Слово Митрополита Львівського на 10-ту Неділю по зісланні Святого Духа
1Кр 4,9-16; Мт 17,14-23.
Всечесні отці,
Достойні та любі молільники, дякувати Богу, вашій щирій церковній громаді та іншим добрим людям за те, що спільними силами спорудили церкву, до якої приносите своє духовне життя, стаєте перед Богом зі своїм проблемами й потребами. Ви зуміли разом зі своїми духовними пастирями спорудити також дзвіницю, придбати дзвони й упорядковуєте усе необхідне навколо церкви. І у наших молитвах ми молимося за тих, хто дбає про красу святині, приносить свої пожертви, працю, свій талант та вміння. Звичайно, що про усіх й про все найкраще знає Господь. Ви – щасливі й дякую вам, за спорудження цієї церкви, у якій маєте можливість спільно молитися, причащатися, очищувати й лікувати свої душі від укусів злого духа. Кожен день приближує нас до вічності, до моменту нашого звіту перед Богом за наше життя. Звичайно, що ми тремтимо, бо свідомі промахів вчинених у нашому житті. А Господь запитає за усе й на його суді людина не зможе мати жодного адвоката, тільки сама, своїми добрими ділами, словами та гідними мислями зможе здобувати у Бога милосердя. За Боже Царство необхідно боротися на землі, можливо й терпіти рани, невдачі, перемоги, але завжди просити милосердного й люблячого Бога о прощення помилок, які ми чинимо, незважаючи на їхню тяжкість. Сам Син Божий навчав: «Від часів Йоана Христителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його» (Мт 11,12). Розуміється, що не фізичною силою, лише духовною розважливістю, зусиллями над собою у протистоянні усякому злу, що його пропонує нечистий дух.
Як почули ми із прочитаного євангельського уривку, що злий дух мучить людей. навіть від дитинства не дає спокою. Тільки наш Спаситель, Ісус Христос, може прогнати злого духа, який опанував людину! Усі люди мають можливість, щоб каятися перед Богом, сповідуючи свої гріхи, які ласкаво прощає Господь. Спаситель, умираючи на хресті, не робив жодного закиду розбійникові за його злодіяння, лише глибоко прийняв його слова звернення, обіцюючи, що найшвидше буде з ним у раю (пор. Лк 23,43). Ось, милосердя й доброта Господня, який очікує покаяння людини, щоб її простити. Він добре знає людські помилки та слабість, тому не ставить людині жодної перешкоди відносно тяжкості провини, лише очікує її покаяння. Щире покаяння відчиняє людині брами до Божого Царства! Закликаю усіх: гідно й без жодного страху частіше приступати до святої тайни Покаяння, щоб очищувати серця від гріховного бруду та міцніше ставатися учасниками Божого Царства. Життя духовне – усестороннє, а це означає, що необхідно з усієї повноти душі й серця служити Богові. Неможливо удостоїтися нагороди тільки за певну службу, відкидаючи й легковажачи іншим. Трудно надіятися нагороди тому, хто, наприклад, вірний у подружжі й ходить у церкву, а кривдить інших, знущається над ближнім, легковажить пости та інші церковні приписи. Хто змагається отримати нагороду, така особа повинна в усьому вчинити чеснотливим своє життя й покаянням та примиренням з Богом й ближнім, присвоювати дари оправдання пропоновані Ісусом Христос. Він своєю смертю й воскресінням здобув нам прощення гріхів, примирення з Богом, любов та вічне щастя в небі. Наше завдання: жити чесно, виконувати Заповіді Божі, зростати у любові до Господа й таким способом осягнути вічне небо. Іншого шляху немає, не існує нагороди без покаяння та любові Бога!
Святий апостол Павло прибув у грецьке місто Коринт, щоб голосити слово Боже. А там мешкало багато людей, що хвалилися «мудрістю, славою, багатством, почестями». Такому народові непросто було приймати слова покірної науки, навіть, великого учителя Павла. Знано, що коли він голосив слово атенянам про воскресіння мертвих, ті йому сказали: «Про це послухаємо тебе іншим разом» (Ді 17,32). Згордили, тоді не прийняли його навчання. Подібно й у Коринті багато не бажали слухати слів науки про Христа, однак, відомо, що значна частина прийняла Божі слова й покинули своє нечестиве життя, до якого призвичаїлися. Святий апостол пише про терпіння та випробування, яке переносять учні Христові, що стаються немов, сміттям для світу. Бо такі на всяке побиття, скитання, образи та ганьбу, що отримують від ближніх, відзиваються з любов’ю. Світ повен гордині та самовпевненості, а Христос навчає лагідності й смирення серця, що дає користь та спокій для душі (пор. Мт 11,29). Спаситель навчає нас, щоб терпеливо, як він, приймати образи, не відзиватися злісно на обидчиків, лише, бажати у якийсь лагідний спосіб привести таких до Небесного Отця. Покорою й терпеливістю з любові до Бога можна зробити більше добра, як силою, наказами та владою. Апостол Павло ставив себе у приклад, щоб бути його послідовниками, тільки у наслідуванні Ісуса Христа! Це означало теж, бути ще кращими від нього, бо він цього не перечить нікому, лише до цього заохочує.
Дорогі сестри й брати, стараймося дякувати Богу за усе, що нас зустрічає в нашому житті. Перепрошуймо щиро Господа за духовні невдачі й невірності, які нам прийшлося вчинити, бо він багатий у милосердя й доброту! Не втрачаймо надії на Боже милосердя, коли б нам не вдавалося якийсь час розірвати з гріховними привичками, лише, довіряймо Господу та борімося з усяким злом. Необхідно переможемо! Хай Мати Божа допомагає нам, в духовний спосіб гідно верстати сторінки нашого життя!
1Кр 4,9-16; Мт 17,14-23.
Всечесні отці,
Достойні та любі молільники, дякувати Богу, вашій щирій церковній громаді та іншим добрим людям за те, що спільними силами спорудили церкву, до якої приносите своє духовне життя, стаєте перед Богом зі своїм проблемами й потребами. Ви зуміли разом зі своїми духовними пастирями спорудити також дзвіницю, придбати дзвони й упорядковуєте усе необхідне навколо церкви. І у наших молитвах ми молимося за тих, хто дбає про красу святині, приносить свої пожертви, працю, свій талант та вміння. Звичайно, що про усіх й про все найкраще знає Господь. Ви – щасливі й дякую вам, за спорудження цієї церкви, у якій маєте можливість спільно молитися, причащатися, очищувати й лікувати свої душі від укусів злого духа. Кожен день приближує нас до вічності, до моменту нашого звіту перед Богом за наше життя. Звичайно, що ми тремтимо, бо свідомі промахів вчинених у нашому житті. А Господь запитає за усе й на його суді людина не зможе мати жодного адвоката, тільки сама, своїми добрими ділами, словами та гідними мислями зможе здобувати у Бога милосердя. За Боже Царство необхідно боротися на землі, можливо й терпіти рани, невдачі, перемоги, але завжди просити милосердного й люблячого Бога о прощення помилок, які ми чинимо, незважаючи на їхню тяжкість. Сам Син Божий навчав: «Від часів Йоана Христителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його» (Мт 11,12). Розуміється, що не фізичною силою, лише духовною розважливістю, зусиллями над собою у протистоянні усякому злу, що його пропонує нечистий дух.
Як почули ми із прочитаного євангельського уривку, що злий дух мучить людей. навіть від дитинства не дає спокою. Тільки наш Спаситель, Ісус Христос, може прогнати злого духа, який опанував людину! Усі люди мають можливість, щоб каятися перед Богом, сповідуючи свої гріхи, які ласкаво прощає Господь. Спаситель, умираючи на хресті, не робив жодного закиду розбійникові за його злодіяння, лише глибоко прийняв його слова звернення, обіцюючи, що найшвидше буде з ним у раю (пор. Лк 23,43). Ось, милосердя й доброта Господня, який очікує покаяння людини, щоб її простити. Він добре знає людські помилки та слабість, тому не ставить людині жодної перешкоди відносно тяжкості провини, лише очікує її покаяння. Щире покаяння відчиняє людині брами до Божого Царства! Закликаю усіх: гідно й без жодного страху частіше приступати до святої тайни Покаяння, щоб очищувати серця від гріховного бруду та міцніше ставатися учасниками Божого Царства. Життя духовне – усестороннє, а це означає, що необхідно з усієї повноти душі й серця служити Богові. Неможливо удостоїтися нагороди тільки за певну службу, відкидаючи й легковажачи іншим. Трудно надіятися нагороди тому, хто, наприклад, вірний у подружжі й ходить у церкву, а кривдить інших, знущається над ближнім, легковажить пости та інші церковні приписи. Хто змагається отримати нагороду, така особа повинна в усьому вчинити чеснотливим своє життя й покаянням та примиренням з Богом й ближнім, присвоювати дари оправдання пропоновані Ісусом Христос. Він своєю смертю й воскресінням здобув нам прощення гріхів, примирення з Богом, любов та вічне щастя в небі. Наше завдання: жити чесно, виконувати Заповіді Божі, зростати у любові до Господа й таким способом осягнути вічне небо. Іншого шляху немає, не існує нагороди без покаяння та любові Бога!
Святий апостол Павло прибув у грецьке місто Коринт, щоб голосити слово Боже. А там мешкало багато людей, що хвалилися «мудрістю, славою, багатством, почестями». Такому народові непросто було приймати слова покірної науки, навіть, великого учителя Павла. Знано, що коли він голосив слово атенянам про воскресіння мертвих, ті йому сказали: «Про це послухаємо тебе іншим разом» (Ді 17,32). Згордили, тоді не прийняли його навчання. Подібно й у Коринті багато не бажали слухати слів науки про Христа, однак, відомо, що значна частина прийняла Божі слова й покинули своє нечестиве життя, до якого призвичаїлися. Святий апостол пише про терпіння та випробування, яке переносять учні Христові, що стаються немов, сміттям для світу. Бо такі на всяке побиття, скитання, образи та ганьбу, що отримують від ближніх, відзиваються з любов’ю. Світ повен гордині та самовпевненості, а Христос навчає лагідності й смирення серця, що дає користь та спокій для душі (пор. Мт 11,29). Спаситель навчає нас, щоб терпеливо, як він, приймати образи, не відзиватися злісно на обидчиків, лише, бажати у якийсь лагідний спосіб привести таких до Небесного Отця. Покорою й терпеливістю з любові до Бога можна зробити більше добра, як силою, наказами та владою. Апостол Павло ставив себе у приклад, щоб бути його послідовниками, тільки у наслідуванні Ісуса Христа! Це означало теж, бути ще кращими від нього, бо він цього не перечить нікому, лише до цього заохочує.
Дорогі сестри й брати, стараймося дякувати Богу за усе, що нас зустрічає в нашому житті. Перепрошуймо щиро Господа за духовні невдачі й невірності, які нам прийшлося вчинити, бо він багатий у милосердя й доброту! Не втрачаймо надії на Боже милосердя, коли б нам не вдавалося якийсь час розірвати з гріховними привичками, лише, довіряймо Господу та борімося з усяким злом. Необхідно переможемо! Хай Мати Божа допомагає нам, в духовний спосіб гідно верстати сторінки нашого життя!
+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
1 вересня 2013 р. смт. Івано-Франкове, Яворівський р-н.
Джерела: www.ugcc.lviv.ua
Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар