11.02.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

2Тм.3,1–9:  «За останніх днів настануть скрутні часи, бо люди будуть самолюби, грошолюби, зарозумілі, горді, наклепники…»

Бачимо, як невтішно Господь описує останні часи, коли людська віра охолоне, коли навколо виникатимуть різні ідеології, загострюватимуться стосунки між людьми, помножаться гріхи. Господь вказує, що все це буде, однак, цього не треба боятися. 

Кожна людина робить вибір сама за себе. І які б обставини навколо нас не були, який би вибір не робили інші, які б не панували ідеології, вибір завжди залишається за кожним із нас. 

Якою б не була темрява, але вона ніколи не затьмарить світла свічки, яка світить. Тому, усвідомлюючи недоліки, вади, різноманітні гріхи, які є в суспільстві, ніщо нам не заважає світити святістю нашого життя!

*** 

Лк.20,45–21,4:  «Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх»

Господь серед інших жертводавців особливо виділяє цю вдову, яка кинула найменше, за людськими мірками, але каже, що її пожертва найбільша. І хоча вдова кинула найменше грошей – дві лепти, – вона віддала все, чим володіла. У такий спосіб вона принесла Богові цілковито все, а інші, багаті, кидали зі своїх надлишків. 

Тут Євангеліє нагадує, що ми завжди можемо Богові щось дати, наскільки б ми не були бідні. Якщо маємо щире серце й довіру до Нього, то радо будемо жертвувати все, що маємо, заради Його Царства. Водночас Господь не очікує від нас нереальних пожертв, чогось особливого, того, чого в нас немає. Він знає можливості кожного з нас, тому очікує від нас, щоб ми дали йому кожен за своєю спроможністю: чи це пожертва, чи час на Божі справи, чи – що найважливіше – час на спілкування з Ним, а це є молитва! 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

11.02.2017р. Б. / Перенесення мощей святого священномученика Ігнатія Богоносця; Святих мучеників Романа, Якова і Філотея; Преподобного отця Афрата

Перенесення мощей святого священномученика Ігнатія Богоносця

Тропар, гл. 4: Як дар освячений Богові себе принісши, поспішив ти бути з’їджений звірами, тому праведний вінець, о Ігнатіє, з небес прийнявши від Бога, спасай почитаючих тебе як святителя Христового і учителя і мучеників співстрадника. 

Кондак, гл. 4: Днесь від сходу возсіявший і все творіння навчаннями просвітивший, мучеництвом украсився богоносний і божественний Ігнатій. 

Св. Ігнатій Богоносець загинув мученицькою смертю в Римі за імператора Траяна, який наказав кинути його на розтерзання звірам. Вірні позбирали кості св. Ігнатія і поховали у Римі. Згодом святі мощі відіслали до Антіохії, де їх поховали у храмі на дафнійському передмісті. У 450 році святі мощі перенесли до нової церкви, збудованої на місці зруйнованої поганської богині Фортуни. Мощі св. Ігнатія прославилися численними чудами. У середині VII ст. їх перенесли до Рима в церкву св. Папи Климента.

__________

У той самий день

Житіє святих мучеників Романа, Якова і Філотея

Ці святі були родом з Самосати. Згідно з венеційською Мінеєю, вони терпіли за святу віру тяжкі муки. Спочатку били їх ціпами по раменам і стегнам, і тяжко побитих кинули в кайданах у в’язницю. Потім шматували їх тіло гаками, а під кінець пробили їм цвяхами голови. Всі вони прийняли вінець мучеників. Точна дата смерти не відома. 

__________

У той самий день

Житіє преподобного отця Афрата

Цей великий слуга Божий народився в Персії. Пізнавши всю нужду цього світу, він покинув свою славну і багату рідню й осів поблизу міста Едеси, де провадив самотнє, дуже суворе життя. Потім вступив до монастиря біля Антіохії, і тут дивував усіх своїми постами, їв лишень хліб і тільки в старості став споживати ярину. Коли одного разу його земляк на ім’я Антемій хотів йому подарувати багатий одяг, привезений з Персії, святий Афрат не прийняв подарунка, бо, як сказав, його стара одежу йому є наймиліша, а двох ряс монахові не годиться мати. 

Коли ж імператор Валент, єретик, приїхав до Антіохії і став мучити й убивати вірних, багатьох велів топити в ріці Оронт, тоді святий Афрат разом зі священиками Діодором і Флавіяном збирав вірних, скріплював їх і заохочував до витривалості. Одного разу натрапив на преподобного у місті сам імператор і запитав, чому він покинув пустелю. На те святий Афрат сміливо відповів: “Ти винен у тому, бо розпалюєш вогонь переслідування Божої Церкви, а моє завдання – гасити той вогонь!” Бог наділив святого Афрата даром чудес. Своє життя святий закінчив у великій святості. 

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

10.02.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

1Йо.2,7–17:  «Хто ж любить брата свого, той у світлі перебуває»

Ми, як християни, завжди хочемо все чинити якнайкраще, жити досконало, праведно, свято. Для цього маємо приклад Нашого Господа Ісуса Христа і усіх апостолів, праведників, мучеників, святих, але це нам не завжди вдається. Може, десь краще, десь гірше, але це ніколи не просто. 

Апостол дає нам дуже простий рецепт того, як йти до досконалості – любити брата, ближнього й перебувати у Божому світлі. Бог є любов, та коли ми перебуваємо в любові, ми перебуваємо у світлі, перебуваємо з Богом. Тоді знаємо як жити, чинити, поводитись. 

Правдиве світло в кожній ситуації дає нам Господь. Якщо ми перебуваємо з Богом любові, то ми посідаємо це світло. У цьому світлі думаємо, живемо і поводимося. Отож, любімо своїх ближніх, і це буде їм і нам на спасення!

*** 

Мр.14,3-9:  «Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте»

Напевно, є декілька місць у Євангелії, які важко розуміти або які видаються надто різкими з уст нашого Господа. І також тут, коли Ісус каже: «Мене ж не завжди маєте», можна засумніватися: чи ж Він хоче якоїсь особливої уваги? Чи заздрить, що ми приділяємо комусь свою увагу, любов, доброту? Звичайно, що ні. 

Ісус Христос каже, що бідних завжди маємо біля себе, тобто вказує, що завжди маємо ті чи інші життєві обставини, в яких треба запропонувати свою допомогу, людей, яким можемо зробити щось доброго, які потребують нашої помочі. Але дуже важливо не тільки бачити те й тих, хто нас оточує, а й усвідомлювати Божу присутність. Ісусові слова можна перефразувати так: «Мене ж ви не завжди зауважуєте», «Про мене ж не завжди пам’ятаєте», «Про мене часто забуваєте». Тому важливо поза тим всім, що ми робимо, – навіть коли воно добре й важливе, корисне й потрібне, – уміти приділити час для Бога, вміти розпізнати Його у своєму житті, могти побути з Богом, знайти особливий час для Нього, щоб не бути тими, хто чинить різні добрі діла, але не пам’ятає про Господа. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР