ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
– довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 16 серпня 2016 р.

16.08.2016р. Б. / Преподобних отців наших Ісаакія, Далмата і Фавста

Преподобних отців наших Ісаакія, Далмата і Фавста

Тропар, глас 4: Боже отців наших,* що чиниш завжди з нами по Твоїй лагідності,* не віддали милости Твоєї від нас,* але молитвами їх у мирі направ життя наше. 

Кондак, глас 2: Тих, що постом засяяли як світила* і вірою єресі зруйнували,* прославмо в піснях Ісаакія, Далмата й Фавста, як Христових угодників,* Якого молять вони за всіх нас. 

Житіє преподобного Ісаакія, ісповідника і посника, ми подали 30 травня, бо в цей день Христова Церква почитає його окремою службою. Святий Далмат за імператора Теодосія Великого був воїном. Він покинув службу і пішов (близько 381 р.) у монастир преподобного Ісаакія. Далматові доручили роздавати милостиню всім бідним, що приходили до монастиря, а що вони завжди зустрічалися тут зі святим Далматом, то й назвали монастир обителлю Далмата. Разом з ним прийняв постриг і його син Фавст. Вони обидва були ясними світилами монашого життя; преподобний Далмат у строгих постах осягнув нечувану досконалість, він упродовж 40 днів обходився без їжі. Помираючи, святий Ісаакій у 383 р. призначив Далмата своїм наступником на ігуменстві, а патріярх Аттик висвятив його на священика. 

Та настали для Христової Церкви тяжкі часи; лукавий Несторій, ставши патріярхом, почав поширювати свою єресь і хулити Пресвяту Богородицю. Вже тоді, коли він вступав на престол, преподобний Далмат побачив у ньому вовка в овечій шкірі і перестерігав монахів. А коли в Ефесі було скликано Третій Вселенський собор (431), на якому Отці Собору засудили й викляли Несторія, то його впливові прихильники не допустили до імператора Теодосія Молодшого послів Собору і збунтували народ проти соборових рішень. Тоді один з учасників Собору, перебравшись на діда, пробрався до преподобного Далмата і приніс йому листа з описом усього, що сталося. Святий Далмат уже близько п’ятдесят літ не виходив за поріг свого монастиря. 

Але тепер він зібрав усе духовенство, всіх монахів, до них долучилося велике число народу, і так хресним ходом, зі співами псалмів, пішли вони до царської палати. Преподобний передав імператорові рішення Собору і повідомив його про те, що в Царгороді, під боком царя, прихильники Несторія зважилися виступити проти Собору, а імператор пообіцяв, що покарає злобу. З царської палати хресний хід зі співами вирушив до церкви святого Мокія. Тут преподобний Далмат публічно оголосив, що Собор кинув клятву на Несторія. Отці Собору за це настановили його архимандритом, тобто наставником усіх царгородських монастирів. 

Закінчив своє благочестиве життя преподобний Далмат близько 440 р. Його син Фавст провадив таке ж досконале життя, що після смерти також удостоївся того, що Церква зачислила його до лику святих. З мощей преподобного Далмата, похованих у монастирській церкві, витікало благовонне і помічне у хворобах миро. 

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

понеділок, 15 серпня 2016 р.

15.08.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

1Кр.11, 31–12,6:  «Різниця теж і між ділами, але Господь той самий»

Коли подивитися на наше життя, то кожен із нас не є до кінця задоволений тим, що робить, не задоволений сам собою, своїми ближніми. Найчастіше ми незадоволені, бо порівнюємо себе і свої здобутки з іншими. Але погляньмо на це все через призму Божої любові. Бог любить нас усіх однаково. Але у своїй величезній любові обдарував кожного з нас різними дарами і спроможностями. 

Тому важливо бачити свої спроможності, дані Богом, а також те, що Бог хоче від мене, як я можу послужити Йому і своїм ближнім цими дарами. Розпізнаваймо дари, які ми отримали від Бога, і тими дарами служімо тим, кого Господь посилає нам у нашому житті. 

* * *
Мт.18,1-11:  «Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе»

Бачимо, як різко, навіть категорично Ісус Христос вимагає, щоб відтяти ту частину тіла, яка нас спокушає. Але чи йдеться про буквальне розуміння? Звичайно, ми всі погодимося, що ні. Але чому ж Господь говорить так категорично? Аби навчити нас, що ми часто маємо бути категоричними у своєму житті. Саме коли приходять якісь грішні думки, бажання, найменші спокуси, пропозиції диявола – маємо зразу їх відкидати. Адже будь-який наш гріх, будь-яке наше падіння завжди починалося від малого – коли ми ставали на шлях компромісів. 

Якщо ми погодилися на думку, яка суперечить Євангелію і Божим заповідям, прийняли якесь грішне бажання у своєму серці, то за першої ж нагоди ми його реалізуємо. Кожен гріх починається від маленької згоди на якесь бажання чи думку всередині нас. 

Маємо категорично різко відкидати ще на початку все те, що може призвести нас до гріха. Саме цього вчить нас Господь. «Відтинаймо» без сумніву навіть найменші злі задуми чи помисли, які турбують нас, щоб не віддалитися від Бога!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

неділя, 14 серпня 2016 р.

14.08.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

1Кр.1,10–18:  «Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа»

Щоб зрозуміти ці слова, мусимо кілька слів сказати про те, чим для тогочасних людей було розп’яття на хресті. Бути покараним на хресті – найбільша ганьба для тогочасної людини, а ще більше – для єврея. Тому проповідь про хрест теж була ганьбою для тогочасних людей, бо це було місце ганебної смерті. 

А чим для нас є хрест? Це місце, де нам подарована вічність. Усі ми прагнемо щастя, довгих років життя, але на хресті людина отримала вічність, безсмертне життя. Тому він для нас такий важливий і цінний. На хресті Господь виявив свою найбільшу любов до людини й обдарував її вічним життям. 

* * *
Мт.14,14-21:  «Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти»

Люди були так захоплені проповіддю Спасителя, що зовсім не думали про земні потреби, – незчулися, як опинилися в пустельному місці, де не було поживи. Тоді апостоли, учні Ісуса Христа, просять Його якось зарадити цій ситуації, щоб можна було нагодувати людей. Апостоли навіть не допускають думки, що Христос може дати людям їжу. А ще більше не сподіваються, що вони самі можуть щось дати цим людям. Саме в цій ситуації Ісус Христос каже ці знамениті слова: «Дайте ви їм їсти». Тобто: спробуйте зробити щось, що можете у цій ситуації. 

З одного боку, ми бачимо чудо – Ісус Христос помножує хліби. А з іншого – перед нами постає ситуація ділення, бо люди мали п’ять хлібів і дві риби й почали ділитися, давати одні одним. Як це важливо в нашому житті – вміти поділитися, дати щось комусь іншому. 

Господь не тільки робить чудо помноження хлібів, а й вчить ділитися, давати те, що в наших силах і змозі, – а Бог доповнить. Тож робімо все, що можемо, а Бог завжди це помножить!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР