10.07.2017р. Б. / Преподобного Самсона странноприємця

Преподобного Самсона странноприємця

Тропар, глас 8: В терпінні твоєму надбав єси відплату твою, отче преподобний, в молитвах неперестанно тривавши, убогих возлюбив єси і подбав за них, тож молися Христу Богу, Самсоне милостивий блаженний, щоб спастися душам нашим. 

Кондак, глас 8: Як особливого лікаря і молитвеника благоприємного, до раки твоєї Божественної прибігаючи, Самсоне богомудрий преподобний, зійшовшись з любов’ю, псалмами і піснями, радіючи, Христа прославляємо, який таку благодать зцілень тобі подає. 

Святий Самсон, родом з Риму, посвоячений із найзнаменитішими міщанами, ба і з імператорським домом, був взірцем благочестивого і милосердного християнина. Щоб мати змогу ще більше допомагати ближнім, він вивчив лікарську науку і лікував бідних, однак не тільки не брав грошей, а ще й допомагав їм зі свого маєтку. Після смерти батьків більшу частину маєтку він роздав убогим, своїм слугам дав волю, і лиш з одним із них пустився пішки світом. Преподобний Самсон зазнав багато горя, пізнав, як то чоловік бідує в дорозі. Допомагав усюди, де лиш міг, лікував тіло і душу. Господь дав йому великий дар лікувати хвороби силою чуда, однак смиренний Самсон видавав це за лікарське вміння, бо хотів уникнути людської слави і похвали. 

Так прибув він до Царгорода і побудував там маленький будиночок, де приймав кожного, і подорожнього, і хворого – і сам їм прислуговував. Але слава його не могла довго приховуватися;довідався про нього патріярх і висвятив Самсона на священика. Сталося так, що цар Юстиніян тяжко захворів, а придворні лікарі не могли йому допомогти. Тоді покликали святого Самсона, і він своєю молитвою оздоровив імператора. Жодних дарунків святий приймати не хотів, лиш попросив Юстиніяна побудувати притулок для бідних і хворих людей. Цар зробив ходив, і прославився багатьма чудами. Помер у великий святості 531 р. Тіло поховано в церкві святого Мокія. 

Коли після смерти преподобного Самсона вогонь охопив велику частину міста, і до притулку, в якому він жив і помер, вже починало добиратися полум’я, тоді явився святий над будинком, і в тій хвилі пішов такий рясний дощ, що загасив усю пожежу, і місто, з допомогою святого, було врятовано. Один вельможа на ім’я Теодорит зламав собі ногу. У великому болю став він просити допомоги у святого Самсона і той явився йому ві сні, а на ранок Теодорит пробудився цілком здоровий. Настоятель притулку Генезій занедбував свої обов’язки, тоді явився йому преподобний і заповів тяжку Божу кару. Вранці прокинувся Генезій увесь покритий ранами та німий. Лиш покаявшись і призвавши на допомогу святого Самсона та отримавши помазання благовонним миром, що випливало з мощей святого, він знову став здоровий. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

09.07.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Рм.10,1–10:  «Моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися»

Є особи, які дорогі нашому серцю, ми за них турбуємось, дбаємо, переживаємо, щоб вони були щасливі, здорові, що б все добре у них було в житті. Але життя, яким би воно не було – чи більше труднощів, чи менше, чи більше вигод, чи менше – воно закінчиться, і перед нами буде вічність. Тому в житті важливо найперше дбати про освячення і спасення наше як і кожної людини. 

На силу ми не можемо когось спасати і освячувати. Але важливий для нас є інструмент, на який вказує апостол і чим можемо допомогти для них, це – молитва. Маємо пам’ятати в молитві тих людей, яких Бог поставив на нашій життєвій дорозі, взивати до Господа, щоб вони провадили життя досконале, щоб вони ішли дорогою спасення.

*** 

Мт.8,28–9,1:  «І почали кричати: ”Що нам і Тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?”» 

Христос ходив Гадаринським краєм і не звертався ні до кого, хто не потребував Його. А тут двоє біснуватих самі дають про себе знати, самі виявляють себе і свій стан. Це показує дуже надважливу річ для кожного з нас. Христос був Богом, отже, був святим. І ця Його святість не давала злим духам почуватися комфортно, тому вони виявляли себе. 

Так само і в нашому житті: що більше будемо прямувати до досконалості і ставати святими, то більше будемо змінювати світ, впливати на тих чи інших людей, їхні недоліки, вади, також на ситуації чи проблеми, які є навколо нас. Дуже і дуже важливою є праця над собою, переміна себе, зростання в досконалості, у святості. Коли ми самі змінимось, то тоді ми навіть мимоволі будемо навертати, преображувати, зцілювати інших навколо себе. Отже, праця над собою – важлива річ не лише для нашого власного спасення, а для спасення цілого світу! 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

09.07.2017р. Б. / Преподобного Давида, що в Солуні

Преподобного Давида, що в Солуні

Тропар, глас 4: Від світського гамору рятуючись, посеред саду в наметі оселився єси, преподобний, звідки й восходження в серці поклавши злетів ти во вишнє чеснотами і там з ликами святих оселяючись, на долішніх споглянь, які нині пам’ять твою почитають.

Кондак, глас 1: Садом всепроцвітаючим, який приносить плоди чеснот, явився єси на садовому дереві, як благоспівуча птаха, рай же радше, життя древо, Господа, в сердці твоєму насадивши, зростив єси, богомудрий, і ним живиш нас благодатно;завжди моли за нас, Давиде всеблаженний. 

Одного разу монахи запитали ігумена Паладія, що найбільше його заохотило вступити до монастиря? Він відповів на це так:“Я родом із Солуня (в Македонії). За нашим містом у келії, яку влаштував собі на дереві, подвизався Божий старець Давид, що прийшов до нас із Месопотамії. Він прожив там 80 років, завжди веселий, милосердний, готовий кожного навчити і наставити на дорогу спасіння. І спеку, і холод – все зносив старець терпеливо. Сталось так, що воїни, які стояли вночі на варті на мурах міста, побачили, як з келії святого Давида через вікно струменить чудесний вогонь. І таке діялося кожної ночі, аж до його смерти. І я не раз бачив той вогонь і думав: «Якщо Бог вже за життя дає своїм вірним слугам таку велику славу, що ж тоді їх чекає там, у небі? І ця думка привела мене до монастиря»”. 

З цієї розповіді бачимо, як жив преподобний Давид. Бог прославляв його силою творити чуда. Одного разу в присутності імператора, коли святий Давид хотів запалити кадило, та не мав кадильниці, він узяв вуглини голою рукою і жодної шкоди йому не було. Однак, поки він осягнув велику святість, мусив побороти тяжкі спокуси. Та він усе подолав і свій подвиг довів до кінця. Нині Господь вінчає його небесною славою. Помер святий у глибокій старості близько 540 р. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР