07.11.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

1Сл.1,6–10:  «Ви стали зразком для всіх віруючих»

Кожен із нас у своєму житті шукає і прагне мати осіб, яких бачить ідеалами, на яких рівняється. Люди завжди шукають когось, хто був би для них зразком для наслідування. Можливо, нам не вдається жити ідеальним християнським життям, але завжди очікуємо і сподіваємося, що був би хтось, хто б так жив. 

Ми живемо не лише для влаштування своїх взаємин із Богом, навіть не лише для свого спасення, своєї святості, наше життя завжди є взірцем для інших. Приклад ми подаємо завжди: усвідомлюємо це собі, чи ні. Але питання у тому, який приклад подаємо іншим, чи є він гідний християнина?

*** 

Лк.11,1-10:  «Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять»

Коли Господь каже: «Просіть, і вам дасться», то не ставить ніякої умови. Лише нагадує: хто просить, то отримає. 

Отож, коли ми просимо щось у Бога, маємо насамперед повірити, що в Нього це можливо. Для Бога немає неможливих речей. Часто, коли просимо щось у Господа, шукаємо для Нього «алібі» – чому Він не дає: бо я недостойний, грішний, тому що маю терпіти, це мені таке покарання тощо. 

Бог не потребує, щоб ми Його виправдовували, Господь потребує нашої віри. Тому завжди, коли приступаємо до Небесного Отця з якимось проханням, маємо запитати себе, чи ми самі віримо в здійснення того, про що просимо.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

07.11.2017р. Б. / Святих мучеників Маркіяна і Мартирія

Святих мучеників Маркіяна і Мартирія

Тропар, глас 1: Мучеників двійця, Маркіян з Мартирієм славним,* Арієве нечестя зруйнували,* і навчили вірити у співприсносущного Сина Отцю і Духові,* будучи слухняними Павлові – істинних заповідей учителеві.* Тому від меча загинули,* і завжди живуть з Христом, за нас Його молячи,* щоб спас душі наші.

Кондак, глас 4: Звершивши з дитинства добрий подвиг,* Маркіян з мудрим Мартирієм,* відступника Арія зруйнували,* зберігши неушкодженою православну віру,* і наслідуючи Павла, мудрого учителя.* Тому з ним отримали життя,* як Тройці захисники найстаранніші.

Святий Маркіян був читцем, а святий Мартирій – піддияконом (іподияконом) у Царгороді, а обидва вони були нотарями при патріярхові святому Павлі (пам’ять його вшановуємо 19 (6) листопада). До обов’язків нотарів належало записувати послання патріярха та різні листи, що стосувалися його урядування. Коли святого Павла прогнали з Царгорода і замучили – це докладно описано у його житії, – тоді лжепатріярх аріянин Македоній почав переслідувати всіх вірних, а допомагав йому в тому високий достойник Филип. Серед тих, хто прийняв мученицьку смерть, були також святі Маркіян і Мартирій. Їх кинули у в’язницю і морили там голодом. Македоній обіцяв їм обом єпископську гідність, що імператор Констанцій (син Костянтина Великого, затятий аріянин) обдарує їх усяким добром, та вони не прив’язувалися своїм серцем до золота; для них найбільшим багатством була любов Христа Спасителя, за якого прагнули постраждати.

І Бог удостоїв їх мученицької смерти; 25 жовтня 355 р. вони обидва нахилили свої голови під меч ката. Їх мощі поховано біля Меландійських воріт. Святий Йоан Золотоустий почав зводити над їх мощами, що прославилися численними чудами, церкву.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

06.11.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

1Сл.1,1–5:  «Труд вашої любові…»

Коли подивимось на своє життя, то побачимо, що мотивації в житті кожного з нас того, що ми робимо, дуже різноманітні. Хоч не раз кожен робить різну працю, але часом з однією метою – як джерело якоїсь користі для себе. Апостол же говорить про труд із любові. 

Важливо для нас бачити місце своєї праці як нагоду служіння Богові та іншим людям. Спробуймо поглянути з цієї перспективи, що моя праця, мої обов’язки – це не лише заробіток, користь, обставини, до яких ми вимушені. А це місце служіння іншим, місце де ми можемо показати свою любов до інших людей. Коли буде така свідомість, тоді зможемо приносити добрі плоди, виконувати свої обов’язки з любов’ю і дарувати цю любов іншим.

*** 

Лк.10,22-24:  «Багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачили, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули»

Кожна людина, свідомо чи несвідомо, шукає Бога. Тож маємо відчувати велику вдячність до Господа, що ми пізнали правду, що Бог відкрив нам її, що можемо жити цією вірою в нашого Спасителя. 

Коли хтось відкриє для себе якусь правду в житті, то отримує від цього радість. І якщо ми усвідомимо, що ми пізнали найважливішу правду, яку свідомо чи несвідомо шукають усі люди, то завжди будемо прагнути цією правдою ділитися. Якщо ж ми не маємо бажання ділитися цією правдою, або, як по-сучасному кажемо, «євангелізувати», то ми не до кінця пізнали, ким є для нас Господь.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР