13.09.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

2Кр.8,16–9,5:  «Бо ми дбаємо за добро не тільки перед Богом, але й перед людьми»

Деколи здається, що ми, християни, немовби живемо у своєму світі. Так, ми ходимо до храму, сповідаємось, причащаємось, належимо до тих чи тих християнських товариств і спільнот, бо так стараємось дбати про свої взаємини з Богом. І це важливе у нашому житті. Але часто ми, ті ж самі християни, не зауважуємо багатьох людей навколо нас, які потребують нашої допомоги чи просто уваги. 

Часто бачимо, що людям легше пожертвувати свої гроші, аніж час. Тож спробуймо ми, як християни, придивлятись до людей, яких поставив навколо нас Господь, і дбати про них. Ось чим можемо послужити завжди – своїм заангажуванням у їхнє життя!

* * *

Мр.3,13-19:  «Дав їм владу виганяти бісів»

Бачимо, що коли Господь кличе апостолів до місії, то не просто вибирає їх, а дає їм силу, як каже Євангеліє, «владу виганяти бісів». І видається, що апостоли по-людськи не були готові до цього. До того ж тоді були люди, набагато освіченіші від них: фарисеї, садукеї, книжники, – які зналися на Законі Божому. Але Христос вибирає саме апостолів. І це справжня таємниця Божого покликання. 

Отак у нашому житті треба усвідомлювати, що Господь не випадково вибрав для нас батьків, батьківщину, дав жити в тих чи інших обставинах, у тім чи іншім історичнім періоді. Водночас Він дає також силу і змогу жити в цих обставинах праведно. 

Яскравим прикладом є святі. Жодні обставини не були владні над ними. Ми ж часто говоримо: так склалися обставини, це від мене не залежить… Жодні обставини не можуть мати над нами влади. Адже Господь у будь-якій ситуації, якщо ми лише забажаємо цього, дає нам сили й можливість жити чесно, справедливо, побожно і свято. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

13.09.2016р. Б. / Положення чесного пояса Пресвятої Владичиці нашої Богородиці

Положення чесного пояса Пресвятої Владичиці нашої Богородиці

Тропар, глас 8: Богородице приснодіво, людей покрове,* Ти ризу й пояс пречистого Твого тіла* як загороду могутню городу Твоєму дарувала* безсіменним різдвом Твоїм, нетлінною перебуваючи.* В Тобі бо природа обновляється і час.* Тому молимо Тебе, мир городу Твоєму дарувати* і душам нашим велику милість. 

Кондак, глас 2: Пояс Твій чесний, що огорнув богоприйомне лоно Твоє, Богородице,* це сила необорна городу Твого і скарб дібр невичерпний,* єдина Мати-Приснодіво. 

Було це в часи правління імператора Лева VI Філософа (886-912). Його жінка Зоя дуже тяжко захворіла, що навіть найславніші лікарі нічого не могли вдіяти. Тоді, після довгих молитов, цариця удостоїлася Божого об’явлення, що одужає, якщо на неї покладуть чесний пояс Пресвятої Богородиці. Цей пояс імператор Аркадій (395-408) переніс з Єрусалиму до Царгорода, а його дочка свята Пульхерія, згодом цариця, зложила його в золотому ковчезі у церкві Пресвятої Богородиці. І коли Бог об’явив цариці Зої, що має шукати допомоги у тому поясі, то патріярх відкрив ковчег і побачив чесний пояс цілком неушкодженим. З молитвою його поклали на хвору царицю і вона чудом одужала, підвелася з ліжка і стала голосно величати Пресвяту Богородицю. 

Потім чесний пояс поклали назад у ковчег і запечатали царською печаттю. З того часу в пам’ять про це чудо з року в рік святкуємо празник Положення чесного пояса, який ще не раз оберігав Царгород від небезпек. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

12.09.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

2Кр.8,7–15:  «Щоб цим разом ваш надмір міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг колись покрити вашу нестачу, і щоб так панувала рівність»

Погляньмо на наше життя. Те, ким ми є чи що ми маємо, це все-таки частково сила обставин. Ми могли б не бути тими, ким є, могли б народитися в зовсім інших обставинах – гірших чи ліпших. Вони не припадкові, ці обставини дав нам Бог, щоб ми служили для інших. І тому завжди тим усім, що ми тепер маємо, треба ділитися з тими, хто потребує, бо не знаємо, що буде з нами в майбутньому. І ділімося не тільки з тими, хто потребує матеріальних статків, але з тими, хто потребує нашого досвіду, знань й іншого. 

Можливо, будуть ситуації, коли хтось інший матиме якісь земні достатки, досвід чи інші здобутки, і зможе поділитися з нами. Що більше ми ділимось з іншими, то більше будемо спосібні отримати на майбутнє в наших потребах. 

* * *

Мр.3,6-12:  «Він, однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли Його»

У Євангелії читаємо, що Господь забороняє говорити про ті оздоровлення, які отримали люди. Нас це може здивувати: чому Господь не хотів, щоб люди дізнавалися про ці чуда, а дізнавшись, наверталися, щоб люди, переживаючи зцілення, могли говорити про це іншим? Певно, тут йдеться про щось інше. 

Дуже часто, коли в нашому житті стається щось довгоочікуване, ми радіємо, але не завжди готові, а може, і не спроможні побачити за цим Бога, який це дав. І коли Господь забороняє розповідати про зцілення, то це тому, що бачить: люди захоплені лише чудами, лише зціленнями, лише тим, що вони отримали. Але оскільки Ісусові Христові найбільше йдеться про те, щоб люди за цим усім, що відбувалося, насамперед побачили Бога, то Він просить їх мовчати. 

Для нашого життя дуже важливо бачити Бога в кожній обставині, оскільки Він повсякчас присутній у нашому житті. Звичайно, не завжди легко розпізнати Божу присутність та його втручання в наше життя, але цього можна й треба навчитися, варто вправлятися в цьому. Згодом це принесе для нас велику радість, і тоді ми навчимося зустрічати Бога у всьому, що відбувається в нашому житті.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР