ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 6 липня 2015 р.

06.07.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 6 тижня після П’ятдесятниці 

Євангеліє
Мт. 13,10–23: «Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, − бо серце в цього народу затовстіло»

Бачимо часто у житті, що різні люди мають ніби різні сумління: хтось дуже сумлінний, вслухається в своє сумління, а хтось може робити речі дуже злі, недобрі, великі гріхи і, здається, сумління йому не закидає цього. Звичайно, це не так.

До кожного Бог промовляє через його сумління. Але це сумління ми можемо або розвивати в собі, і воно стає чутливе до голосу Божого, або зворотно −  через наші гріхи сумління перестає бути тою струною, на якій Господь може легко грати і промовляти, тоді стає нечутливе.

Маємо розуміти, що коли ми йдемо за голосом свого  сумлінням, коли робимо добрі діла, то ми змінюємось в позитивну сторону, стаємо ще більше чутливими  до Господа і до того, щоб чинити Божу волю. А кожен наш гріх віддаляє нас від Бога. І не тільки віддаляє, але й робить нас зачерствілими, не дає пізнавати Божу волю в майбутньому. Тому кожна ситуація або наближає нас до Господа, а відповідно потім це ще більше наблизить, або віддаляє і в майбутньому це ще більше віддалить від Бога. Пам’ятаймо про це і стараймося з усіх сил завжди йти за голосом сумління, і це все більше і більше наближатиме нас до нашого Господа!



Апостол
Рим. 16,17–24:  «Ваша слухняність дійшла до всіх»

Бачимо, що апостол Павло висловлює визнання і подяку до римлян за їхні поступування, віру, за їхнє життя, вказує на те, що їхня слухняність стала знана іншим людям. Апостол виділяє слухняність тому, що в нашому житті ми часто буваємо неслухняні Божому слову. Причиною цього може бути наша неуважність. На Літургії ми багато разів чуємо: «Будьмо уважні».

Ми неуважні до того, хто говорить, не уважні до того, що діється, не уважні до того, як диявол нам підкидає різні спокуси. Коли ми стаємо уважні, то все більше починаємо зауважувати і спостерігати Бога, який діє в нашому житті. Коли ми уважні, то в будь-яких обставинах нашого життя ми зуміємо пізнати і зустрітись з Господом. А це передумова того, щоб слухатися Бога – бути уважним і побачити Його у своєму житті!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар