30.10.2018р. Б. / «Миряни повинні бути активними, вони і є Церквою», - про ІІІ З’їзд мирян «Покликання до святості сьогодні»

3-4 листопада в Києві, у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ, відбудеться ІІІ З’їзд мирян «Покликання до святості сьогодні», у рамках якого вперше пройде форум «Відкриті двері УГКЦ». Про те, що таке покликання до святості у повсякденному мирському житті, значення мирських громад і об’єднань у житті Церкви в ефірі програми «Добра розмова» говорили голова Комісії у справах мирян УГКЦ о. Василь Білаш та один із очільників об'єднання «Рух світло-життя. Домашня Церква» Мирон Шкробут.

Вислів «покликання до святості» стосовно мирян у Церкві не видається занадто пафосним, якщо подивитися на реальність у контексті питань «куди ми йдемо? для чого живемо?», тобто до чого покликана кожна людина у своєму житті. Служіння Богу і людям сьогодні – не просто високі слова, а щоденна робота – копітка, непроста, але й радісна. Таку думку і позицію озвучили обидва співрозмовники у студії.

«Нинішні виклики перед українським суспільством і нашою Церквою перевищують ті, що були раніше, – говорить Мирон Шкробут. – Свого часу Папа Іван Павло ІІ говорив, що в часи криз спасіння Церкви відбувалося через монаші згромадження. Сьогодні ж, коли монахи складають лише близько відсотка церковної громади, спасіння Церкви можливе через мирян. Саме тому вони повинні бути активними, вони і є Церквою».

«Сьогодні люди не завжди бачать своє місце у церковній ієрархії, тому такі заходи, як майбутні з’їзд і форум – це підкріплення і свідчення, що миряни також мають свою місію і покликання, що вони повинні бути живою клітиною Церкви», – говорить о. Василь Білаш.

Заходи, які відбудуться у наступні вихідні, спрямовані як на церковний діалог у рамках стратегії і основної мети Церкви, візіонером якої був Блаженніший Любомир Гузар – освячення і провадження Божого люду, так і на мирян і всіх, хто хотів би долучитися до церковного життя. Церква повинна стати спільним домом, де кожен сам повинен вирішити, яке служіння може реалізувати, що корисного може зробити.

З програмою з’їзду і форуму, списком доповідачів та організаційними питаннями, можна ознайомитися на офіційній сторінці Комісії у справах мирян УГКЦ:http://www.laityugcc.org.ua/ та сторінці у Фейсбук: https://www.facebook.com/laityugcc

Джерело:    Департамент інформації УГКЦ

29.10.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

1Сл. 1,1–5:  «Труд вашої любові…»

Коли подивимось на своє життя, то побачимо, що мотивації в житті кожного з нас того, що ми робимо, дуже різноманітні. Хоч не раз кожен робить різну працю, але часом з однією метою – як джерело якоїсь користі для себе. Апостол же говорить про труд із любові. 

Важливо для нас бачити місце своєї праці як нагоду служіння Богові та іншим людям. Спробуймо поглянути з цієї перспективи, що моя праця, мої обов’язки – це не лише заробіток, користь, обставини, до яких ми вимушені. А це місце служіння іншим, місце де ми можемо показати свою любов до інших людей. Коли буде така свідомість, тоді зможемо приносити добрі плоди, виконувати свої обов’язки з любов’ю і дарувати цю любов іншим.

***

Лк. 10,22-24:  «Багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачили, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули»

Кожна людина, свідомо чи несвідомо, шукає Бога. Тож маємо відчувати велику вдячність до Господа, що ми пізнали правду, що Бог відкрив нам її, що можемо жити цією вірою в нашого Спасителя. 

Коли хтось відкриє для себе якусь правду в житті, то отримує від цього радість. І якщо ми усвідомимо, що ми пізнали найважливішу правду, яку свідомо чи несвідомо шукають усі люди, то завжди будемо прагнути цією правдою ділитися. Якщо ж ми не маємо бажання ділитися цією правдою, або, як по-сучасному кажемо, «євангелізувати», то ми не до кінця пізнали, ким є для нас Господь.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

28.10.2018р. Б. / Безцінна реліквія повернулася до Зарваниці

14 жовтня до храму Пресвятої Трійці, що у селі Зарваниця, у присутності архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського Василія Семенюка передали знайдений фрагмент ризи втраченої ікони Розп’яття Ісуса Христа. На ризі зображена колонада, півень і символи бичування Христа. На другій частині ризи, яка втрачена, була зображена драбина. Слід реліквії загубився у 40-х роках минулого століття.

За переказами, у 1728 р., два тижні перед Великоднем, мешканець Зарваниці Стефан Долган, їдучи з Дарахова додому, знайшов у полі «чорну шухляду», всередині якої був намальований на шовку образ Розп’яття Ісуса Христа. Після перенесення образу до церкви мешканці Зарваниці стали свідками того, як з нього почали спливати прозорі краплі. Водночас при образі відбувались чудесні оздоровлення хворих». Свідчення Стефана Долгана та людей, котрі зцілилися біля образу, записала спеціальна комісія.

Власник Зарваниці, чернігівський воєвода граф Міхал Пйотр Мйончинський, також зазнав чудотворної ласки від образу Спасителя. Тому він, етнічний поляк, зробив значну фундацію для української церкви. Саме за його сприяння відбулося офіційне оголошення чудотворності образу. Святиня, за описами очевидців, творила величні дива та неймовірні зцілення. І за це люди щедро винагороджували образ – прикрашали його дорогоцінними шатами та коронами. Проте коли саме був створений срібний оклад, фрагмент якого знайдено, достеменно не відомо.

Чудотворний образ пережив пожежу у старенькій церкві наприкінці XVIII століття. А також зберігся під час лихоліття Першої світової війни. Залишався він за головним престолом у церкві і під час Другої світової війни. Та коли до села поверталися більшовики, ікона потрапила до сховку. Та у часи більшовицьких гонінь УГКЦ реліквія безслідно зникла, а разом з нею і коштовні ризи.

Історія із втраченою іконою, на перший погляд, може здатися неймовірною: понад 70 років про оригінал не було жодних згадок, аж раптом в Івано-Франківську дивовижним чином з’являється елемент ризи – розкішний оклад ікони, виготовлений із чистого срібла та ще й із позолотою.

Знайшов реліквію тернополянин Віктор Чернов, котрий останні кілька років мешкає в Івано-Франківську. Чоловік часто буває у Зарваниці, звідки родом його бабуся з дідусем та батьки. 20 років тому, будучи хлопчаком, він знайшов ризу ікони Розп’яття Ісуса Христа на руїнах однієї з хат у Зарваниці.

Експертний висновок стосовно знайденої реліквії зробив відомий мистецтвознавець Олег Сидор. Він пов’язує цей твір з епохою пізнього бароко, панівного в українській культурі у XVIII столітті, та згадує про популярні у той час прослави чудотворних ікон, яким присвячували окремі вівтарі й виготовляли золоті чи срібні корони або навіть цілі оклади. У висновку йдеться: «Є підстави припускати, що цю пам’ятку слід пов’язувати з періодом, коли Українську Унійну Церкву очолював митрополит Київський Атанасій Шептицький (у 1715–1746 рр. – єпископ Львова і Галича, а в 1728–1746 рр. - очільник Київської митрополії), котрий упродовж свого архиєрейського служіння проголосив і коронував як чудотворні кілька ікон, у тому числі й образ Розп’яття Спасителя із парафіяльного храму в Зарваниці на Тернопільщині. Про це свідчить і той факт, що загальні обриси компонентів вказаної ризи узгоджуються з відповідними деталями зображення на згаданій іконі, й усе це слід вважати достатніми аргументами для такого висновку».

Повідомила Надія ШПОДАРУНОК

Джерело:   Прес-служба Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ