20.06.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота третього тижня після П’ятидесятниці

Євангеліє

Мт. 7,24–8,4: «Кожний, хто слухає ці Мої слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі»

Як часто у своєму житті ми знаємо, як би мало бути, але живемо інакше. Ми свідомі того, як би мали поводитись, але поводимось по-іншому, розуміємо, як треба відповісти, а так не говоримо, знаємо, що віра без діл мертва, але залишаємось на рівні «слухачів закону», далеких від виконання.

Мусимо усвідомити, що бути християнином – це не однохвилинна процедура, це не самі тайни Хрещення і Миропомазання, а також на Першому Святому Причасті християнство не закінчується, це постійне зростання в Христі.

Важливо, щоб не лише здобували знання про Бога і правду про себе, але застосовували усе в нашому житті. Бо слово, яке Бог нам промовив в молитві, в читанні Святого Письма, живе і діяльне, його потрібно одразу втілювати у своє життя. Бог може промовити Своє слово через сучасні засоби комунікації, через Інтернет, через газету, радіо. Вслухаймось в ці слова, які Бог сіє, і робімо усе, щоб вони оживали в нашому житті. Бо лише коли так будемо діяти, збудуємо добру основу, збудуємо свій дім на скелі. І коли прийдуть життєві клопоти, ми зможемо встояти на скелі, якою є Бог!

---

Апостол

Рим. 3,28–4,3: «Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання»

На перший погляд нас може здивувати, як самої віри було достатньо для того, щоб Авраам виправдався. Однак, бачимо, те свідчення і доказ віри, які дав Богові Авраам, визначальне у всій історії спасіння, бо Авраам не мав прикладів інших осіб, не мав спільноти, яка б його підтримувала, лише слухав Бога і вірив Йому. І доказами віри були якраз його вчинки.

Наше життя показує, якою є наша віра. Якщо наша віра в Бога є глибокою і ми уповаємо на Господа, покладаємося на Нього, це неминуче виявляється в нашому житті. Якщо наша віра слабенька, то таким є і наше життя. Тому будуймо фундамент свого життя на вірі. Якщо він буде міцним, то і вся будівля, яку збудуємо згодом у випробуваннях і клопотах, вистоїть!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

19.06.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П’ятниця третього тижня після П’ятидесятниці

Євангеліє

Мт. 10,32: «Кожний, отже, хто визнає Мене перед людьми, того і Я визнаю перед моїм Отцем небесним»

Можливо, ми хотіли жити так, щоб не мусіти визнавати свою ввіру, свідчити про Господа своїм життя, проповідувати Його іншим, але тоді побачимо, що саме життя, а точніше наш Творець, ставить нас в такі обставини, в яких ми маємо визнати свою віру в Нього.

Визнавати свою віру – це жити життям християнина щодня, щохвилини. Це не обов’язково означає, як ми собі можемо уявляти, що християнина ведуть на муки, примушують зректися Хреста, а він стоїть у своїй вірі навіть ціною життя. Це є свідчення мучеників, яке є дуже важливе для Церкви, але не всі до нього покликані.

Для більшості християн свідченням має бути не один момент їхнього життя, а кожна хвилина їхніх буднів. Прості ситуації, коли маємо виявити своє прошення, зауважити чиюсь потребу, виявити до когось любов, милосердя, свідчать про те, ким ми є. Саме це є визнанням нашої віри в Бога!

---

Апостол

Рим. 9,6–19: «Воно не так, щоб слово Боже впало на марно»

Ми, люди сучасного світу, дуже часто хочемо швидких результатів, зміни самого себе, ми хочемо швидко щоб мінялися люди навколо нас. Це особливо видно в неофітів, хто лише навернувся до Бога, вони дуже хочуть всіх навернути і привести до Бога в одну мить. Але ми не знаємо як Бог діє, наймовірніше, що в кожному випадку і з кожною людиною в свій спосіб.

Нашим завданням є завжди сіяти Боже Слово, завжди промовляти про Бога: і словами, і своїм життям. А результат, то вже Божа справа! Вірмо, що ті зерна пізніше чи раніше проростуть.  Знаймо, що Бог вірний і жодне Його слово на марно не впаде!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

18.06.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер третього тижня після П’ятидесятниці

Євангеліє

Мт. 10,23–31: «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть»

Часто в житті люди створюють нам неприємності, нерідко маємо терпіти якісь неприємні  обставини, а можливо, і несправедливість, біль, образи, кривду, прикрощі. Спілкуючись щодень з іншими людьми,  ми переживаємо чимало різних страхів, носимо в собі неспокій і остерігаємося майбутнього.

І Господь не дармо каже нам того не боятись. Він знає, які почуття переповнюють наші серця, однак наголошує, щоб ми не мали страху. Христос нам власним прикладом показує, що боятися не варто, бо усе в Божих руках.

Погляньмо на Христа, на Його Страсну Дорогу, на Його терпіння і страждання. Він не мав страху, що зроблять з Ним люди. Він знав, що вони нічого не зможуть зробити окрім того, що допустить Отець. Тому Ісус каже, радше, боятися того, що вбиває нашу душу, тобто того, що віддаляє нас від Бога і приводить до гріха. Не маймо страху перед будь-якими обставинами. Біймося грішити і віддалятися від Бога! 

---

Апостол

Рим. 8,22–27: «Все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках»

Гріх Адама і Єви є найпереконливішою ілюстрацією, що жоден гріх не буває приватним, тобто таким, що несе шкоду лише тій людині, яка згрішила. Аж до нині людство пожинає наслідки того гріха: він  відбився на усю людську природу, а ще далі – на усю Вселенну, на всі створіння. Тому всі створіння, вся Вселенна очікує примирення людини з Богом. Коли людство буде примирятися з Богом, то це умиротворення, порозуміння буде входити у природу.

Це ми добре бачимо в житті святих, які були близько до Господа, і вся природа, птиці, звірі ставали близькі та гармонійні в стосунках з людиною. Примирюємося й ми, і навколо нас будуть примирюватися інші люди і уся Вселенна!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя