Як каже Євангеліє – Він є добрий. Тому маємо бути свідомі цієї Божої
доброти, Божої любові, і мусимо вірити, що все, що дає нам Бог в
нашому житті, Він дає нам виключно для нашого добра, для нашої
користі, для нашого освячення і спасіння!
Апостол
1Сол.2,1–8: «Стараючись подобатися не людям, а Богові»
Часто ми дбаємо про те, щоб люди про нас говорили добре, дбаємо про
те, щоб якнайкраще виглядати в очах своїх ближніх, особливо тих, яких ми
цінуємо, які є важливі для нас. Часто буває так, що ми граємо роль,
думаючи, як би краще виглядати в очах інших, замість того, щоб просто
жити і бути собою. Це попереднє, не може бути двигуном всього життя, бо
ми станемо роздвоєні та не встоїмося.
Що Бог би сказав, чи подобається наше життя Йому, як наші вчинки виглядають в Божих очах? Якщо
у присутності поважних людей ми змінюємо свою поведінку, а забуваємо,
що завжди є в присутності Божій, то кому ми тоді стараємось сподобатись?
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар