«Людині
не завжди дано зрозуміти таємниці Божі. Однак, ми можемо навчитися від
Богородиці правильної постави на те, що ми в нашому житті не розуміємо, а
саме – зберігати Боже слово у своєму серці, носити його у собі, аж доки
воно не об’явить свій сенс у світлі таїнства Христа» – так звернувся до
працівників Патріаршої курії УГКЦ владика Богдан (Дзюрах),
Адміністратор Патріяршої курії під час проповіді в Патріяршому соборі
Воскресіння Христового в четвер, 11 грудня, коментуючи Євангеліє від
Луки 18, 31-34.
Проповідник зауважив, що вже малі діти скеровують свій допитливий
погляд до навколишнього світу, а згодом, навчившись говорити, буквально
«засипають» батьків потоком своїх «чому?». Дорослі теж носять в своєму
серці тисячі «чому?», на які не завжди знаходять легкі і задовольняючі
відповіді. А зокрема, на думку єпископа, кожна людина рано чи пізно
починає шукати відповіді на запитання: «Чому я маю помирати?», «Чому
існує смерть?», а ще – «Чому страждають невинні, праведні?».
На думку владики Богдана, справжній сенс того, що ми не раз не
розуміємо у нашому житті, чи у житті наших ближніх, можна відкрити лише у
світлі Божого Слова, того Слова, яке вийшло з уст Христа Ісуса, і яке,
за прикладом Богородиці, треба вчитися «носити у своєму серці»,
роздумуючи над ним і молячись ним. А ще більше – завдяки спогляданню
життя Ісуса Христа, який є Воплоченим Словом Божим. «У людському житті
Сина Божого людина віднаходить відповіді на усі найсуттєвіші запитання,
які нуртують в її розумі і бентежать її серце» - ствердив владика.
При цьому він проілюстрував свої слова недавно пережитим: «Учора я з
кількома особами був на Майдані незалежності, у тому місці, де загинула
найбільша кількість героїв Небесної сотні. Люди, які приходять на це
святе місце, скроплене невинною кров’ю наших героїв, дивлячись в очі цих
молодих, повних життєвих сил і надій людей, мабуть не рідко питають
себе в глибині душі: «Чому вони мали помирати?». А відповідь є дуже
близько, - зауважив владика, - вистачить піднести голову понад
фотографії героїв, щоб побачити дерев’яний хрест з ликом Розп’ятого
Спасителя, що його відразу після трагічних лютневих подій вирізьбив
невідомий майстер. У Розп’ятому Христі знаходимо відповідь, Він своїми
невинними стражданнями і своїм славним Воскресінням вказує, що
страждання, які людина приймає з любови, стають дорогою до повноти
життя, до Воскресіння в Бозі. Христос Розп’ятий і Воскреслий є
відповіддю на болючі питання нашого сьогодення: чому наш народ, бажаючи
жити кращим, більш справедливим і гідним людини життям, мусить
переносити такі випробування і страждання? На переконання Секретаря
Синоду, саме з Хреста Господнього спливають на наш народ сила і
благодать, якою Господь прагне перемінювати наші серця і усе
суспільство.
Тому на закінчення своєї проповіді владика Богдан закликав зібраних у
Патріяршому соборі працівників курії молитися за кожну людину, котра
сьогодні в Україні несе свій хрест, - за родини загиблих на Сході
України і на Майданах, за поранених, за біженців і вимушено переселених,
за полонених і тих, хто проживає в районах, охоплених війною. Окремо
проповідник запросив молитися за важко хворих співпрацівників курії та
за потребуючих молитви рідних і близьких. «Нехай Господь їм і усім нам
дарує свою мудрість і свою силу, вміти переживати різного роду
випробування із Христом і у Христі, щоб таким чином ці випробування
ставали для кожного із нас дорогою до повноти життя у Господі, дорогою
до Воскресіння» - завершив він.
Немає коментарів:
Дописати коментар