Субота 26 тижня
Євангеліє
Лк. 9, 57–62
«Іди за мною!»
Християнство завжди очікує від людини радикалізму. Христос каже:
«Кажіть: так-так, ні-ні», або вказує: «Не будьте літеплі: або гарячі,
або холодні».
Ми часто привчаємося жити християнською культурою, молитися, ходити
до церкви, ну і сповідатися, причащатися. І десь в серці ми ділимо своє
життя на церковне і, як часто кажуть, на особисте. Але Бог очікує від
нас, що ми будемо іти за ним у всіх обставинах свого життя. Не тільки в
церкві під час Святої Літургії! Бог хоче, щоб ми були вірні Йому всюди,
щоб ми йшли за Ним повсякчас, щоб виконували Його заповіді і жили за
Євангелієм кожної миті нашого життя. Тому від християнства не можна
взяти відпустки, поїхати на вихідні чи зробити перерву...
Християнство у нашому житті або є, або його нема. Християнства не буває наполовину.
Апостол
Гал. 3, 8–12
«Праведний з віри буде жити»
Що є віра? Це уповання на Бога у будь-яких обставинах, довіра до
Господа, що все Він допускає тільки для нашого добра. Наші життєві
обставини завжди ставлять пробу нашій вірі, виявляють те, наскільки ми
покладаємося на Бога у різноманітних обставинах.
Усе наше життя є пробою нашої віри, і що складніша ситуація, то легше
виявити наскільки сильною є наша віра. Тому завжди дбаймо за свою віру,
пильнуймо своє серце, щоб повсякчас уповало і покладалося на Господа.
Пригляньмося до нашого життя: скільки разів ця віра спрацювала і тоді
дала свої результати. Наше життя дає нам досвід, що покладатися на Бога
варто, та цю довіру до Бога треба в собі розвивати. Що більше
будемо покладатися, вірити, то більше наша віра буде зростати. Йдімо
крок за кроком, відтак малими кроками дійдемо до великої віри!
Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар