ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
– довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 2 серпня 2014 р.

02.08.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

 Субота  8 тижня після П’ятдесятниці 

Мт. 12, 30–37:  «Виплекайте дерево добре, то й плід його добрий».

Знаємо, що коли ми доглядаємо рослини на городі, підживлюємо їх, то вони приносять добрі плоди. Якщо б ми щось посіяли весною і цілковито цього не доглядали, то бур’ян заглушив би ці рослини і не дав би принести плід.

Подібно з життям кожного з нас. Дуже важливо пильнувати свою душу, дбати за свій духовний стан. Коли ми будемо пильнувати себе, то неминуче будемо приносити плоди там, куди нас Господь запровадить.

Завжди пам’ятаймо, що не стільки треба змінювати обставини навколо себе, змінювати когось чи щось, як найважливіше змінювати себе. І коли будемо змінювати себе, тоді неминуче, я б сказав навіть не прикладаючи особливих зусиль, ми будемо приносити добрі та приємні плоди Господеві!

Рим. 13, 1–10 «Не майте жодних боргів ні у кого, крім боргу взаємної любові»

Усі ми створені на образ і подобу Божу, тому усі маємо подібні прагнення: бути люблені іншими та уникати зла. Може, ми маскуємо це наше прагнення, може, не маємо відваги це виразити, але для нас важливо, коли хтось з важливих поважних людей нам приділить увагу, свій час. І за тим криється наше прагнення любові. Ми хочемо чутись похвалені, поцінені, за цим знову ж криється бажання бути любленими.

Тож уміймо любити кожну людину, яку зустрічаємо на нашій життєвій дорозі. Бо коли ми когось любимо, то не лише виявляємо якусь чистоту, бо ж Бог є Любов і даруючи любов ми даруємо Бога кожній людині. Бо насправді ж прагнення любові є прагненням кожної людини за Богом. 

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

пʼятниця, 1 серпня 2014 р.

01.08.2014р. Б. / Франциск – перший Папа-єзуїт, але…Св. Ігнатій Лойола – найперший єзуїт (+video)

Папа Франциск – найпопулярніший єзуїт у світі, але чим особливий його орден? Харизму можна простежити, починаючи від засновника Товариства Ісуса – Св. Ігнатія Лойоли.
 
Кріс Лоулі, автор книжки «Чому Папа йде шляхом, яким він іде»: «Відомо, що засновник Ордену єзуїтів, Св.Ігнатій Лойола є творцем низки духовних вправ-медитацій, які допомагають людям іти за Ісусом у обставинах життя».
 
Відколи покликанням ордену є робити усе на «славу Божу», не дивно, що ці духовні вправи стали наслідком глибоких стосунків святого з Богом. Завдяки цим розважанням можна подолати внутрішні обмеження. 

Кріс Лоулі: «Можливо, я жадібний і хочу лишень накопичувати гроші для себе або ж, може, я керуюся власними страхами. Або наприклад, найкраще, що можна собі зараз уявити – це спробувати себе в новій кар’єрі чи більше відкритися на спілкування з іншими про власні цінності та релігійні переконання, але через страх помилки й дурного вигляду, я не достатньо вільний, щоб робити те, до чого покликаний».
 
Бачимо, що Папа роздумує над цим вченням. Від всеохопного місіонерського духу, до подолання внутрішніх меж, на яких тримається страх. Він часто наголошує, що краще помилятися, ніж бути закритим на Церкву. 

Папа Франциск (вересень, 2013): «Я говоритиму це тисячі разів. Краще мати поранену Церкву, ніж хвору Церкву».
 
Акцент на виході за власні межі комфортності назустріч ближньому можна простежити й у мисленні єзуїтів. Вони відомі педагоги. Як місіонери, єзуїти були першими, хто євангелізував Латинську Америку, Індію, Африку та далекий Схід. Але не йдеться про те, щоб бути проповідником лише в далеких країнах. Кожен може бути місіонером у себе вдома. 

Отже, коли Папа наголошує на тому, що він мислить, як єзуїт, це тому, що він отримав таку формацію. У день спомину Св. Ігнатія Лойоли єзуїти згадуватимуть спадщину їхнього засновника, який проклав шлях для теперішнього Папи. 



За матеріалами: Rome Reports 

Джерело:   КРЕДО 

четвер, 31 липня 2014 р.

31.07.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом


Четвер 8 тижня після П’ятдесятниці

Мт. 16, 24–28:  «Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу?»

Ми постійно щось здобуваємо в своєму житті, постійно чогось прагнемо, постійно в щось вкладаємо свої зусилля і старання. Після здобутків одних вершин приходить бажання здобувати наступні, і так до безконечності в нашому житті. Господь про це каже дуже просто: що з того, що здобудете навіть цілий світ, навіть не щось одне чи друге, а цілий світ, якщо занапастите свою власну душу?

Лиш пригляньмося до свого життя, і зауважимо скільки дорогоцінного часу, скільки талантів і зусиль ми вкладаємо в то чи інше. Яке остаточно потім знову лишаємо і хочемо здобути щось інше, а в кінцевому результаті залишимо все тут, нічого не зможемо забрати зі собою після своєї смерті .

Тому важливо застановитись, наскільки ми вкладаємо свій час і таланти, щоби спасати свою душу. Живімо вже тут для Небесного Царства, щоб всі наші зусилля не були марними і ми не занапастили свою душу!

1 Кр. 10, 28–11, 7 «Не будьте причиною спокуси ні для юдеїв, ні для поган, ні для Божої Церкви»

У нашому житті ми бачимо, як часто ми є одними особами зачаровані, а іншими розчаровані, а буває, що в тих, якими були зачаровані, пізніше розчаровуємось. Якщо у нашому житті поведінка і постава інших людей на стільки важливі для нас, то ми можемо навіть відпасти від Церкви, якщо розчаруємось особами, які там присутні. 

Водночас маємо розуміти, що наше життя, наші вчинки і наша поведінка для інших людей теж можуть бути на стільки важливі. Бо нашим життям і нашими вчинками ми або проповідуємо Христа, або не проповідуємо. Нейтрального стану не буває. Іншим ми або вказуємо шлях до Бога, або шлях від Бога. Тож стараймось бути  дороговказами для всіх людей, жити за заповідями Божими і за Євангелієм. 

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя