18.04.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Світла субота

Євангеліє

Йо. 3, 22–33: «Йому треба рости, мені ж – маліти»

Слова Йоана Предтечі вказують на його місію: він готував нарід до приходу Месії. Йоан був правдивим пророком – він не допускав, щоб людська увага зосереджувалась на ньому, всім своїм буттям він вказував на Особу Господа, робив усе, щоб якомога більше людей Його впізнали.

Подібно і в нашому житті: кожен з нас має якісь свої плани, прагнення, думки, наміри. Важливо не те, чи вони здійснюються, а те – чи вони співзвучні з Божою волею щодо нашого життя. Тому, окрім того, що ми маємо право мати свою думку, мусимо ще й завжди питати Бога: «Яка Твоя воля?» А Божа воля остаточно – це не те, що Бог просто хоче, а те, що Бог в Своїй Божественній любові приготував для нас, і це – для нас найкраще.

Хай нашою життєвою позицією буде позиція Йоана: «Йому треба рости, мені ж – маліти», щоб ми щораз більше жили не своїми ідеями чи планами, а пробували пізнавати цю Божу волю, що остаточно є найбільшим добром і найбільшою радістю для нас!

---

Апостол

Ді 3, 11–16: «Чому ви дивитесь на нас, немов би ми вчинили власною силою і (нашим) благочестям те, що оцей ходить?»

Ми часом захоплюємося іншими особами, їхнім життям чи їхніми вчинками, здібностями, але маємо повсякчас не забувати, що якою б людина не була обдарованою, є хтось, Хто її обдарував, Хтось дав їй ці таланти.

Так само і ми, які б не мали обдарування, досягнення, позитивні риси, але все це ми від Когось отримали. Тож погляньмо, який добрий Бог, які щедрі дари нам дав!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

18.04.2015р. Б. / Сім речей, у які католики не вірять, а інші думають, що це частина їхньої віри

1. Католики не вірять в те, що Папа Римський безгрішний. Католицька Церква вчить, що єпископ Риму, Папа Римський не може помилятися, коли навчає у справах віри і моралі, як пастир усіх християн. Тобто, тільки у випадках, коли він урочисто навчає правд віри, він не помиляється. В усіх інших речах він може помилятися, як і кожна людина.

2. Католики не поклоняють Богородиці й святим. Католики почитають Богородицю, просять Її про заступництво, але не поклоняються Їй. Поклоніння зарезервоване тільки Богові. Почитати означає шанувати, мати за приклад, але не поклонятися. Те ж саме стосується і святих – католики їх почитають, але не поклоняються їм.

3. Католики не вірять у спасіння через добрі діла. Католицька Церква вчить, що спасіння – незаслужений дар Божий, який людина має вірою прийняти, але ця віра мусить себе проявляти через співпрацю людини з Божою милістю, а та співпраця проявляє себе через добрі діла.

4. Католики не вірять, що усі церкви, які себе називають християнськими, однаково спасенні. Католицька Церква вчить, що Христова Церква у своїй повноті перебуває саме в Католицькій Церкві, а тим і Католицька Церква має повноту усіх засобів, які потрібні для того, щоб отримати спасіння і його осягнути. В інших церквах і християнських спільнотах, які не є членами Католицької Церкви в повноті Христова Церква перебуває тільки фрагментарно, не повно. А тим самим такі церкви і християнські спільноти не мають усіх середників для осягнення спасіння.

5. Католики не вірять, що усі віри однаково спасенні. Згідно з вченням Святого Письма, невіруючі в Христа, якщо живуть згідно своєї совісті, мають шанс спастися (див. Рим. 2,13-16), але нехристиянські релігії й вірування є серйозною перепоною до осягнення спасіння.

6. Католики не вірять, що у Сповіді безумовно прощаються гріхи. Католицька Церква ставить п’ять умов для того, щоб у Таїнстві Покаяння – Сповіді людина отримала прощення гріхів: іспит совісті (перед Сповіддю пригадати собі свої гріхи), щирий жаль за гріхи та дійсна постанова поправити своє життя і уникати гріха (дійсно жаліти за скоєні гріхи), визнати усі гріхи перед священиком, нічого не замовчавши, виконати накладену покуту (молитву, піст чи якесь добре діло).

7. Католики не вірять, що прощення гріхів можна купити. В Католицькій Церкві дійсно існують індульгенції, але вони не продаються. Індульгенції – це не прощення гріхів, а відпущення покарань, які людина заслужила за свої гріхи. Таке прощення можна отримати за умов, що людина не знаходиться у стані тяжкого гріха, приступила до святого Причастя та відбула певну побожну практику, яка приписана – певне паломництво, помолилася певну молитву, відбула побожність Хресної Дороги і т.п.

Джерело:    Воїни Христа Царя

17.04.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Світла п’ятниця

Євангеліє

Йо. 2, 12–22: «Зруйнуйте храм цей, а Я його за три дні поставлю»

Знаємо, що Господь говорить не про храм, як споруду, а про Своє Воскресіння: євреї Його вб’ють, але Він воскресне. Бачимо, що Ісус поступово відкривав цей спасительний Божий задум своїм учням. Бо незважаючи на своє покликання, вони були людьми, які мали і страхи, і слабкості. Тому потрібна була велика Божа мудрість і сила Святого Духа, щоб вони зрозуміли і прийняли таку страшну подію. А щобільше – потім і самі сміливо йшли на смерть за свою віру.

Погляньмо на наше життя. Як часто ми маємо страхи навіть перед тим, що нам завдають якихось кривд, несправедливо до нас ставляться, ображають, обманюють, вже не кажучи про смерть за свою віру. Як нам непросто переносити щоденні труднощі!

Але Святе Писання нам каже: «Хто з Христом не терпів, той з Христом не воскресне». Так само Господь деколи допускає, щоб ми переходили через ті терпіння, страждання, невигоди, труднощі, проблеми нашого життя, бо саме вони провадять нас до перемін, остаточно до преображення, до воскресіння з Христом!

---

Апостол

Ді. 3, 1–8:  «Що ж маю, те тобі даю»

 Бачимо, що цей бідний чоловік, кривий від лона матері, не міг дати собі ради сам, не міг працювати, тому його приносили до дверей храму, щоб він збирав милостиню. Він був упокорений своїм фізичним станом, був залежним від інших людей, просив на прожиття… 

 Апостол Петро, бачачи його фізичне каліцтво, не дає йому матеріальних речей, а дає щось значно більше. І не лише, як би це нам здавалося, що дає йому просто здоров’я, ні, дає те, чого він потребує.

Ми часто просимо щось, звертаємось до Бога, і Він дає нам згідно нашої нужди і потреби. Маємо також розуміти, що як Бог дає нам те, що нам правдиво потрібне для нашого добра, так і ми маємо давати людям щось більше, ніж лише матеріальне. Треба допомагати, звичайно, іншим людям і у матеріальних справах, але пам’ятати, що людина хоче більшого. Людина хоче Бога, духовного життя, хоче жити в правді і в мирі, то ж найголовніше стараймося  давати людям Бога. 

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя