22.08.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота  дванадцятого тижня

Євангеліє

Мт.20,29-34: «А коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: “Господи,Сину Давидів, змилуйся над нами!“»

Дуже часто зі своїх дитячих чи юнацьких років ми звикли, що молитва – це промовляння чи відчитування тих чи інших текстів або, як ми кажемо, тих чи інших молитов. Ми досить рідко свідомі того, що молитва – це зустріч двох осіб: мене і Господа. І тому важливо розуміти, що  в молитві я зустрічаюся з Богом. І коли я промовляю до Бога, як до особи, це подібно до того, коли спілкуємося з кимось із ближніх.

 Але сьогоднішній епізод показує ще більшу річ: сліпці не тільки промовляли, а кричали, волали. Коли їх зупиняли, вони ще більше починали кричати, бо усвідомили, що потребують Божої допомоги. Сліпці «заробляли» собі на життя тим, що просили, але почувши, що йде Христос, Який може дати їм щось інше, боялися упустити свій шанс, тому кричали перед Богом у своїй потребі.

 Дуже важливо для нас так само не боятися, може, не лише "кричати" вголос, а волати всередині свого серця, і Бог завжди почує. Тож запитаймо себе коли ми молимося перед Богом: чи дійсно стоїмо перед Ним, як перед особою, і чи дійсно ми з усього "волання" і крику душі виражаємо Богові те, чого потребуємо? Євангеліє показує, що сліпці були почуті. Так само і ми, якщо заволаємо, то завжди будемо почуті Господом.

---

Апостол

1Кор.1,26–29: «Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних»

 Погляньмо на наше життя. Скільки разів в різних обставинах і ситуаціях ми чуємось безсильними, слабкими і немічними. Апостол також каже про це, що дух сильний, а тіло немічне. Часто наше тіло, наша психофізична частина буття дає нам це почуття неможливості щось змінити в собі чи навколо себе. Але якщо пам’ятаємо, що ще перед нашим народженням Господь віддав своє життя за нас, бо вірив, що ми можемо зробити багато доброго і багато великого.

Тому не справа в тому, як ми почуваємось, а в тому, що в Бозі в якому все є можливо. Маємо все більше довіряти Богові. Бог вірить в нас, Він знає про наші здатності та спроможності. Лиш ми маємо все більше рости в цій довірі та покладатися на Господа. 

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

21.08.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П'ятниця дванадцятого тижня 

Євангеліє

Мр.2,18-22:  «Настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів»

 Кожен з нас має різноманітні прив’язання, ті чи інші речі, яким приділяє багато зусиль, часу. І маючи до того чи іншого прив’язання, ми стаємо певною мірою залежними від тих речей. Ми не раз кажемо про узалежнення від наркотиків, від алкоголю, від куріння. Коли признатись собі, то всі ми є рабами того чи іншого.

Піст є доброю нагодою, щоби людина пробувала ставати незалежною. Коли ми говоримо про піст у певні дні в році, коли в один день це можна їсти, а в інший день – це гріх, це для того, щоб людина навчилася плекати свою свободу, щоб ті чи інші страви не керували нею, щоби людина вміла бути свобідною, бо лише тоді може прийти до Бога.

Щоби віддати себе Богові, маємо бути вільними. І тому піст в церковній традиції є важливим саме для здобуття цієї свободи. Для нас піст у сутності це не лише питання їсти чи не їсти щось, але вміти відмовитися від тих чи інших речей, від яких відчуваємо залежність і без яких ми не можемо прожити. Саме тоді станемо свобідними й зможемо набагато легше і простіше зустрічатися з Господом.

---

Апостол

2Кор.7,10–16:  «Бо смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого жалувати не треба; а смуток цього світу  – смерть спричинює»

Що це є за смуток задля Бога і смуток, який чинить світ? Смуток задля Бога – це те, що когось кого ми любимо, дорогій для нас людині, ми образили і завдали біль. Це нас завжди засмучує, як ми могли так покривдити її, так відповісти на її любов до нас. Смуток задля світу це те, що людина засмучується, що не є кимось важним в цьому світі, або зазнає утисків, і це приносить їй знеохоту, часто паніку і депресію.

Завжди вміймо ці два смутки між собою розрізняти і розуміти, хоч вони зовні можуть виглядати одинакові, подібні, але коріння вони мають інакші. Тож завжди засмучуймось, коли ми причинили Богові кривду і образу. Але ніколи до серця не допускаймо той смуток, знеохоту, депресію, яка походить від світу. Бо пам’ятаймо, що Бог нас повсякчас любить і вірить в нас.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

21.08.2015р. Б. / 27-28 cерпня відбудеться Успенська проща до Зарваниці (+програма)

27-28 серпня, на християнське свято Успення Пресвятої Богородиці, до Зарваниці прибудуть десятки тисяч паломників на щорічну Успенську прощу. Архиєпикоп і митрополит Василій Семенюк очолить богослужіння, під час яких молитимуться за мир в Україні.

Програма паломництва:

Четвер, 27 серпня
19.00 – Вечірня (каплиця біля парафіяльної церкви).
20.00 – Архиєрейська Свята Літургія (каплиця біля парафіяльної церкви).
22.00 – Похід зі свічками до чудотворного місця.
23.00 – Молебень до Богородиці (площа біля собору) та Панахида за героїв, які віддали життя за Україну (біля меморіалу Небесної сотні).
00.00 – Освячення води.
00.30 – Хресна дорога.

П’ятниця, 28 серпня
7.00 – Утреня (собор).
8.30 – Архиєрейська Свята Літургія (на подіумі біля собору).
10.30 – Свята Літургія (каплиця біля парафіяльної церкви).
11.00 – Свята Літургія (собор).
14.00 – Свята Літургія (храм Пресвятої Євхаристії).
17.00 - Вечірня

Джерело:   прес-служба Тернопільсько-Зборівської архиєпархії