13.12.2014р. Б. / Голови катехитичних комісій із всієї України зустрілися на підсумковому засіданні 2014 року

11 грудня 2014 року відбулося заключне XVІ засідання Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ у 2014 році. Голови катехитичних комісій із всієї України зустрілися в приміщенні Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ.

Засідання розпочав о. Андрій Стадницький, голова Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ, представляючи всім присутнім підсумки роботи в групах на з’їзді директорів катехитичних шкіл (21 жовтня 2014 року) та відгуки учасників семінару для новопризначених директорів катехитичних шкіл (18-20 листопада 2014 року).

Головам катехитичних комісій було представлено аудіокатехизу на тему святих таїнств, над якою впродовж цього року працювала Катехитична комісія КГВА УГКЦ.

На засіданні було обговорено підготовку до інтелектуальної гри брейн-ринг на тему «Вивчаємо митрополита Андрея (Шептицького)», яка буде проходити в єпархіях та екзархатах УГКЦ в Україні.

Усі присутні спільно обговорили перспективи діяльності катехитичних комісій та узгодили їх із загальним планом Катехитичної комісії КГВА УГКЦ на 2015 рік.

Джерела:   Департамент інформації УГКЦ

Воїни Христа Царя

13.12.2014р. Б. / «Україна ще скаже своє слово в питаннях екуменізму і міжрелігійного діалогу»

У Львові 10 грудня відбувся Міжрелігійний круглий стіл, присвячений християнсько-ісламському діалогу та кримським татарам.

Захід організував Центр міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас» за підтримки Львівської міської ради.

Про це CREDO повідомив керівник Центру «Лібертас» Тарас Дзюбанський.
 

Участь у заході взяли: митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП Димитрій (Рудюк), голова комісії задля сприяння християнської єдності Донецького екзархату УГКЦ о. Тихон Кульбака, муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» Шейх Саїд Ісмагілов, голова мусульманської кримсько-татарської релігійної спільноти «Їхсан» Ернест Абкелямов, віце-ректор Українського католицького університету у Львові Мирослав Маринович та завідувач відділом забезпечення діяльності Уповноваженого Президента у справах кримськотатарського народу Арсен Жумаділов. Модерував круглий стіл Тарас Дзюбанський, голова Центру «Лібертас».

Учасники обговорили питання як людям, які вірують та практикують свою релігію, бути свідками тих цінностей, які закладені у релігіях, яким чином комунікувати і знайомитися з традиціями одні одних та активно співпрацювати.

«Кримські татари є і будуть частиною України. Які б політичні ігри не продовжувалися на півострові та у світовій політиці, кримські татари та й українське суспільство загалом усвідомлює приналежність цього народу до України. Саме тому їхні проблеми – це наші спільні поблеми. Звичайно, що саме до влади належить компетенція в таких питаннях, як розробка дієвих соціальних програм насамперед з реєстрацією біженців та системою виплат пенсій і допомоги біженцям. Проте, у цьому всьому релігійні лідери та діячі, як з мусульманської, так і з християнської сторони мають і їхню роль. Це насамперед молитовне жертвування за переселенців, але і також інша допомога. Коли така співпраця буде відбуватися, то це буде найкращим виявом дієвого міжрелігійного діалогу», — вважає Тарас Дзюбанський, Керівник Центру міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас». 

«Я переконаний, що Україна ще скаже своє слово і в питаннях міжхристиянського екуменізму і міжрелігійного діалогу також. Крім того, для нас дуже важливим є питання взаємопізнання, задля уникнення конфліктів. Ми повинні бути готовими до того, що різниця у поведінці не є проявом недоброзичливості чи нетолерантності. Мудрість полягає не в тому, щоб зробити наше життя безконфліктним, а те, яким чином ми реагуємо на природнє неспівпадіння наших форм поведінки», — сказав під час зустрічі Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького. 

Захід проведено у рамках святкування 50-ліття «NostraAetate» — декларації ІІ Ватиканського собору про ставлення Церкви до нехристиянських релігій. 

Круглий стіл завершився молитвою-резолюцією, яку зачитали учасники: «Єдиний і Всемогутній Боже, Творче усього, що існує! Ти даєш нам мудрість пізнавати Твої дороги та силу поборювати бар’єри ненависті, зневаги і злоби. Ми дякуємо Тобі за дар нашого життя та за можливість вести діалог і шукати порозуміння одні з одними. Обдаруй нас потрібними ласками, щоб ми, як люди віруючі та релігійні, були свідками поваги, братерської любові, підтримки та милосердя одні для одних. Для наших політичних і релігійних лідерів просимо доброї волі та поваги. Нехай вони будуть розсудливі та мудрі у їхніх рішеннях. Просимо миру для нас, для нашого народу,  для нашої України і для всього світу».

Нагадаємо, глибоку та живу єдність між представниками релігій в Україні відзначив представник Папи Франциска, який прибув до України, щоб відзначити 25-річчя виходу з підпілля УГКЦ, кардинал Крістоф Шенборн. «Це те, чого я в житті майже не бачив», — сказав кардинал Крістоф Шенборн під час молитовного чування у Києві. «Те, чим живе Україна сьогодні, має стати взірцем для інших країн світу», — вважає представник Святішого Отця. 

Джерело:   КРЕДО

13.12.2014р. Б. / Коли хочеться чужого

«Не пожадатимеш… чого-небудь, що належало б ближньому твоєму». Ми всі знаємо, що гріх вводить нас у певну «спіраль» наслідків. Таким чином, обман, наприклад, може нас вкидати в обійми наступних провин, метою яких буде приховати зло й не дати відкрити правду. Гріх обмови породжує ненависть стосовно особи (або інституції), яку обмовляють. Отож бачимо: на одному гріху людина вже не може зупинитися.

 

Гріх має свої наслідки як у психологічній сфері, так і в духовній. Деякі з них ми помічаємо відразу (наприклад, у разі крадіжки, обману, знеславлення), натомість інші – пізніше. Але це не означає, що вони не впливають на наше життя. 

Пожадання як наслідок гріха

 

Пожадання може бути не лише причиною, а й наслідком «вдало скоєного» гріха. Воно приходить як своєрідна патологія волі після «втіхи» від безкарності. Я бачив людей, які не можуть зупинитися перед прагненням щось украсти (тут не йдеться про клептоманію, що кваліфікується як хвороба. – Прим. «КВ»). Багато хто не може стриматися від того, щоби не обманювати. Сексуальна вседозволеність теж породжує прагнення користатися кожною нагодою. Так людина може дійти до життєвого дна: гріховні залежності ранять психіку, і клубок проблем стає дедалі більш заплутаним. Щоби дати цьому раду, буває потрібна допомога відповідних фахівців, а не лише священика. 

Було би простіше, якби ми, провинившись, вчасно «вмикали» силу волі, ставали чесними та уважними до себе. Тоді конкретні – скоєні нами – гріхи дозволяли би нам побачити свої конкретні проблеми. Натомість безвольну людину гріх тільки вводить у світ темряви, де вже й не знаєш, як поводитися. 

Чому так і що робити?

 

Гріховні прагнення можна вчасно простежити, помітивши в собі якийсь емоційний брак. Приміром, багатьох із нас батьки не змогли виховати як психічно, так і фізично або/і духовно зрілих осіб. Через брак хоча би таких елементарних життєвих факторів, як прийняття і любов, дитина може жити в емоційному голоді. На початку він обмежується прагненням любові, але згодом людина починає жадати всього, що лиш здається захопливим. Так емоційна порожнеча стає причиною безмежного прагнення всього довкола. 

І все ж позбутися пожадань, які є наслідками не лише нашої природи, а й також особистого (чи навіть чийогось) колишнього безвідповідального життя, – наше життєве завдання. Перекладати відповідальність на когось тут не виходить, адже її все одно несе сама особа, яка чинить гріх. Вона сама страждає від його наслідків, паралельно додаючи страждань ближнім. 

Піст, молитва і… щастя?

 

Будь-яку людську деформацію найкраще лікує навернення – переміна мислення, яка здатна поступово зцілити волю. Пригадаймо: Ісус, зцілюючи хворих, наказував їм іти й більше не грішити. Душа людини також може дістати зцілення внаслідок щирого і глибокого покаяння. 

Вистояти в моральних цінностях допомагають таїнства Церкви: повноцінне християнське життя – найкращі ліки і захист від напастей злого духа. На шляху зцілення людина може також потребувати сильної заступницької молитви зрілих християн. Саме молитовне втручання в ситуацію братів і сестер у вірі може допомогти покласти край навіть сильним невпорядкованим прагненням. 

Тут варто згадати й про цінність посту. Так, через гріх диявол впливає на ціле життя людини й тим самим прагне втягнути нас у світ зла. Однак Бог набагато сильніше впливає на людину, яка шукає приємності, через піст, указуючи, що насправді ми – вищі створіння й можемо панувати над своїм тілом. 

Тіло підпорядковується нам самим, створеним на Божий образ і подобу, а не лише нашим скороминущим прагненням і диявольським спокусам. Коли ми обмежуємо себе у якійсь одній сфері, можемо краще дати раду собі в іншій. Особисто я помічаю, що піст або навіть певне добровільне обмеження дає змогу побачити правду: по суті, для гармонійного життя нам треба набагато менше, ніж хочеться. 

Це шлях до відкриття: Господь сам спроможний дати нам усе необхідне. Адже Десять заповідей варто розуміти не лише як накази, а і як обітниці: не пожадатимемо, якщо ми будемо шукати у своєму житті присутності Бога. Бо найбільше Його прагнення – це моє і твоє щастя. Але не хвилинне, а вічне.

 
о. Юстин МІЩЕНКО  OSPPE
«Католицький Вісник», № 22/ 2014
Фото: streetartnews.net

Джерело:   КРЕДО