05.09.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота чотирнадцятого тижня 

Євангеліє

Мт.23,1-12:  «Хто себе вивищить, той буде принижений»

 Ми дуже часто хочемо чогось досягти, кимось бути, але зазвичай перебуваємо між двома полюсами: з однієї сторони – почуття своєї невартості, а з іншої – почуття особливої вартості. Усе це є нерозумінням того, що наша вартість від Господа, Який нас створив і відкупив.

 У сьогоднішньому Євангелії, коли Господь каже про те, щоби не називати себе ні учителем, ні отцем, ні наставником, то звертає увагу, що учительство, отцівство та наставництво не є самодостатніми, а мають походити від Бога.

 Ми є наставниками на землі, бо Господь наставляє когось через нас. Священнослужителів називають отцями не як подавцями цього життя, а як тими, що передають це божественне життя.

 І ось Господь каже, що хто себе вивищить, той буде понижений, хто принизить, той буде вивищений. Наше вивищення – це саме те, що ми через себе даємо вивищитися Богові, через наше життя належить слава Богові. Тому дуже важливо давати Богові можливість свобідно діяти через нас і показувати цю божественну велич. Адже святі не були суперменами, понадлюдьми, але в них явилася божественна сила, божественна благодать, божественна міць.

---

Апостол

1Кр.4,1–5:  «Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві»

Завжди, хай навіть на підсвідомому рівні, ми оцінюємо людей, вішаємо на них етикетки: друзі-недруги, близькі-далекі, цікаві-нецікаві, корисні-некорисні… І так до безконечності. Але ми не знаємо якою буде ця людина завтра, можливо, кращою для нас або гіршою за нашими мірками. Тому Господь і каже нам не судити!

Коли ми судимо когось, то не знаємо до кінця мотивації його поведінки. Відтак, будьмо певні, що яким би точним наш засуд не виглядав, правдиві мотиви знає тільки Бог. Спробуймо сприймати людей такими, які вони є, і намагаймося не судити, а віддати суд Богові, бо він належить тільки Йому.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

05.09.2015р. Б. / Синод затвердить єдині правила для перекладу і редакції літургійних текстів та удосконалить церковний календар

Владика Венедикт (Алексійчук), голова Літургійної комісії Патріаршої курії УГКЦ, представив 4 вересня членам Синоду Єпископів УГКЦ, який проходить в Івано-Франківську, інструкцію щодо написання, перекладу та редагування літургійних і богослужбових текстів.

У коментарі Департаменту інформації владика Венедикт зазначив, що найбільш важлива річ у Церкві – це наші богослужбові тексти українською мовою, бо досі ми мали богослужбові тексти і традицію слов’янською мовою. «У перекладі українською мовою дуже багато зроблено, але в один момент під час цієї праці ми зрозуміли, що мусимо мати свою «конституцію», інструкцію, як ці тексти перекладати, як редагувати. Бо якщо не затверджено певних правил, то кожен робить усе на свій розсуд. Тому ми розробили інструкцію для перекладу, створення, редакції текстів. Цю редакцію затвердив Блаженніший Святослав. І це буде свого роду «законодавчою базою» для літургійної комісії. Для перекладачів літургійних текстів також створено певну інструкцію. Зараз ми працюємо над інструкцією для рецензентів, які перевірятимуть ці тексти», – розповів владика Венедикт.

Також на Синоді обговорили удосконалення церковного календаря. «У нашому церковному календарі є багато святих, – сказав єпископ, – але слід розуміти, що на нього наклалося багато різних традицій… А ще ми маємо багато проголошених новомучеників, день яких святкуємо 27 червня. Але є пропозиція для Синоду, аби ми святкували їхню пам'ять у день їхнього мучеництва, згідно з традицією Церкви. Тому є пропозиція для Синоду, аби пам'ять усіх новомучеників так і святкувати 27 червня, водночас вшановуючи пам'ять кожного окремо в певні дні на рівні всієї Церкви, а не по окремих спільнотах чи монастирях, як це було досі».

Джерела:    http://news.ugcc.ua

Воїни Христа Царя

04.09.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П'ятниця чотирнадцятого тижня 

Євангеліє

Мр.5,22–24;5,35–6,1: «Не бійся! Тільки віруй»

 «Не бійтеся!», - саме такими словами розпочав свій Понтифікат Блаженний Іван Павло ІІ.

 Хоча ми називаємо себе християнами, ходимо до храму, але часто бачимо, що в нашому житті ми маємо мало відваги повністю довіряти Богові. Правду кажучи, і маємо собі в цьому признатися щиро і відверто, ми любимо все контролювати, все планувати, все передбачати. І тому дуже часто в нашому житті, коли приходять якісь біди чи клопоти, вони нас вибивають з колії, бо вони нам непідвладні, ми не можемо їх контролювати.

 Якщо опиняємось у ситуації, на яку ми не можемо вплинути і змінити, то саме тоді для нас звучать слова: «Не бійся! Тільки віруй». Бачимо, що чоловік, старшина синагоги, до якого Ісус звернувся з цими словами, дійсно сам не міг нічого змінити, бо його дочка вже померла.

 Христові слова для нас завжди є фундаментом і заохоченням: не боятися, мати відвагу, стояти непохитно у вірі. Або як каже наше Богослужіння: «Ще й ще…» довіряти Богові, покладатися і уповати на Нього. А довіряти Богові найпевніша річ – Бог є єдиний, Хто ніколи нікого не підвів і не підведе.

 Саме тому, щоб ми перемогли свої страхи і покладалися на Нього, Господь звертається до кожного з нас: «Не бійся! Тільки віруй».

---

Апостол

Гл.2,6–10:  «Бог не дивиться на обличчя людини»

У нашому людському житті ми по-різному ставимось до різних людей. Часто навіть до тих самих людей ми змінюємо ставлення в різні етапи нашого життя. Часто стається діаметрально протилежно: колишні друзі стають ворогами, а колишні вороги – друзями. Але Бог завжди ставиться до нас однаково: завжди дивиться на нас, як на тих, за котрих віддав Своє життя, як на тих, на чий образ ми сотворені. Ми завжди цінні в очах Господніх.

А ми в своєму житті часто шукаємо вартість в очах інших людей. Натомість, варто усвідомити, що є Той, для кого ми завжди цінні, чи ми робимо добро чи відмовляємось від Нього, Бог ніколи не перестане нас цінувати. Так і ми намагаймося дивитись на інших людей, не зважаючи на їхні вчинки, що вони завжди є цінними в очах Божих. А значить мають бути цінними і для нас. 

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя