11.06.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Ді.20,7–12:  «Хлопця привели живого і втішалися безмірно»

 

Бачимо незвичну ситуацію, коли Павло проповідує, а один юнак, який слухав його, задрімав і впав із третього поверху. Діяння апостолів каже, що його підняли мертвим. Звичайно, усім присутнім могло видатися, що треба шукати якісь знаки, зв’язок між проповіддю Павла і цією смертю. Однак якщо ми чогось не розуміємо, то не варто відразу приписувати цьому якісь знаки. 

Не стараймося одразу робити висновки, коли бачимо ситуацію лише поверхово. Вміймо побачити найголовнішу річ, що за тією подією є Господь, що Він допустив це. Часом не знаємо чому, з якою метою, але важливо прийняти це з рук Божих і побачити за цим Господа. І коли ми зуміємо це зробити, то так буде як і в цьому епізоді, коли хлопця привели живого, так і в нашому житті, що б не ставалося, ми житимемо в Господі!

 

* * *

Йо.14,10–21:  «І все, що попросите в моє ім’я, те вчиню»

 

Бачимо, що ці слова двічі повторюються в цьому Євангелії. Господь ніби робить себе заручником нашого прохання. Дає людям право «керувати» Ним, віддає себе в наші руки, твердить: усе, чого б ви не попросили, дам вам. Коли б ми усвідомлювали це, нас би огортав страх і великий жах, що Бог настільки нам довіряє, настільки віддається в наші руки. 

Маймо усвідомлення, що Бог нам дарував, що ми можемо отримати через нашу віру, а з іншого боку – міркуймо, коли щось просимо в Бога, наскільки це дійсно є добром для нас. 

Коли просимо, завжди вміймо казати, як сказав Христос: «Нехай не моя воля буде, але Твоя». Уміймо в цих пошуках віддаватися на Божу волю, бо лише Він знає, що є правдивим добром для нас!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

11.06.2016р. Б. / Святої преподобномучениці Теодосії

Святої преподобномучениці Теодосії

 

Тропар, гл. 4: Чесноту благоприємно пізнавши, мученице, Христовим прихистком чистим стала ти і домом улюбленим Духа Святого, тому й осоромила ти ворога, який воює проти роду людського, постраждавши добре і посікла Копроніма, Теодосіє, мечем віри і до чертогу небесного переставилась ти радіючи, проси ж тим, які тебе почитають великої милості. 

Кондак, гл. 2: Зусиллям життя спокійне осягла єси, кров’ю ж Копроніма, злісного ворога церкви, потопила єси, мученице всеблаженна Теодозіє і з вишніми воїнствами радуєшся, прокриваючи тих, які почитають пам’ять твою. 

Мати святої Теодосії, жінка багатого царгородського міщанина, вже на 40-ий день після народження доньки занесла її до церкви святої Анастасії і посвятила на службу Богові. Коли Теодосії виповнилося сім років, її мати пішла в монастир, а дочку тримала при собі. На десятому році життя Теодосія залишилася круглою сиротою. Вона веліла роздати своє майно вбогим, а своє дівицтво посвятила Богу, залишившись назавжди в монастирі. 

Коли за імператора Лева Ісавра почали нищити ікони, тоді свята Теодосія, разом з іншими монахинями-дівицями, була присутня при тому, як за наказом імператора з притвору палати мали викинути мідний образ Спасителя, поміщений там ще за часів святого Костянтина Великого. Тоді святі дівиці стали в обороні ікони і повалили драбину, за допомогою якої іконоборці хотіли зняти її. В кару за це імператор наказав усім монахиням, що були при цьому, стяти голови. А святу Теодосію замкнули до в’язниці і впродовж семи днів давали їй по сто буків. 

На восьмий день кати водили її по місту і немилосердно били. Коли ж прийшли на площу, що звалася Волова (бо там стояв мідний віл, в якому живцем пекли злочинців), один з катів підняв з землі баранячій ріг і став ним так жорстоко бити святу дівицю по голові, що забив її до смерти. Так, захищаючи честь ікон, свята Теодосія стала гідною мученицької смерти. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

10.06.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Ді.19,1–8: «Увійшовши у синагогу, три місяці там промовляв відважно, бесідуючи і переконуючи про Царство Боже»

 

Коли ми читаємо Діяння апостолів чи Послання, інколи нам здається, що від апостольських проповідей люди дуже легко навертались. Однак і тоді по-різному бувало. Деякі люди з першого слова приходили до Бога, легко приймали Господню науку, інші були твердосердими, закоріненими у своїх переконаннях. 

Чуємо, як апостол Павло мусів змагатися і переконувати про Царство Боже. Це для нас дуже важливий приклад. У нашому житті також не легко проповідувати. Іноді ми можемо сказати комусь про Бога і хтось одразу змінить своє життя і вчинки. Але переважно треба людям повторювати, говорити знов і знов, ще і ще звертати на це увагу. Так само й апостоли докладали зусилля, старань і труду, щоб отримати результат. І ми, коли будемо трудитись, докладати зусиль і старань, результат неминуче не забариться. 

 

* * *

Йо.14,1-11:  «Я – путь, істина і життя!»

 

Досліджуючи історію людства, бачимо, що воно ніколи не відчувало внутрішньої самодостатності, тому шукало правди поза собою. Тож кожен народ, маючи свою культуру й ментальність, творив ті чи інші релігії. 

Однак дві тисячі років тому Христос явив нам правду – істину. Бог є істина. Бог – альфа і омега, початок і кінець. Саме Христос дає відповідь на пошук людиною істини. Адже кожна людина, свідомо чи несвідомо, шукає Бога, який об’явився в Христі, оскільки Бог, створюючи людський дух, закладає в нього бажання пізнати свого Творця. 

Маймо почуття вдячності до Господа, та величезне почуття радості, що ми цю істину пізнали, що Він цю істину нам відкрив. Уміймо цю правду про Бога прийняти і нею жити, та ділитись нею з іншими!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР