04.09.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

1Кр.9,2–12:  «Ви, у Господі, є достовірним доказом мого апостольства» 

У чому феномен голошення Слова Божого. Що апостоли, досвідчивши цю зустріч із Господом, передавали цей свій досвід іншим. І так цей досвід ставав і особистим, і спільним. До того ж, новонавернені були свідченням правдивости того досвіду. 

Апостоли тішились тими учнями, які були достовірними доказами апостольства і для інших, і для них самих. Чи так відбувається в нашому житті? Чи ми можемо тішитись тим, що хтось навколо нас є доказом того, що ми свідчимо про Бога. І якщо ні, тоді живімо свято і проповідуймо Господа гарячіше своїм життям!

* * *

Мт.18,23-35:  «Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого»

Кожний з нас завжди очікує певного милосердя, розуміння, доброзичливості від інших людей, але цього самого очікують й інші від нас. 

Ми всі, люди, дуже подібні. Ми часто вимогливі до інших, кожному порахуємо всі його провини, усі його недоліки, вади. Можна сказати, що ми є фахівцями з учинків інших, прокурорами для інших, а себе дуже часто виправдовуємо, є адвокатами для себе. Може, ці аргументи певною мірою видаються нам слушними, проте Господь учить нас: чого ми хочемо, того й інші хочуть, чого ми не хочемо, того й інші не хочуть. 

Отож, уміймо подивитися на себе, запитати себе: чого я прагну, чого очікую, чого сподіваюся від інших? І саме те, чого я очікую, маю почати чинити іншим – тоді й інші точно те ж будуть чинити щодо мене.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

04.09.2016р. Б. / Святого мученика Агатоніка і тих, що з ним: Зотика, Теопрепія, Акиндина і Северіяна

Святого мученика Агатоніка і тих, що з ним: Зотика, Теопрепія, Акиндина і Северіяна

Тропар, гл. 4: Мученик Твій, Господи, Агатонік,* у стражданнях своїх прийняв вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши бо кріпость Твою, він мучителів подолав,* сокрушив і демонів зухвальства безсильні.* Його молитвами спаси душі наші. 

Кондак, глас 1: Покликання благе придбав ти, Богомудрий, відвернувся ти від зловір’я мужів лукавих, не злякався єси мук, Агатоніку славний, тому благ був ти наслідником і прийняв із співстраждальцями твоїми вінки достойні. 

Імператор Максиміян, кровожерливий мучитель, послав у Понтійський край старосту Евтолмія, щоб той переслідував християн. В місті Карпин староста ув’язнив св. Зотика та його учнів. Учнів він засудив на хресну смерть, а святого Зотика забрав з собою до Никомидії. Невдовзі Евтолмій ув’язнив ще св. Принкипа, Агатоніка, Теопрепія, Акиндина і Северіяна, і всіх їх, разом зі святим Зотиком, узяв з собою до Фракії, щоб поставити їх перед судом самого імператора. Дорогою воїни так знущалися з мучеників, що в місті Потамі святі Зотик, Акиндин і Теопрепій геть-чисто підупали на силах і не могли йти далі. Тоді жорстокий мучитель наказав їх усіх убити. Решту святих слуг Христових погани погнали далі. Поблизу Халкедону замучили святого Северіяна. Мучеників, що вижили в дорозі, у Візантії віддали в руки катів. Після тяжких мук їх відправили до Селимврії, у місцевість Аммус, де за наказом імператора святих Агатоніка, Принкипа і тих, що були з ними, стяли мечем. Так святі мученики удостоїлися вічної нагороди в небі. Сталося це близько 296 р. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

03.09.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

1Кр.1,3–9:  «Ви в Ньому всім збагатились, – усяким словом і всяким знанням»

Скільки ми б не жили, не зможемо перечитати усіх книг, осягнути всіх знань, завжди щось нам бракуватиме. Маємо лише одне джерело, яке невичерпне і в якому є всі знання – це Бог. У Господі є відповіді на все. Бог – Початок і Кінець, Він допомагає розв’язати всі проблеми і має відповіді на всі запитання. 

Тому якщо ми живемо в Ньому, якщо Бог перебуває в нас, тоді ми маємо саме ці знання, саме в Ньому ми збагачуємося у всьому, чого потребуємо. Каже апостол, що всяким словом і всяким знанням ми збагатимось, якщо ми є з Господом, то все, чого ми потребуємо, будемо знати й розуміти. 

* * *

Мт.19,3-12:  «Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом»

У сучасному світі дуже велика кількість розлучень. Тепер багато людей, одружившись, навіть взявши церковний шлюб, розлучаються і для свого виправдання знаходять багато причин. Люди, які, здавалося б, кохали одне одного, за декілька років, а буває, і за декілька місяців, розходяться. Що є причиною цього? 

Думаю, однією з причин є те, що люди не можуть усвідомити, що це Бог подарував їм одне одного. Вони можуть розповідати, як вони познайомилися, як відбулася їхня перша зустріч, як це випадково, на їхній погляд, сталося. Але випадково нічого не стається – усе в наше життя дає Бог. Тому все те, що ми називаємо випадковостями, збігом обставин, – усе це Божий план. І коли Господь звів докупи двох осіб, не раз дуже різних, вихованих у різних родинах, у різних обставинах, часто різної національності, – значить, Він мав свій план щодо них. Та коли Господь дав, щоб вони не тільки познайомилися і прийняли рішення жити разом, а прийшли до храму Божого й отримали церковний шлюб, то це вже – Божа гарантія, навіть більше, це немовби Божа печатка, якою Він стверджує, бере відповідальність на себе за те, що ці люди спроможні жити разом. 

Проблема криється саме в тому, що люди не вірять в цю Божу гарантію, вони чинять відповідно до труднощів у стосунках, які постали, чи важких ситуацій, клопотів, які в певний період переживають. Дуже важливо побачити за їхнім шлюбом Господа, який дав їм зустрітися. Який через благословення в Церкві, через шлюб сповнює їх благодаттю і силою до спільного життя. Лише ця віра дасть людині спроможність, хай що б не відбувалося, жити спільним життям. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР