05.12.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

1Тм.5,11–21:  «Заклинаю тебе … берегти це безсторонньо, не робивши нічого з нахилу до когось»

Насправді не просто, або радше дуже важко в наших стосунках не зважати на те, що за особу ми маємо перед собою. Ми завжди суб’єктивні, тому й до кожної особи ставимось через свою суб’єктивність. Ми бачимо не все так як воно є на справді, а через призму нашого світогляду. Хтось нам подобається, бо сказав нам раніше щось приємне, чи добро зробив, а хтось не подобається, бо щось нам недобре зробив чи негарно з нами повівся. Відповідно і ми до одного відчуваємо симпатію, вдячність, повагу, а до другого – неприязнь, недовіру, ворожість. 

Часто негативний досвід спілкування з тією чи іншою особою не дає нам побачити Божої волі на розвиток наших стосунків із ними в майбутньому. Апостол нам вказує на те, щоб ми безсторонньо, неупереджено, так як Господь, робили добро кожній особі. 

Бог любить і праведних, і грішних, любить нас, чи ми робимо зло, чи добро, Він приймає нас після кожного гріха знову і знову у своєму милосерді. Вчімося й ми любити і приймати інших людей, попри те, що б вони нам не робили, чи то добро чи зло. Це є нелегко. Але тільки так можемо вподібнюватися до нашого Отця – любити безумовною любов’ю!

*** 

Лк.17,26-37:  «Так само буде й того дня, як об’явиться Син Чоловічий»

У цьому Євангелії Господь вказує на останні часи, які мають настати. Показує, як вони мають виглядати, тому пригадує з біблійної історії приклади, як відбувалися надзвичайні події в житті вибраного народу. Але одночасно Христос підкреслює, що ніхто не знає ні дня, ні години, коли це має статися. 

Ми не знаємо, коли буде другий славний прихід Господа Нашого Ісуса Христа, коли будуть ці останні часи. Але, без сумніву, останні часи для кожного з нас – це кожна мить нашого життя. Адже кожна ситуація є перша й остання в нашому житті, вона вже є – і вона не повториться, вона вже є – і її такої більше не буде. 

Тож маємо завжди цінувати кожну хвилю нашого життя, розуміти, що вона остання й неповторна, цінувати кожну людину, яку зустрічаємо на своїй дорозі, розуміти, що в цей момент і в цих обставинах ми її бачимо востаннє. Колись було інакше й знову буде інакше, навіть зустріч із цією людиною не буде такою самою. Маємо розуміти й цінувати всі події нашого життя. 

Ми дуже часто живемо або в минулому, або в майбутньому. Молоде покоління мріє про своє майбутнє життя, старше покоління згадує, як воно колись було добре. В цей же час, ми не вміємо цінувати теперішнього часу, цього «останнього» часу. Коли б людина знала, що їй залишилося жити 2¬–3 години чи декілька днів, то вона б зовсім по-інакшому дивилася на життя, цінувала б його. Зупинімося – і цінуймо те, що Бог нам дає. Розуміймо, що цей чи інший день, ця чи інша година, навіть хвилина, унікальні в моєму житті!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

05.12.2017р. Б. / Св. апостола Филимона і тих, що з ним; Св. мучениці Кикилії

Святого апостола Филимона і тих, що з ним

Тропар, глас 3: Хай веселяться небесні і хай ликують спільно із земними, бо приспіла пам’ять богоносних апостолів Филимона славного із Архипом, Онисимрм, Марком же Аполосом і Апфією всемудрою, молитвами яких і нас, Христе, радости сподоби і спаси душі наші. 

Кондак, глас 2: Як зорі всесвітлі, які всі краї просвічують, апостолів Христових возхвалімо, Филимона славного, і Архипа священного, і Онисима, і Марка, і Аполоса, з ними ж і Апфію всемудру, взиваючи: моліть неустанно за всіх нас. 

Святий Филимон був багатим міщанином у Колосах Фригійських. Святий Павло називав його улюбленим приятелем, саме до нього апостол писав послання у справі Онисима, який був невільником Филимона й утік від нього. Жінка Филимона називалася Апфія. У їх домі збиралися вірні, серед них Архип, що відзначався найбільшою побожністю. 

Святість їх життя мала бути велика, якщо апостол Павло так починає своє послання до Филимона: “Павло, в’язень Христа Ісуса, та брат Тимотей – Филимонові любому й нашому співробітникові, і сестрі любій Апфії та Архипові, нашому товаришеві боротьби, і твоїй домашній Церкві: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. Дякую Богові моєму повсякчас, згадуючи тебе у своїх молитвах, бо чую про любов твою і віру, що її ти маєш супроти Господа Ісуса й супроти всіх святих” (Флм. 1, 1-5). Усе послання складається з двадцяти п’яти стихів. Відповідно до найдавніших джерел, апостол Филимон прийняв мученицьку смерть разом з дружиною своєю Апфією та Архипом у Колосах, за імператора Нерона. Однак інші передання свідчать, що він був єпископом Гази, а після мученицької смерти його мощі, прославлені чудесними оздоровленнями, перенесли до Колос.

__________
У той самий день

Святої мучениці Кикилії

Свята Кикилія (Цицилія) була родом з Риму і походила з дуже славної та багатої родини. Своє дівицтво вона присвятила Богу ще в молодому віці. А коли батьки змусили її вийти заміж за одного багатого поганського юнака Валеріяна, то Кикилія зразу ж після вінчання зуміла навернути його до Христової віри. Вона послала його до тодішнього папи Урбана І (223- 230), який охрестив його в катакомбах при Аппієвій дорозі. А Валеріян навернув свого брата Тивуртія. І так троє вони стали роздавати майно бідним і ховати замучених християн.

Коли ж про це довідався староста Алмах, то наказав обох братів жорстоко побити, а після тяжких мук велів їх стяти мечем. Перед смертю вони ще навернули сотника Максима, який також прийняв мученицьку смерть. Тимчасом свята Кикилія, поховавши тіла мучеників, навернула ще близько чотириста осіб. За наказом мучителя її також схопили і віддали на муки, після яких її вбили мечем. Так свята мучениця віддала свою чисту душу в руки Небесного Нареченого. Сталося це близько 230 р.

Уже в IV ст. в Римі вже був храм в пам’ять святої мучениці Кикилії. У 821 р. папа Пасхалій І (817-824) на кладовищі при Аппієвій дорозі віднайшов тіло святої Кикилії, висушене, але цілком ціле. Його перенесли до відновленої церкви в її честь, при якій папа побудував монастир для монахинь. Вони мали берегти святі мощі і кожного дня співати правило на честь мучениці. Та з часом монастир і церква і місце те пішли в забуття. Аж у 1599 р., за папи Климентія VIII (1592-1605), мощі святої було віднайдено вдруге. Під час віднайдення мощей святої сповнилися багато чуд. Кардинал Бароній, самовидець цього, пише, що тіло було вкрите шовковою опоною, а в ногах лежали хустини зі слідами крови – свідчення мученицької смерти. При першому і другому віднайденні мощей святої Кикилії також було знайдено мощі святих мучеників Валеріяна і Тивуртія. У латинському обряді свята мучениця Кикилія поминається при кожній Службі Божій. Вона також є покровителькою церковної музики.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

04.12.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім святом

Введення у храм Пресвятої Богородиці

Знаємо, що у Святеє Святих раз на рік вступав один зі священнослужителів. Тому нам складно зрозуміти, як Пресвята Богородиця могла ввійти до Святая Святих. Звичайно, можемо про це дискутувати, довго думати, міркувати. Однак Богородиця не лише ввійшла до храму, у Святеє Святих, де була присутність Господня, – вона, земне, людське творіння, сама стала храмом, Святая Святих – сама прийняла Господа. 

Це велике покликання, яке виявляє Богородиця, є покликанням кожного з нас. Апостол Павло каже: «Уже не я живу, а живе в мені Христос». З одного боку, ми приходимо до храму Господнього, а з іншого – ми самі є храмом Духа Святого, як про це також каже апостол Павло.

Ми самі є храмом Господнім. Тому маємо пам’ятати, до Кого приходимо в храм – до Володаря всього видимого й невидимого. Пам’ятати, Кого приймаємо до себе, Хто живе в нас, – Творець усього видимого й невидимого. І коли це усвідомлення будемо в собі розвивати, то настане велична радість перебування з Господом, яка триватиме навіки–віків. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР