24.10.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота 21-го тижня

Євангеліє

Лк.6,1-10:   «Син Чоловічий – Владика і суботи»

 У релігійному житті ми звикли виконувати ті чи інші практики, постанови. Виконуючи їх ми не раз витворюємо певний тип наших стосунків з Богом.

Часто ми не усвідомлюємо, що це лише засоби, які провадять нас до Бога і не мають жодної цінності самі в собі. Ми можемо їх змінювати, адже для кожної людини вони є інакшими.

 Дуже важливо розуміти, що Господь є єдиною нашою ціллю, а все інше – засоби, які ми застосовуємо, щоб до Нього наблизитися. 

---

Апостол

2Кор.3,12–18:  «Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим обличчям віддзеркалюємо Господню славу й переображуємось у його образ»

Християнство перших віків було не тільки проголошенням Доброї Новини, а також виявом віри через особи християн. Як і Мойсей, про якого сьогодні згадує апостол, після перебування з Господом настільки сіяв, що інші не могли подивитись на нього, так само і християни були відображенням Божественної слави.

Світ, як тоді, так і тепер, потребує цього сяяння. Бог потребує своїх свідків. Якщо ми не сяємо, якщо ми і наше життя не вказуємо на Господа, то ми вказуємо на щось інше. Образ Божий є в кожній людині. Але людина або дає цьому образу виявитись і засяяти, або ж ні.

Часто ми дозволяємо, щоб життєві проблеми і клопоти цей образ прикривали. Стараймося щораз більше прикладати зусиль, щоб Образ Господній віддзеркалював славу Творця, на образ і подобу Якого ми сотворені.

+ Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

23.10.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П'ятниця 21-го тижня 

Євангеліє

Лк.9,12-17:   «Він їм каже: "Дайте ви їм їсти"»

 Люди так захопилися тим, що проповідував Христос, що не зауважили, як зголодніли і зайшли в безлюдне місце, де не було їжі. І в якийсь момент вони це усвідомили. На запитання апостолів, що робити, Христос каже: «Дайте ви їм їсти!». При цьому в апостолів було тільки 5 хлібів і 2 риби, таким чином Бог хотів, щоб вони дали те, що в них є, і вже через чудесне помноження всім вистачило їжі. Та якщо б не було 5 хлібів і 2 рибин, то щоб тоді помножував Бог?

Адже Господь може зробити 99% праці, але потребує, щоб ми принесли йому той відсоток – те, що ми спроможні зробити. Якщо не буде чогось малого, то Бог не матиме що помножувати. Отож у кожній ситуації стараймося зробити те, що можемо, а далі Господь помножить!  

---

Апостол

Кол.2,1–7:  «...дивлюся з радістю на порядок у вас і та на твердість вашої віри в Христа»

Часто замість тієї твердості, про яку говорить апостол, ми можемо зауважити в собі м’якість, непевність. Свідомість того, що ми дуже мало довіряємо Богові та іншим людям, мало довіряємо собі. Ми не віримо. Але віра – це підстава, фундамент нашого життя і стосунків. Віра – це те, що дає нам силу прямувати, бути витривалими.

Коли подивимось на апостолів, святих, особливо на мучеників, можемо побачити, що основою їхнього життя була віра. Вона давала їм фундамент для їхнього буття і для діяльності. Тому маємо знову і знову робити іспит своєї віри. Чи ми довіряємо Богові ? Чи ми покладаємось і уповаємо на Нього?

Хай Господь допомагає нам зростати у цій довірі до  Нього. І саме ця довіра, а ніщо інше, зуміє провести нас через будь-які обставини нашого життя.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

22.10.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер 21-го тижня 

Євангеліє

Лк.9,7-11:  «Оздоровляв тих, що потребували того»

Бог у Своїй великій любові хоче допомогти кожній людині, оздоровити кожного з нас, проте Він може це зробити тільки для того, хто цього справді потребує, хто є свідомим своєї потреби.

Тому маємо спочатку для себе вирішити чи ми справді хочемо оздоровлення, серйозної зміни? Чи ми усвідомлюємо те, що стан, в якому перебуваємо, не є до кінця нормальний?

Бог оздоровлював, оздоровлює і буде оздоровлювати, але чи ми цього потребуємо  і цього хочемо? 

---

Апостол

Кол.1,24–29:  «Його ми проповідуємо»

Перші учні, апостоли не закінчували богословських студій, не мали особливого впливу у середовищі де перебували, не мали  великих коштів, друкованих видань та інших засобів інформації, але вони несли Боже слово, проповідували, свідчили про Господа.

Часто ми маємо переконання, що я не здатен, не спроможен особисто, або обставини мені не сприяють, щоб я проповідував. Але всюди і повсякчас Бог робить нас здатними проповідувати. Завжди ми спроможні й можемо проповідувати. Але маємо бути свідомі цього нашого покликання.

Бог ставить нас в конкретні ситуації нашого життя, де хоче, щоб ми несли проповідь Євангелії. Богові йдеться про нас і про тих, кому ми маємо проповідувати, Він очікує нашого свідчення, нашої проповіді у тих обставинах, в які Він нас поставив. Тому завжди пам’ятаймо про те, що Бога ми проповідуємо не стільки словами, а більше своїм життям.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя