16.11.2013р. Б. / Єпископи Синоду УГКЦ на чолі з Блаженнішим Святославом (Шевчуком) зустрінуться із Папою Франциском

25 листопада УГКЦ вшановуватиме ювілей 50-річчя перенесення мощей українського святого, священномученика Йосафата Кунцевича, до собору святого Апостола Петра у Ватикані. З цієї нагоди єпископи Синоду УГКЦ на чолі з Блаженнішим Святославом (Шевчуком) здійснять спільне паломництво до гробу святого Йосафата та зустрінуться із Святішим Отцем Папою Франциском.

Архієрейська Літургія на кафедральному престолі собору святого Петра розпочнеться о 09:00, після чого відбудеться процесійний похід та вшанування мощей священномученика Йосафата. Додамо, що мощі українського святого спочивають в престолі святого Василія Великого, - одному із бічних престолів головного храму Католицької Церкви. Після богослужіння очікується аудієнція ієрархії УГКЦ із Папою Франциском.

З нагоди цієї події Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук) зазначив, що «актом виставлення мощей св. Йосафата для публічного почитання Католицька Церква не тільки вшанувала мучеництво св. Йосафата за єдність Христової Церкви, а й зробила його особу символом безстрашного ісповідництва віри для всіх Христових учнів», - йдеться у Привітальному слові до до учасників Симпозіуму з нагоди 390-ї річниці смерті св. Йосафата, котрий відбувся у Відні на початку листопада цього року.

Додамо, що перенесення мощей українського святого до собору св. Петра у Ватикані відбулось 22 листопада 1963 року з волі Папи Івана ХХІІІ. Їх історія є надзвичайно складною: після своєї мученицької смерті мощі св. Йосафата перебували у різних місцях Литви, Польщі і Білорусії. У 1916 р. їх перевозять у костел св. Варвари у Відні, а у 1949 р. потрапляють з Австрії до Рима, де згодом були виставлені для загального почитання у Соборі св. Петра, у вівтарі правої нави престолу св. Василія Великого.

Історична довідка

Священномученик Йосафат Кунцевич – український святий, якого вшановує вся Католицька Церква. Відомий як мученик за єдність Церкви, єпископ УГКЦ, архієпископ Полоцької єпархії, народився у 1580 р. у м. Володимирі-Волинському. Будучи єпископом, сприяв піднесенню освітнього рівня духовенства та прославився як борець за єдність Церкви. Його активна діяльність за єдність з Єпископом Рима викликала глибоке невдоволення серед противників, за що був жорстоко вбитий у Вітебську 12 листопада 1623 р., а знівечене тіло вкинуто до р. Двіни. Канонізований Католицькою Церквою у 1867 р. Папою Пієм IX. Папа Римський Іван Павло II назвав св. Йосафата «апостолом єднання».

Джерело:   КІРІОС

15.11.2013р. Б. / Папа: Не ганяйтеся за сенсаціями, дух цікавості віддаляє нас від Бога!

Дух надмірної цікавості породжує замішання, віддалюючи від нас Духа мудрості, який, натомість, дає нам мир.

 

На це, коментуючи читання зі старозавітної Книги Мудрості та з Євангелія від Луки, звернув увагу Папа Франциск у проповіді, виголошеній під час ранкової Святої Меси в Домі святої Марти сьогодні, 14 листопада 2013 року. За його словами, уривок із Книги Мудрості (7, 22 — 8, 1) описує «стан душі» справжнього християнина, який «живе у премудрості Святого Духа», що спонукає нас прямувати вперед. 

Божий Дух допомагає нам правильно судити, ухвалювати рішення згідно з Божим серцем, і завжди дає нам мир. «Це дух миру, любові, братерства, — зазначив Святіший Отець. — І святість полягає саме в цьому. В тому, чого Бог вимагав від Авраама: Ходи у моїй присутності та будь бездоганним». Хто так чинить, той, за словами проповідника, «мудрий», бо діє під проводом Божим. 

Але в євангельському уривку про те, як фарисеї розпитували Ісуса про прихід Божого Царства, бачимо інший дух, який суперечить духові Божої премудрості. Це дух надмірної цікавості: «Це трапляється тоді, — пояснив Папа,  коли ми хочемо запанувати над Божими проектами, над майбутнім, над речами, все знати, все взяти у свої руки». Фарисеї запитували Ісуса, бо хотіли знати дату, день… Такий дух цікавості віддаляє нас від Духа мудрості, тому що цікавиться «лише деталями, новинами, малими щоденними вістками», або лише тим, «як це станеться?». Таке наставлення віддаляє нас від Бога, це «дух надмірного пустослів’я». 

Ісус перестерігає перед такою цікавістю, кажучи: «Не дайте себе звести!» Ця цікавість викликає в нас бажання чути, що Господь то тут, то там об’явився, сказати: «Я знаю певного візіонера, візіонерку, що отримує листи від Богородиці». «Але ж Богородиця є Матір’ю! Вона всіх нас любить! Вона не є начальником пошти, щоб кожного дня надсилати послання», — наголосив Святіший Отець, додаючи: «Ті всі новинки віддаляють нас від Євангелія, від Святого Духа, віддаляють від миру і мудрості, від Божої слави і краси». 

Адже Ісус навчає, що Боже Царство «не приходить, щоб привернути увагу», у видимий спосіб, але «приходить у мудрості». Спаситель додає, що «Боже Царство є між вами», і саме в цьому полягає дія Святого Духа, «який дає нам мудрість і мир». «Боже Царство, — підсумував Папа Франциск, — є між нами, не шукаймо дивних речей, не шукаймо новизни в дусі світської цікавості. Царство Боже не приходить у сум’ятті, так само як Бог не промовляв до пророка Іллі у вихорі, в громі. Дозвольмо, щоб Святий Дух провадив нас уперед із тією мудрістю, яка є подувом лагідного вітру. Це Дух Божого Царства, про яке говорить Ісус. Нехай так станеться», — закінчив свою проповідь Папа Франциск.

 
За матеріалами: Радіо Ватикану,  Gość Niedzielny

Джерело:   КРЕДО 

14 листопада - святих безсрібників і чудотворців Косми і Дам'яна

Цього дня Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам'яті святих безсрібників і чудотворців Косми і Дам'яна.

Ті святі, Косьма та Дам'ян, брати були плоттю, родом із Азії, батька мали елліна, матір же християнку на ймення Теодотія. Коли після смерті свого чоловіка вдовувала, маючи вільний і сприятливий час до стараннішої Христової служби, все своє життя на те обернула, аби добровгодити Богові, і була як та вдовиця, яку похваляє апостол: "А вдовиця правдива і самотня надію складає на Бога та перебуває день і ніч у молитвах", а оскільки сама боговгодно жила, так навчала й улюблених своїх дітей Косьму та Даміяна, виховала їх у добрій науці, у вірі християнській і у повчанні Божественних писань, і навчила їх усілякої чесноти. Вони ж, у дорослий вік прийшовши і звикши до непорочного в законі Господнього життя, були як два світильники на землі, котрі сяють добрими ділами. Прийняли-бо від Бога дар зцілення і подавали здоров'я душам і тілам, лікуючи всілякі хвороби і зціляючи всяку недугу й кожну виразку на людях, і лукавих духів проганяючи. Не лише людям допомагали, але й худобі, і чогось за те ні від кого не приймали, чинили-бо те не задля маєтків, аби золотом та сріблом збагатитися, але Бога ради, щоб явити до Нього любов любов'ю до ближнього. Також і слави собі тим лікарюванням не шукали від людей, а слави Божої, і зцілювали недуги заради слави імені Господа свого, який дарував їм таку силу в лікуванні. Не так і зіллям, як іменням Господнім од хвороб збавляли, без мзди та воздаяння, дармо, виконуючи заповідь Того, що сказав: "Ви дармо дістали, дармо й давайте". Через це і безоплатними лікарями й безсрібленниками од вірних були названі і, так добре життя своє пройшовши, благочестиво в мирі померли.

Не тільки за життя свого, але й після смерті прославилися вони багатьма Божими чудесами, через що річною пам'яттю в Церкві пошановуються як старанні сприятливі й добрі лікарі хвороб наших душевних та тілесних. Про їхнє нестяжальне життя й безоплатне лікування є така повість. 

Одна жінка, на ймення Паладія, лежала на ложі хвороби багато років і не мала жодної помочі від усіляких лікарів. Почула про цих святих, котрі Божою силою і благодаттю всі хвороби зцілюють, і послала до них із проханням, щоб відвідали її, була-бо вже близько смерті. Святі ж послухалися прохання її, пішли в її дім, відтак жінка ця, за вірою своєю, коли прийшли до неї святі лікарі, встала здорова, славлячи Бога, який дарував рабам своїм таку благодать зцілення. Бувши вдячна своїм лікарям за ту милість, хотіла її дарунком віддати, але ті ніколи ні від кого нічого не взяли, бо не продавали благодаті, яку мали від Бога. Намислила жінка отож хоч одного із них переконати молінням, щоб прийняв од неї вельми малий дар, і, взявши три яйця, прийшла потай до святого Даміяна і, заклинаючи його Богом, просила, щоб узяв од неї ті три яйця в ім'я святої Тройці. Даміян же, почувши ім'я Боже в Тройці єдиного, взяв од жінки малий той дар заради великого її заклинання, яким закляла його. Довідався про те святий Косьма і запечалився з того вельми. Коли ж настав час святому Косьмі вмерти, заповів при відході своєму від тіла, щоб не клали поблизу нього Даміяна, коли помре, бо той знищив Господню заповідь і прийняв мзду від жінки за зцілення. Як помер у Господі святий Косьма, згодом прийшов час відійти й Даміяну, і перейшов від дочасного до вічного життя. Люди ж гадали, де поховати його, знали-бо заповіта святого Косьми і не посміли покласти при ньому брата його, святого Даміяна. І тоді, коли не відали, що чинити, прийшов раптом верблюд, котрий раніше збішений був, але вилікуваний од святих, — той проказав людським голосом, щоб без сумніву поклали Даміяна поблизу Косьми, оскільки не заради мзди взяв од жінки три яйця, а заради Божого ймення. І так укупі покладені були чесні їхні мощі на місці, що звалося Фереман. Якось один чоловік із тих місць вийшов під час жнив жати ниву свою; від сонячної спеки знеміг і пішов під дуба, бажаючи спочити. І ліг, і заснув міцно. До розтулених вуст його приповз змій, увійшов у вуста й поселивсь у череві його. Він же, прокинувшись, не розумів, що сталося, й пішов до ниви та й жав до вечора. Коли ж настав вечір, ліг на ложі. Як спочивав він, почав змій терзати його всередині — він же кричав із болю. Пробудилися всі й прибігли до нього, мацали й не могли пізнати, що то за хвороба така. Він же великим голосом закричав, кажучи: "Святі лікарі, Косьмо та Даміяне, допоможіте мені!" І тоді приспіли святі із поміччю своєю і приспали його вельми, щоб тим-таки шляхом вийшов змій, яким зайшов, і чоловік, спавши, мав розтулені вуста. Божа ж сила молитвами святих Косьми та Даміяна вигнала змія із чоловіка. І виповз змій із вуст його — це бачили всі, котрі нагодилися, і жахалися від того страшного чуда. Коли ж вийшов змій, прокинувся той муж і здоровий став цілковито за допомогою святих безсрібленників.

Був інший чоловік на тому місці, на ймення Малх, жив поблизу церкви святих лікарів Косьми та Даміяна у Феремані. Той, бажаючи відійти кудись у далеку дорогу, повів жінку свою до церкви та й каже їй: "Це я відхожу в далеку дорогу, тебе ж віддаю святим Косьмі та Даміяну в захист; сиди-бо вдома, доки не пришлю тобі знаку від себе — його пізнаєш, що від мене. І коли захоче Бог, пришлю тобі знака і до себе тебе заберу". Так доручив святим Малх жінку свою й відійшов у дорогу. Минуло декілька днів, диявол перетворився в одного знайомого чоловіка і прийшов до Малхової жінки, показав їй такого знака, якого чоловік їй визначив, і сказав: "Пришлю тобі знака і заберу тебе до себе". Його ж бо показав диявол і повелів їй, аби йшла за ним до свого чоловіка. "Мене, — каже, — прислав чоловік твій по тебе, щоб відвів до нього". Жінка ж сказала: "Знака цього знаю, але не хочу йти, доручена-бо святим безсрібленникам Косьмі та Даміяну, а коли хочеш, щоб пішла з тобою до чоловіка, то іди зі мною до церкви святих і візьмися за край олтаря і поклянися, що не вчиниш мені в дорозі ніякого зла". Диявол пообіцяв те й пішов із нею до церкви, взявся за край олтаря і поклявся, кажучи: "Свідчуся силами Косьми й Даміяна: не вчиню тобі зла в дорозі, але відведу тебе до чоловіка твого". Почувши клятву, жінка пойняла віру брехливому бісу, котрий був ув образі знайомого чоловіка, і пішла з ним у дорогу. Звабник же, взявши її, завів у порожнє й непрохідне місце і хотів там зло їй учинити і вбити її. Вона ж, бачачи себе у крайній біді, звела очі до неба і закричала від серця до Бога, мовлячи: "Боже, допоможи мені молитвами Косьми та Даміяна і поспіши збавити мене з рук цього вбивці!" І тоді з'явилися швидкі помічники, святі безсрібленники Косьма та Даміян, кричачи на диявола. Він-бо, побачивши їх, покинув жінку й побіг. Вискочив-бо на високого берега, упав у прірву і зник, а святі, узявши жінку, повели її в дім. І сказала жінка, кланяючись їм: "Дякую вам, панове мої, що збавили мене від гіркої пагуби; молю-бо вас: скажіте мені, хто ви є, щоб знала, кому буду до кінця життя свого подяку віддавати?" Вони ж мовили: "Ми є раби Христові Косьма та Даміян, яким доручив тебе чоловік твій, відходячи в дорогу, через це подбали приспішити на поміч тобі і від диявола збавили тебе Божою благодаттю". Жінка-бо, почувши те, впала на землю зі страху та радості; вони ж бо невидимі стали. І закричала жінка, хвалу посилаючи і дякуючи Богові і святим рабам його Косьмі та Даміяну; побігла до церкви, припала зі слізьми до ікони святих і всім повідала, що сталося, як учинив Господь милість із нею молитвами угодників своїх. Казала-бо в молитві такі слова: "Боже отців наших, Авраама, та Ісаака, та Якова, і сімені їхнього праведного, котрий погасив піч вогненну трьом юнакам і допоміг рабі своїй Теклі на арені, дякую Тобі, що й мене, грішну, з диявольської сіті Ти вибавив догідним тобі Косьмою та Даміяном! Поклоняюся Тобі, Котрий творить дивні й преславні чудеса, і славлю Тебе, Отця, і Сина, і Святого Духа навіки! Амінь".

Згідно "Житія святих" Димитрія Туптала (Ростовського).

Джерело:   КІРІОС