20.05.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Ді.15,35–41:  «І виникла гостра суперечка, так, що вони розстались»

Бачимо непорозуміння між Павлом та Варнавою. Кожен бачить по-своєму, куди він мав би йти проповідувати, кого мав би брати із собою, і так доходить до незгоди. Навіть серед апостолів не все було ідеально, хоч Бог їх покликав нести Добру новину, але поза тим вони були грішними людьми, тому часом виявлялась їхня людська обмеженість. Але, попри те, бачимо, що Господь діяв. 

Сьогодні Бог той самий, і Він діє не зважаючи на обмеженість членів Церкви, на обмеженість кожного з нас. Не зважаймо на нашу обмеженість, слабкість, а то й гріховність, дозволяймо Духові Святому діяти. Ніколи не знеохочуймось у часі своїх падінь чи невдач, а стараймося далі служити Господеві. Попри різні непорозуміння чи труднощі, які можуть виникати навіть у Церкві, ніколи не переставаймо свідчити про Бога, свідчити Добру новину, свідчити Євангеліє.

*** 

Йо.10,27-38:  «Ніхто не вирве їх з рук Отця мого!»

Часто нарікаємо, що не можемо дати собі ради з тими чи іншими спокусами, труднощами, випробуваннями. Але ці переконання підсуває нам не хто інший, як диявол, бо в Бозі, з Господом, немає речей, яких неможливо подолати. 

Немає нічого, чого б ми не здолали, і диявол дуже зацікавлений, щоб ми забували про це. Він завжди показує нам багато речей у викривленому світлі, і навіть якщо в його трактуванні є якась частина правди, то назагал – це брехня. Диявол показує спокуси такими, немовби вони сильніші від нас. 

Тому, незважаючи на те, що ситуація може бути справді дуже складною, для нас правда одна: хай якими будуть труднощі та випробування, ми завжди маємо в собі силу їх подолати. Жодна спокуса не може вирвати нас із рук Отця. Господь завжди буде примати нас у своїх руках, лиш би ми самі не виривалися з тих рук, не піддавалися спокусам диявола. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

20.05.2017р. Б. / Спогад про об’явлення на небі знамення Чесного Хреста у місті Єрусалимі; Святого мученика Акакія

Спогад про об’явлення на небі знамення Чесного Хреста у місті Єрусалимі

Тропар, глас 8: Хреста Твого образ днесь возсіяв ясніше ніж сонце. Його розпростер єси від святої гори аж до місця лобного і в ньому твою, Спасе, силу виявив єси. Цим укріпляючи і вірну нашу владу, яку і спасай завжди в мирі, молитвами Богородиці, Христе Боже, і спаси нас.

Кондак, глас 4: Пречесний хрест, що отворив замкнені небеса, променями пресвітлими засіяв на небі над землею; тому, зблиск його діяння отримавши, до незахідного світла підносимося і в боротьбах маємо його, як оружжя мира, непереможну перемогу.

Сталося це в часі П’ятдесятниці, 7 травня 352 р., у Єрусалимі. На патріяршому престолі в Єрусалимі тоді перебував святий Кирило. В ясний і погідний день, близько дев’ятої години ранку, на небі появився світлий великий хрест, пропорційний у ширині і довжині, і простягнувся від гори Голготи аж до Елеонської гори, близько милі. Сонячне світло не в змозі було його послабити, упродовж кількох годин той хрест був свідченням правди для вірних і пострахом для аріян і жидів, багато з яких того дня навернулися. Народ натовпом ішов до церкви і тут гаряче каявся у своїх гріхах. Патріярх написав про це до імператора Констанція, єретика-аріянина, і заклинав його відмовитися від єресі, бо Бог цим чудом провіщає терпіння, які мають впасти на Церкву Христову. З того часу свята Церква 7 травня згадує про це чудо і просить Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, щоб заступився за нас і осінив силою свого святого хреста. 

________________

У той самий день

Житіє святого мученика Акакія

Святий Акакій був родом з Кападокії. Його батько був священиком, а Акакій служив сотником у війську. Коли ж у часи переслідувань християн за імператора Максиміяна полковник на ім’я Флавій Фирм наказав своєму війську принести поганську жертву, Акакій прилюдно сказав, що як християнин не може брати участі в поганських забобонах. Фирм, не бажаючи судити відважного воїна, відіслав його до старости Бібіяна в Іраклії. 

Тут, перед зборищем поганських мучителів, святий відкрито визнав Христа Спасителя, за це староста наказав прив’язати його до чотирьох стовпів і так жорстоко бити по плечах і грудях, що кров мученика зросила довкола всю землю. А коли в тих муках святий почав призивати Ім’я Ісуса, його стали бити по обличчю і голові тяжкими олов’яними кулями. Потім його ноги забили в тяжку колоду, на руки наклали тяжкі окови і кинули до в’язниці, де святий Акакій страждав цілий тиждень.Саме тоді намісник тих країв написав до Бібіяна, щоб той прибув до нього до Візантії і привів зі собою в’язнів, яких мав в Іраклії. Тож серед інших і святий Акакій, попри тяжкі рани, мусив іти в дорогу, долаючи яку навернув до віри Христової тих, що його вели, й охрестив їх. 

У Візантії святого кинули до глибокої темниці, а Бібіян наказав не давати йому нічого їсти. Але кожної ночі темницю святого мученика відвідували ангели, які зцілили його рани і годували в чудесний спосіб. Це бачили інші в’язні і сам дозорець Клавдій, якого покарали бичуванням, бо Бібіян, побачивши святого Акакія здорового і бадьорого, був певний, що сторож потай приносив йому страву і ліки. 

Через сім днів святого Акакія привели на суд до губернатора на ім’я Флакин. Мучитель наказав бити святого дубовими палицями по цілому тілі, а під кінець велів стяти мечем. 7 (20) травня 304 р., за містом, святий Акакій з молитвою на вустах віддав свою праведну душу в руки небесного Отця. Імператор Костянтин Великий возвів над його гробом прекрасну церкву, а Бог возвеличив святого мученика даром допомагати вірним у спокусах. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

19.05.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Ді.15,5–34:  «І серцевідець Бог засвідчив їм»

У стосунках з іншими найчастіше для нас найважливіше – добре виглядати для людей, щоби люди про нас добре думали, добре говорили. Ми часто дуже багато на це звертаємо уваги. Як також стараємось не завдавати одне одному ран чи болів, ставитись до інших із повагою і пошаною, звичайно така позиція важлива. Але ми часто забуваємо про важливість чистоти серця, не думаємо, що Бог знає наші серця. 

Господь знає до чого схиляються наші серця, як ми поводимось з цією людиною, а як ставимось до неї, які думки, які стремління носимо. Тому дбаймо не лише про зовнішнє, а й про чистоту наших думок і про чистоту наших сердець.

*** 

Йо.10,17-28:  «Дії, що чиню їх в ім’я Отця мого, – вони свідчать за мене»

У християнському житті якось так виходить, що ми мало уваги звертаємо на діла. Так, ми говоримо, що треба знати Євангеліє, Катехизм, молитви. І це дуже важливо, щоб пізнати правду про Бога, про Боже Об’явлення. Але наша віра завжди й неминуче реалізується в нашому житті. 

Адже навіть якщо все знаємо, але згідно з тим не живемо, то не даємо плодів. Якраз наше життя, поведінка в критичних ситуаціях – це та сутність, яка виявляє, показує, у що ми віримо і якою є наша віра. 

Апостол Яків пише, що віра без діл мертва, як тіло без духа. Отже, за нашими ділами пізнають, хто є нашим Богом.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР