11.01.2017р. Б. / Святих младенців за Христа убитих у Вифлеємі; Преподобного отця нашого Маркела, ігумена обителі Неусипаємих

Святих младенців за Христа убитих у Вифлеємі

Тропар, гл. 1: Болістями святих,* які за Тебе перетерпіли,* дайся ублагати, Господи,* і всі наші болісті зціли,* Чоловіколюбче, молимося. 

Кондак, гл. 6: Коли у Вифлеємі Цар народився, мудреці з Персії з дарами прийшли, проваджені зорею вишньою, а Ірод лютує і пожинає младенців, як пшеницю, ридаючи: влада моя скоро розориться. 

Свята Церква почитає нині пам’ять тих невинних діточок, яких наказав убити у Вифлеємі лукавий Ірод, бо гадав, що разом з ними буде також убито і того Царя Юдейського, про якого його питали три царі зі Сходу. Як знаємо, ангел Божий перестеріг святого Йосифа, і той з Пречистою Дівою і Дитям Ісусом подався до Єгипту. Не допоміг плач матерів, люті кати їм від грудей відривали немовлят і на очах убивали. 

І так “замість Христа і за Христа відібрано дітей у матерів і вбито” (св. Кипріян); “матері хрестилися слізьми, а діти в крові (св. Петро Хрисолог), бо “кров має не меншу силу, ніж вода для обмиття душі (св. Кипріян). І щасливі вони, бо є “першим цвітом мучеників, вони дістали нагороду життя вічного скоріше, ніж зрозуміли життя дочасне, і на початку свого життя через мученицьку смерть отримали початок вічного блаженства” (св. Августин). 

Нині вони тішаться такою самою славою, як і всі інші мученики. “Якщо запитаєш про заслуги тих невинних дітей, за які вони є увінчані, то також запитай Ірода про злочин, за який вони постраждали. Хіба любов Христа є менша, як ненависть Ірода? Ірод міг невинних дітей убити, а Христос хіба не міг би їх увінчати?” (св. Вернард). Христова Церква від перших літ свого існування почитає пам’ять цих святих мучеників. Перший, хто прославив їх похвальною проповіддю, був святий Іриней, потім святий Йоан Золотоустий, святий Кипріян Картагенський та інші. 

Як свідчить передання, Ірод наказав влаштувати ту різню за порадою первосвященика Гиркана та інших фарисеїв, але і їх також Ірод велів убити. А через рік він і сам загинув страшною смертю, а з ним і всі, що хотіли вбити Дитя Ісуса, а ангел Божий об’явив святому Йосифові, що “вмерли ті, що чигали на життя дитятка” (Мт. 2, 20). 

__________
У той самий день

Преподобного отця нашого Маркела, ігумена обителі Неусипаємих

Тропар, гл. 8: В Тобі, отче, дбайливо зберігся образ,* бо, прийнявши хрест, Ти пішов слідом за Христом* і ділом навчав Ти погорджувати тілом, бо воно проминає,* а дбати про душу – єство безсмертне.* Тим-то з ангелами разом радується,* преподобний Маркеле, дух твій. 

Кондак, гл. 8: Як зоря світлосяйна зі сходу возсіяв ти, всеблаженний Маркеле, і чеснотами пролунав ти, наставником багатьох монахів бувши, преподобний, тим і місто царське просвітив ти, тому співаємо тобі: радуйся, отче всеблаженний. 

Святий Маркел народився в Апамеї Сирійській. Він роздав усе своє майно вбогим і пішов у монастир “неусипаємих”, який заснував святий Олександр поблизу Царгорода. Пізніше, за ігумена Йоана, той монастир було перенесено до Витинії. Після смерти Йоана ігуменом монастиря став святий Маркел, за його ігуменства слава обителі, монахи якої, міняючи одні одних, день і ніч служили правило, і тому називалися “неусипаємі”, поширилася дуже далеко, багато монастирів і в себе заводили той устав і підпорядковувалися духовному проводові преподобного Маркела. 

Бог прославив свого слугу духом пророцтва, прозорливости і ласкою творити чуда в нагороду за його невимовну доброчинність щодо вбогих. Так, преподобний Маркел часто молитвою помножував збіжжя, призначене для бідняків. Коли помер його брат і залишив йому маєток, то святий ігумен роздав усе бідним. Братія просила його, щоб за частину грошей купив шмат поля для монастиря, але святий сказав їм на те, що найліпша і найплодоносніша рілля – це уповання на Господа Бога. Він захищав Христову віру від єресі євтихіян, часто ставав навіть перед імператором Левом І Великим і просив про опіку над святою Церквою.

Помер святий Маркел на шістдесятому році життя, після 470 р. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

10.01.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Євр.9,8–10; 15–23:  «Тому навіть і перший Завіт був освячений кров’ю»

Через смерть Ісуса Христа ми викуплені від неволі гріха, нам дароване вічне Царство. Але бачимо, як ми легко цим нехтуємо, легко грішимо, інколи поводимось так, як нам до вподоби, а не так, як вчить Господь. Це свідчить про те, що ми несерйозно ставимось до того, якою дорогою ціною ми відкуплені. Бог заплатив за нас найдорожчим, щоб викупити нас, хресною смертю свого Сином. 

Знаємо, що майже за кожну дрібницю в нашому житті мусимо платити, віддячуватися, але коли йдеться про Бога, завдяки Якому існуємо і маємо шанс на Вічність в його Царстві, то чи замислюємось, що неможливо нічим віддячити за Його добродійства до нас? 

Ісус заплатив за нас своєю кров’ю, віддав за нас своє життя ще тоді, коли ми були грішниками. Якщо щодня роздумувати над цим фактом, то щораз менше будемо грішити, а щораз більше станемо відкритими на Бога.

*** 

Мр.8,22-26:  «Бачу людей, – наче б дерева ходячі!»

Це Євангеліє показує нам дуже цікавий приклад того, як Ісус Христос зцілює сліпого – зовсім інакше, ніж зцілював інших осіб, – як би ми тепер сказали, поетапно. Цей уривок дуже важливий для кожного з нас, бо показує, що деколи Бог у нашому житті діє не зразу, наша зміна, зцілення, переображення відбуваються в часі. Саме тому завжди маємо бути витривалі в довірі до Бога, звертаючись до Нього зі своїми проханнями, благаннями, мольбами, молитвами. А з іншого боку – маємо дати Богові час, щоб діяти. 

І так, як у цьому Євангелії Господь поволі зцілював сліпого, але той не зневірився й чекав повного прозріння, так і в нашому житті Бог нас зцілює і змінює не за одну мить. Лиш уміймо очищуватися, довіряючи Богові, пам’ятаючи, що Він не забув про нас і краще знає, коли дати нам повне оздоровлення.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

10.01.2017р. Б. / Святих мучеників двадцять тисяч, спалених у Никомидії, святої мучениці Домни

Святих мучеників двадцять тисяч, спалених у Никомидії, святої мучениці Домни

Тропар, гл. 8: Страстотерпці Господні, блаженна земля, яку напоїли ви кров’ю своєю і святі оселі, які прийняли тіла ваші. У бою бо ворога перемогли ви і Христа з дерзновенням проповідували, Його як благого моліть, щоб спаслися душі наші. 

Кондак, гл. 2: Міцні душею у вірі святі вогнем страждання прийняли дві тисячі страждальців кличучи Родженому від Діви: Прийми всепалення наше за Тебе як дари перських царів - золото, ливан і смирну - превічний Боже. 

Сталося це 303 р., коли Диоклетіян, якого намовив його співправитель Максиміян Галерій, почав жорстоко переслідувати християн. Тоді було спалено церкву, що стояла навпроти царської палати. У церкві зібралося дуже багато народу, було це на празник Різдва Христового. Коли військо оточило церкву, тоді начальник наказав християнам, щоб вони йшли принести жертву божкам. Але ніхто з церкви не вийшов, тоді погани її підпалили і всі християни прийняли там мученицьку смерть. 

У Мінеях подано, що число святих мучеників було двадцять тисяч осіб, однак це треба розуміти так, що стільки було всіх мучеників, які під час усього переслідування прийняли мученицьку смерть у Никомидії. А кожного дня гинуло сотні вірних, мечі тупилися, кати падали від утоми, стоси трупів лежали на судилищі, а кров християнська плила і плила, натомість на їх місце ставали новонавернені погани, які приймали святе хрещення. Тоді серед інших також постраждали і царські придворні: Індиса втопили в морі, Гарганія і Петра також втопили, воєвода Зинон був стятий мечем, Мардонія спалили живцем, Доротей загинув від меча, диякона Теофіла було каменовано, Мигдонія засипали в рові, священика Гликерія спалили живцем. 

Мощі багатьох святих мучеників поховала християнська дівиця Домна. За це її після суду мучили у в’язниці, а під кінець стяли мечем. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР