23.05.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Ді.17,19–28:  «Те, отже, чому ви, не відаючи його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю»

Кожна людина створена на образ Божий, вона шукає Бога як свого Творця. Кожна душа, як каже Тертуліян, – за своєю природою християнська. Кожна людина свідомо чи не свідомо шукає Господа, шукає як би Його прославити, як віддати честь. А в силу того, що людина буває не вихована у християнському середовищі, вона не завжди може свого Творця пізнати й відкрити для себе. 

Однак за добрими учинками, намірами, доброю волею, які зауважуємо в кожній особі, можемо побачити цю спраглість Бога, яку ніхто і ніщо не може задовольнити. А ми, християни, своїм життям і поставою мали б показувати людям, що цю відвічну спрагу кожної людини ми реалізували в нашому житті. Тоді люди розумітимуть, якщо ми пізнали істинного Бога, цією правдою живемо, то й вони це зможуть!

*** 

Йо.12,19-36:  «Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде»

Кожен із нас, оглянувшись на своє минуле життя, може побачити, скільки недобрих рішень прийняв, а часто й таких, які призвели до падінь і гріхів. Це стається тому, що ми діємо під впливом своїх переживань, тих чи інших пожадань і пристрастей. Якби ми перебували в Господі й прагнули пізнавати Його волю, то, без сумніву, бачили б заздалегідь, що може стати для нас згубним, – і втікали б від того. 

Дуже важливо мати бажання не ходити в темряві, а ходити у світлі. Світло – це Бог. Що ближче ми до Господа, то більше в Його світлі починаємо розуміти, які рішення приймати, які кроки робити, як будувати своє життя, як ставитися до ближніх, коли потрібно мовчати, а коли – говорити. 

У Бозі ми здобуваємо певність і твердість у прийнятті рішень, стаємо як по-справжньому відважними, так і по-справжньому покірними. Перебування у світлі, у Господі, дає нам певність приймати правильні рішення.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

22.05.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Ді.17,1–15:  «Христові треба було страждати й воскреснути з мертвих»

Знаємо, що Ісус Христос прийшов чинити волю Отця. Прийшов, щоб принести людям спасення, прийшов, щоб виконати те, що мав би виконати. У нашому житті також діється ця Господня воля. Вона звершилась, коли ми народились у певний час, у певних обставинах, в певному народі. Божа воля здійснюється, коли ми перебуваємо в тих чи тих життєвих обставинах, чи страждаємо й терпимо, чи маємо приємні новини. 

Маємо довіряти Богові, бути впевненими, що Бог нас веде через усі обставини, веде до головного, щоб ми перемінилися. Бо так, як Ісус Христос виконав волю Отця, так і наше завдання – пізнавати волю Отця для кожного з нас на цій землі, відкривати її для себе й відважно чинити її.

*** 

Йо.11,47-57:  «Від того, отже, дня ухвалили вони Його вбити»

В цьому євангельському читанні чуємо пересторогу: слід усвідомлювати, які рішення приймаємо. Часто трапляється, що той чи інший вибір коштує нам значних зусиль, багато часу і старань. Але якщо цей вибір буде в самому початку неправильним, то всі сили, які ми покладемо, щоб цей вибір реалізувати, витратимо намарно. 

Перегляньмо своє життя. Які бажання ми в собі носимо, які наміри? Будьмо певні, що навіть найменший намір може з часом стати вчинком. Так було і з бажанням убити Христа, яке не відразу, але з часом реалізували ті, хто його в собі мав. 

Так само й ми: якщо носимо в собі добрі бажання та наміри, то здійснюємо їх, а якщо носимо злі, то з часом і вони стають реальністю. Знаємо: коли злодій хоче вкрасти, він завжди знайде нагоду це зробити. Тому придивляймося, які бажання носимо. Плекаймо в собі великі, гарні, поважні, Божі бажання – і тоді вони обов’язково втіляться в нашому житті.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

21.05.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Ді.16,16–34:  «Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу»

Апостолам не було легко, коли почали проповідувати. Їх одразу переслідували, вони терпіли, не раз арештовували їх. Знаємо, що майже всі апостоли загинули мученицькою смертю. Однак вони ставились до переслідувань і арештів як до частини процесу проголошення Доброї новини. Оскільки Ісус Христос сказав, що переслідували Його і переслідуватимуть Його послідовників. Апостоли тішились, що можуть йти тією самою дорогою, що йшов Христос. Тому коли Павло і Сила були у в’язниці, вони не зважали на те, де вони, і далі славили і благословляли Бога. 

У нашому житті мало б відбуватися так само: жодні події не мали б нас віддаляти від Бога, перешкоджати славити Його. Часто від нас не залежить, що з нами діється, що діється навколо нас. Але в кожній життєвій ситуації ми можемо бути з Богом, можемо молитися і славословити Бога. А Господь знає, як вирішити цю ситуацію. Бачимо, і тут Господь знайшов вихід: стався землетрус, всі двері повідчинялись і кайдани поспадали. Якщо ми молимось, то і в нашій ситуації Бог обов’язково зробить все, щоб захистити нас!

*** 

Йо.9,1-38:  «Переходивши, Ісус побачив чоловіка, зроду сліпого»

Це Євангеліє майже в цілій главі оповідає нам про зцілення сліпородженого. Може, не звертаємо уваги на те, що хлопець мав цю проблему, ваду від першого дня свого життя, бо таким народився. І Господь дає зцілення, яке було тяжко сприйняти євреям, що бачили це. 

Чому так? Адже й нам у житті не просто відчитати ті чи інші знаки, чуда, які постійно відбуваються довкола нас, які, може, не раз є і нелогічними. Погляньмо, скільки різних знамень Бог дає в нашому житті, що цілковито по-людськи здавались би неможливими! 

Коли уважно приглянемося до нашого життя, то побачимо їх. Він стукає, навіть коли ми не вслухаємося. І як цьому сліпородженому Бог дає прозріння, так і нам хоче показати те, чого ми часто не бачимо, що нам є ніби закрите до часу. Уміймо почути Господа, який надходить, аби зробити нас зрячими, зробити чергове чудо в нашому житті, і вміймо Йому за це бути вдячними. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР