01.07.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Рм.6,11–17:  «Вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі»

У житті ми завжди маємо вибір. Чи йти за нашими пристрастями і пожаданнями, які часто накидаються на нас, штовхають нас до того чи іншого і примушують робити погані вибори. Чи піддатись Божому Духові, жити в Господі, який нас кличе до добра, терпеливості, молитви, прощення.

І бачимо, коли ми живемо у гріхові, гріх вимучує людину, він не дає їй правдивого добра і щастя. А коли людина живе в Господі, вона відчуває радість життя, смак, цілісність. Не існує третього стану: або ми – з Богом, або без Нього, або ми живемо у гріху, або ми мертві для гріха й живемо для Бога!

***
Мт.8,14–23:  «Зцілив усіх недужих»

Життя Ісуса Христа свідчить про велику Божу любов, яку Господь має до кожної людини від віків. Бог послав свого Сина, бо дуже любив людей і вболівав про їхнє спасення.

Так само й тепер Господь у кожній ситуації виявляє милосердя до кожної конкретної людини. Як Ісус приходить до Петра і зцілює від гарячки його тещу, оздоровляє також недужих, біснуватих, втішає сумних і навертає грішників – так і зараз Він приходить до кожного з нас і простягає свою руку.

Святе Письмо нагадує нам, що «зцілив усіх недужих», тобто – не оминув своєю увагою нікого. Уміймо й ми виявляти милосердя до кожної людини, яку Господь посилає нам на нашій життєвій дорозі!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

01.07.2017р. Б. / Святих мучеників Леонтія, Іпатія і Теодула

Святих мучеників Леонтія, Іпатія і Теодула

Тропар (г.4): Мученик твій, Господи, Леонтій, у своїм стражданні прийняв нетлінний вінок від тебе, Бога нашого; мавши бо твою силу, він переміг мучителів і подолав нікчемне зухвальство демонів; його молитвами спаси душі наші.

Кондак (г.2): Мучителів лукаві підступи посоромим єси і еллінів служіння безбожне викрив, возсіяв єси богорозуміння всім людям навчанням благочестя, богомудрий мучениче. Тому память твою почитаємо з любов’ю, премудрий Леонтіє.

Було це в часи правління римського імператора Веспасіяна (69-79). Адріян, призначений старостою Фінікії, випросив в імператора дозволу переслідувати християн. Прибувши до Фінікії, він дізнався, що в місті Триполіс начальником війська є грек Леонтій, муж великої хоробрости, надзвичайно милосердний до бідних, чесний і християнин. Останнє власне і було провиною в ті часи. Адріян вислав поперед себе сотника Іпатія з відділом війська, щоб той ув’язнив Леонтія і тримав у в’язниці аж до приїзду самого Адріяна. Дорогою Іпатій тяжко захворів. Та вночі явився йому ангел у вигляді світлого молодця і сказав: “Поклич тричі на поміч того Бога, якому поклоняється Леонтій, – і будеш здоровий”.

Іпатій оповів вранці свій сон іншому сотникові, Теодулові, і, за його порадою, зробив так, як йому велів ангел: тричі візвав до Леонтієвого Бога – і здоровий устав з ліжка. Тепер уже обидва сотники мали велику охоту якнайшвидше зустрітися з мужем, який вірує в такого могутнього Бога. А коли прийшли до Триполіса, назустріч їм вийшов Леонтій. Вони, не знаючи його, спитали: “Де тут живе Леонтій, муж чесний, до якого послав нас сам староста Адріян, бо хоче з Леонтієм зустрітися і віддати йому шану?”

Слуга Божий відповів: “Ходімо, я відведу вас до нього”.

Іпатій і Теодул пішли за ним, а святий Леонтій привів їх до свого дому, погостив їх красненько, а потім каже: “Я Леонтій, тепер можете мене ув’язнити!”

Обидва сотники були здивовані добротою цього мужа і, спізнавши Божу ласку, припали до його ніг та стали просити, щоб допоміг їм пізнати правдивого Бога, який чинить великі чуда, а сповідники Його живуть так свято, як Леонтій. Він навчив їх правд Христової віри й охрестив. Адріян, довідавшись про це, негайно прибув до Триполіса і наказав усіх трьох кинути до в’язниці, а наступного дня поставив їх перед судом.

Святі мученики сміливо стали перед своїм мучителем, вони прилюдно визнали Христову віру, не слухали намов, не злякалися погроз, лиш голосно призивали Ім’я Христа Спасителя. Адріян наказав святого Леонтія жорстоко бичувати жилами, а потім кинути до в’язниці. Обох сотників також спочатку бичували, потім припікали їх вогнем, а під кінець сокирою відрубали їм голови. Наступного дня Адріян велів поставити перед собою Леонтія і запитав його, чи надумав принести жертву богам.

“Нічого надумувати мені не треба, – відповів святий мученик, – ліпше ти надумайся і охрестися, щоб спастися!”

А мучитель з насмішкою запитав: “Яке ж то спасіння, чи не те часом, якого зазнали Іпатій і Теодул?”

На це святий Леонтій сказав так: “Смерть, до якої ти їх засудив, для них є спасінням і початком вічного життя, але вас, що не віруєте у Христа, чекає смерть тіла і душі – і вічні муки пекла!” Адріян наказав припікати святого вогнем, а під кінець прив’язати його до чотирьох стовпів і забити до смерти. У таких муках з молитвою на устах і з надією в серці святий Леонтій закінчив свій земний подвиг 73 р.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

30.06.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Рм.11,25–36:  «Все бо від Нього, через Нього і для Нього»

Наше життя дуже коротке, у когось менше – у когось більше, але все одно – декілька десятків років, це небагато. І було б великою помилкою той короткий час витратити на марні прив’язання до земних речей, які лишаться на землі, коли ми помремо.

Якщо б люди пам’ятали, що ми всі вийшли від Господа, то б не забували, що треба саме для Нього жити і все до Нього прямувати. Тому найліпше для кожної людини – намагатися виконувати Божу волю і своїм життям прямувати до Його Царства, а не прив’язуватись до скороминучих речей.

***

Мт.12,1-8:  «Я милосердя хочу, а не жертви»

Кожен із нас дізнається про Бога все більше й більше, але жодне наше знання про Бога не замінить нам особистих стосунків з нашим Творцем. Бо лише через особисте пізнання Господа ми зможемо чинити те, що Йому миле в кожній конкретній ситуації.

Господь вказує, що хоче милосердя, – це те, на що ми здатні і що в наших силах. Це не лише дотримуватися тих чи інших законів, традицій, обов’язків, але насамперед виявляти милосердя до кожної людини, яку Господь послав нам у конкретних обставинах нашого життя.

Маємо завжди пам’ятати, що все, чим володіємо в нашому житті, і те, що Господь нам обіцяє у вічному житті, було б неможливим без Божого милосердя. Будьмо, отже, милосердними, як наш Небесний Отець!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР