Преподобного отця нашого Тита Чудотворця
Тропар, глас 8: В Тобі, отче, дбайливо зберігся образ, *
бо, прийнявши хрест, Ти пішов слідом за Христом * і ділом навчав Ти
погорджувати тілом, бо воно проминає, * а дбати про душу – єство
безсмертне. * Тим-то з ангелами разом радується, * преподобний Тите, дух
твій.
Кондак, глас 4: Суєту життя покинув ти, і тихо все життя проживши, Мудрий, до Бога прийшов єси, чудотворний отче наш, Тите преподобний.
Святий Тит був монахом у Царгороді, жив він у кінці VIII
століття. Посвятившись цілковито службі Богові, святий був прикладом
монашого життя, а понад усі інші чесноти, якими сяяло його життя, він
підносив святу чистоту. Був святий Тит священиком, за те, що не зламався
в часи іконоборства, йому довелося багато страждати. Він залишився
стійким у вірі Христовій до кінця і нині, зачислений до лику святих,
молиться за нас до Господа Бога.
У той самий день
Святих мучеників Амфіяна та Едесія
Амфіян та Едесій були рідні брати, сини поганина, начальника
міста в Патарі Ликійському (згідно з іншими джерелами – в Пагі). Батько
послав їх на навчання до міста Вирит, де обидва пізнали Христову віру.
Коли ж повернулися додому, вже не могли дивитися на грішне життя поган,
тому потай покинули рідню і пішли до Кесарії Палестинської. Тут
запізналися зі святий мучеником Памфілом (його пам’ять вшановуємо 16
лютого), і той ще більше скріпив їх у Христовій вірі і запалив їхні
серця спрагою мучеництва.
За імператора Максиміяна настали часи жорстокого переслідування
християн. Багато з них ховалися від мучителів. Але святий Амфіян
(мабуть, з Божого натхнення) сміливо ввійшов до поганської божниці саме в
хвилі, коли начальник міста Урван приносив жертву ідолам, і, схопивши
його за руку, сказав: “Що робиш, окаянний, не ідолам, а Богу єдиному
поклонися!” Тут натовп кинувся на святого юнака, повалив його на землю,
бив, мордував, копав ногами, а опісля, наклавши йому на ноги тяжкі
дерев’яні диби, що розторощили кості, кинули до в’язниці. Наступного дня
його піддали ще тяжчим мукам. Амфіяна шматували залізом, що аж тіло
відпадало від костей, припікали вогнем, били залізними кулями по обличчю
і грудях, так, що ніхто не міг упізнати святого мученика. Потім
обв’язали його ноги намоченим в олії прядивом і запалили. Під кінець
його кинули в море, де слуга Божий і отримав свій вінець безсмертної
слави. Морські хвилі винесли тіло мученика на берег, і християни його
поховали.
Невдовзі мучителі привели на суд цілу громаду християн, серед
яких був Едесій, брат святого Амфіяна. Після тяжких мук, усіх їх погнали
до Палестини, де святий Едесій страждав кілька літ, після чого осів в
Олександрії. А коли мучитель Єроклей став і там переслідувати християн,
тоді святий Едесій пішов до нього і впоминав, погрожуючи йому карою
християнського Бога. За це, після тяжких катувань, його також кинули в
море, де він помер і отримав вінець безсмертної слави.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело:
ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
