10.12.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Гл.1,3–10:  «Коли хто проповідує вам інше Євангеліє ніж те, яке ви прийняли, нехай буде анатема»

Для нашого християнського розуміння ці слова апостола можуть звучати надто твердо та категорично. Але маємо розуміти, що апостол говорить про дуже важливу істину – Ісус Христос прийшов на землю і приніс Добру новину, грецькою мовою – це звучить Євангеліє. Він проповідував своїм учням, і усім людям про спасення. І Христос не тільки проповідував, а сам був цією Доброю новиною, бо Він є істина, правда і єдиний Посередник, Бог, який став Людиною.

Ісус Христос проповідував Євангеліє, і Він сам є знаком Доброї новини. Тому апостол вказує, що не можемо говорити про якесь інше Євангеліє, про якусь нову іншу дорогу, про якісь інші знання про Бога. Так інші релігії вчать про пророків, праведних осіб, просвічених людей, але у християнстві сам Бог являє себе. 

У християнстві Бог через особу Ісуса Христа показує людині правдиву дорогу до себе.

*** 

Лк.9,37-43:  «О невірний та розпусний роде! Доки я буду з вами та терпітиму вас?»

Христос виконав усе, щоб спасти кожного з нас: «смертю смерть подолав і нам дарував життя вічне»! 

З одного боку, ми знаємо це, усвідомлюємо, розуміємо, навіть можемо іншим це пояснити. Але наскільки нам тяжко жити свідомістю цього в нашому реальному житті! Наскільки нам тяжко довіряти Богові! Наскільки тяжко покладатися на Бога! Погляньмо на наше життя: наскільки ми цією вірою живемо, наскільки цю віру застосовуємо в щоденних ситуаціях? Наскільки мало від нас потрібно – дати відповідь на Боже милосердя, але й це не часто можемо зробити. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

10.12.2016р. Б. / Святого великомученика Якова Персянина; Святого преподобного Паладія

Святого великомученика Якова Персянина

Тропар Якова, глас 4: Муками жахливими і хоробрістю терпіння всіх здивував ти, многострадальний, над кожною бо частиною членів, благодарні мольби предивно вимовляв ти Господеві. Тому, у стражданні твоєму вінець прийнявши, до Престолу зійшов єси Небесного Царя Христа Бога, Якове, Його моли, щоб спас душі наші. 

Кондак Якова, глас 2: Укріпившись вірою через добру дружину, терпеливий душею, і Страшного Судища убоявшись,/ перським повелінням і страхом, Якове, зневажив єси і явився єси мучеником чесним, коли тіло твоє, мов лозу, різали. 

Святий Яків був християнином і жив при дворі перського царя Ісдигерда, наслідника лютого Сапора II, який сорок років мучив християн і ріками проливав їхню кров. Яків, дворянин і улюбленець царя, приховував свою віру, і так поволі дійшов до відступництва, бо почав брати участь у поганських жертвах.

Коли про це довідалися його жінка і мати, то написали йому, що навіть чути про нього не хочуть, якщо він справді зрадив Христову віру. Цей лист глибоко зворушив Якова і він гірко заплакав, бо прийшло йому на думку, що якщо мати і жінка його зреклися, то і Христос зречеться його. Тоді він став сторонитися людей, а інші дворяни донесли цареві, синові Ісдигерда, тоді вже покійного, що Яків, мабуть, християнин. Перед царем святий Яків голосно визнав свою віру, і за це його було віддано на нечувані муки. Святому мученикові поволі відрізали один за одним пальці рук і ніг, потім долоні, стопи, рамена, а він вголос молився такими словами: “Свят, свят, свят єси, Бог Вседержитель, хвалений небесними силами. Глянь на мене вмираючого, Боже живих і мертвих, і вислухай мою молитву. Вже відсічені всі члени мої і тіло моє майже мертве; не маю ніг, щоб стати перед Тобою, не маю рук, щоб вознести їх в молитві до Тебе, Владики мого, не маю колін, щоб припасти і поклонитися перед Тобою, Сотворителем моїм. І кинутий перед Тобою, Всевідучий, як дім розвалений, як дерево, обтяте з галуззя, я молю Тебе, Чоловіколюбче, не остави мене до кінця, але виведи з темниці душу мою!” Після кількох годин мук святому Якові відтяли голову. Його розчленоване тіло християни вночі зібрали і поховали. Постраждав святий 421 р.

__________

У той самий день

Святого преподобного Паладія

Тропар Паладія, глас 8: В Тобі, отче, дбайливо зберігся образ,* бо, прийнявши хрест, Ти пішов слідом за Христом* і ділом навчав Ти погорджувати тілом, бо воно проминає,* а дбати про душу – єство безсмертне.* Тим-то з ангелами разом радується,* преподобний Паладіє, дух твій. 

Кондак Паладія, глас 1: Монашествувавши Богоугодно, Богоносний отче наш, молитвою і постом Бога шукав єси і став чистим вмістилищем Духа, сяючи вірним зірницею чеснот, якою просвіщаєш всіх, хто тебе почитає. Слава Христу, який прославив тебе, слава Тому, який укріпив тебе, слава Тому, який діє через тебе всім зцілення. 

Преподобний Паладій був самітником, подвизався він у Сирії, поблизу Антіохії, поруч із селом Імме. Своє життя святий провадив у безнастанних молитвах, постах і умертвленні тіла, за це Господь Бог дав йому силу творити чуда. Одного разу розбійник, убивши подорожнього, кинув труп перед дверми келії преподобного Паладія. Вранці збігся натовп народу, бо всі думали, що то святий самітник убив подорожнього. Тоді за молитвою святого Бог воскресив убитого; той сів і зразу вказав на убивцю, що сховався у натовпі, а в нього знайшли закривавлений ніж і вкрадені гроші. Рік смерти преподобного Паладія невідомий.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

09.12.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

2Сл.3,6–18:  «Не втомлюйтеся добро чинити»

Погляньмо на наші людські стосунки. З ким ми як правило близькі? Хто найчастіше є нашими друзями? Ті, хто нам щось робить і кому ми щось робимо, ті, хто нам у чомусь послуговують і кому ми послуговуємо, ті, хто нас підтримує і кого ми підтримуємо. І так, на жаль, є навіть поміж нами, християнами. 

Апостол вказує на щось більше в очах Божих, аніж дружба з тими людьми, які нам вигідні. Це чинити добро кожній людині в кожній обставині, за що не сподіватись взаємності. Бо якщо ми зробимо добро і по-людськи очікуємо якоїсь нагороди, подяки, певного визнання, похвали від інших, однак забуваємо про Господню винагороду яка на нас чекає. 

Господь закликає не очікувати на визнання на заплату від людей, а скоріше «не втомлюватися чинити добро» будь-кому і будь-коли. Запам’ятаймо цей заклик і вірмо, що Господня винагорода більша за будь-яку земну. То ж робімо добро і збираймо скарби на Небі!

*** 

Лк.13,31-35:  «Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей!»

Старий Завіт – союз Бога з людиною – ілюструє, що, з одного боку, є Бог – Той, Хто дотримувався й дотримується того Завіту, а з іншого – люди, які дуже часто не дотримувалися Завіту й відходили від Бога, впадали в різні гріхи. 

У Новому Завіті ця закономірність продовжується. Бог – завжди вірний людині, вірний своєму слову, але ми, люди, кожен з нас зокрема, багато разів показували, чинячи гріхи, що ми не вірні Богові. Однак коли приходимо до сповіді, то, незважаючи на свою невірність, завжди маємо певність, що Господь нас прийме, бо Він незмінно дотримується цього Завіту любові щодо нас. 

І так буде завжди. Бог вірно дотримає кожного свого слова! Але чи ми стараємося бути вірними Йому?

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР