27.02.2016р. Б. / 7 причин, чому ви не зробите нічого вражаючого

Реймар Тірадо (автор публікації) – підприємець, котрий завжди прагне навчатися і дізнаватися щось нове. Він ніколи не зупиняється на досягнутому.

Пропонуємо вам прочитати цю статтю, а потім довести йому на ділі, що він неправий.

"Слідування шляхом, який колись пройшли інші, – розумне рішення, тому прогресу можуть досягти тільки ті, хто приймає "нерозумні" рішення і йде власним шляхом."
  Стів Джобс

Я розповім вам про те, чого не вчать у підручниках чи в школі.

Про те, що змушує вас вийти за межі звичайного існування. Наприклад, переїхати від батьків, кинути роботу, послати все до біса і зробити хоч щось.

Досвід, який ви отримуєте в реальному житті, виходить далеко за межі бульбашки, створеної нашою освітньою системою та опікою батьків. Такі навички ви можете розвинути, тільки якщо по-справжньому знайдете себе. Ці вміння з'являться, тільки якщо ви ризикнете всім, щоби зробити щось по-справжньому вражаюче. Ті навички, якими, як вам здавалося, ви вже володієте.

Все, що я хочу сказати: у грі під назвою життя у вас немає жодного шансу. Чому?

1. Ви надто мало програвали

Вам комфортно у вашій посередності, ви навіть не хочете намагатися.

Ви надаєте перевагу розмовам про те, що було б добре вивчити нову мову, замість того, щоби вчити її. Ви скоріш за все "перечекаєте", або, можливо, зробите складну роботу завтра. Ви ненавидите свою роботу, але не готові шукати нову. 

І поки ви тут сидите, склавши руки, і не хочете навіть спробувати, я збираю помилки, випробовую себе, вивчаю щось нове.

Коли я програю, я вчуся і змінюю свій шлях таким чином, щоби він завжди вів тільки вперед. Це як процес загартовування металу: я проходжу крізь вогонь і набуваю форму. Форму меча з найгострішими лезами, який розрубає вас на частини, якщо ви не докладете більше зусиль.

2. Вас хвилює думка оточуючих

І ви підлаштовуєтесь під неї. Тому що боїтеся того, якими вас побачить світ.

Ви так думаєте, тому що судите інших: начебто й інші люди повинні, в свою чергу, судити вас. Вас більше хвилює ваше барахло, ніж вчинки, які ви здійснюєте.

Поки ви витрачаєте гроші на нові лахи, машини, дорогу їжу і вечірки в барах, я цікавлюся собою. І поки ви намагаєтеся підлаштуватися під навколишній світ, я роблю так, щоби світ підлаштувався під мене.

Я впевнено відкину всі сумніви і покажу світу справжнього себе. У мене імунітет до ваших думок, я стою в оточенні ідей; поки ви звикаєте до буденності, я досліджую надзвичайне.

3. Ви вважаєте себе розумнішими, ніж це є насправді

Насправді, ви робили те ж саме, що й інші. Ви вчили те ж саме, що і вони, і читали ті самі книги. Але якщо ви вчилися, тільки щоби пройти тести, то не думайте, що стали розумнішими!

Знання не в тому, що ти вивчив, а в тому, як ти живеш.

Якщо буде необхідно, я зможу пройти тести. А чи зможете ви впоратися із завданнями, які переді мною ставить життя? Тести, які оцінюються не за бальною шкалою і не у відсотках, а однією-єдиною оцінкою: виживанням.

4. Ви не читаєте

Ви читаєте тільки те, що зобов’язані, або зовсім нічого. Ви вважаєте історію нудною, а філософію - тупою. Ви краще подивитеся телешоу, ніж відкриєте для себе щось нове, ніж спробуєте розібратися у думках іншої людини, яка намагається краще зрозуміти цей світ.

Ви відмовляєтеся визнавати, що вся сила світу прихована у словах тих, хто жив до нас.

Все, що вам необхідно, ви можете знайти у величезній кількості книг, які тепер стали доступнішими, ніж будь-коли. Ви і цю статтю не читаєте. Швидше за все, ті, хто її читають, все це вже знають. Можна відвести коня на водопій, але не можна змусити його пити.

5. Ви не є допитливими

Тому що ви дізнаєтеся новини з підконтрольних державі ЗМІ, які копіюють публікації один в одного. Тому що ви навіть лінуєтесь задати собі одне просте питання: "А що, якщо все це брехня?", і допустити можливість, що так воно і є. Прямий обов'язок мас-медіа: відволікати вас від найважливішого.

У мене є жага знань, незалежно від теми.

Доки ви зайняті тим, що граєте у Angry Birds, я читаю про теорію струн і квантову механіку.

Тому що на свої власні аргументи я буду дивитися з різних точок зору і шукати їх вразливі сторони. Щоб зрозуміти, як ви можете мені заперечити.

Я зрозумію обидва боки суперечки, і, якщо прийму вашу сторону і почну сперечатися за вас, то перемога буде моєю. Навіть якщо я тільки що переміг вас у цій же суперечці.

6. Ви не ставите питань

Ви не сумніваєтеся в авторитетах. І не ставите самі собі запитань.

Ви не розумієте значення правильно заданого питання, шанобливої незгоди і можливості відстояти свою думку перед тими, хто з вами не згоден. Ви не ставите питання з приводу реальності - дуже зайняті виживанням у цій монотонності.

Потрібно структурувати ваші питання до цього світу.

7. Вас бісить правда

Визнайте той факт, що ви насправді нічого не знаєте. Можливо, вас вже бісить ця стаття. Стаття в інтернеті не відшкодує вам час, який ви витратили даремно.

Ви живете, гордо задерши голову, не цікавлячись тим, що відбувається навколо. Ви знаходитесь у блаженному невіданні про реальність, яка є настільки близькою до вас, що варто лише висунути язика, і ви відчуєте, наскільки "приємна на смак" правда.

І тоді ви зрозумієте, єдине, що заважає вам робити по-справжньому вражаючі речі, – це ви самі.

Vitaliy DeFranko

За матерріалами: uamodna.com

Джерело:    ДИВЕНСВІТ

25.02.2016р. Б. / У Європу – із незмінним прагненням Божої присутності

Проблема євроінтеграції зараз стала однією із найбільш цікавих та найбільш дискутованих. Європа, чи Бог? Або Бог і Європа? Аж надто різняться думки і погляди. Ось деякі з них:

Слід напевно йти від початків. ЄС і Європа – це тотожні поняття? Сьогодні політична Європа – це дійсно ЄС. І цей союз постійно переживає оновлення і трансформації. Напозір успішна система європейської єдності насправді відчуває багато руйнівних кризових поштовхів. Звідси і виникають думки про причину деградації Європи – у невідповідності основних цінностей. Цінності Європи, сформованої впродовж тисячоліть, зовсім різняться від тих, які пропонує сучасний ЄС. Бо Європа традиційна – християнська, а сучасна – аж занадто ліберальна і демократична… і безціннісна?

Європа християнських цінностей – це:

• територія поваги до святості і цінності подружжя, де чоловік і дружина – рівноправні, а їхня любов один до одного є незаперечною основою вірності та самопожертви.
  
• місце достойної соціальної позиції: бідний християнин із багатим однаково перед Богом моляться у церкві; матеріальне благо аж ніяк не стає перепоною для виявлення пошани людській гідності – християнський Бог народжується у яслах і працює теслею!
  
• опора для влади, якій слід коритися, бо, за словами апостола Петра, кожна влада від Бога.
  
• маятник тимчасовості і швидкоплинності людського життя, бо справжнє і вічне – життя в Божому Царстві, тут треба жити так, щоб здобути собі райську домівку.
  

 

Що ж відбувається із європейськими орієнтирами сьогодні? Відомо, що цінності – це те, що основоположне, те, що кермує, визначає. Людське життя без непорушних засад подібне до корабля, що, випливши, не зовсім розуміє, куди плисти.

Досвід країн, які нещодавно вступили до ЄС, багато про що свідчить. Люди готові були поміняти керманичів своїх державницьких потягів, але ж самі потяги із прокладеними коліями – аж ніяк ні. Особливо, коли йдеться про переживання християн. Особливо, коли йдеться про основоположні моральні цінності, а саме: вартість життя та сімейних взаємин.

Евтаназія, аборт, одностатеві шлюби. Християнська свідомість ніколи не змириться із такими «свободами», бо це абсолютне зло.

Тому і різняться думки. В економіці, політиці все ніби ок, все можна сприйняти, але у сферах моралі – ніяк.

Якщо Європа майбутнього має право на існування, то лише із непохитною пошаною до людського життя, сім’ї, дітей, у економічній зрілості, мирі та суспільному благу. А найголовніше – із незмінним прагненням Божої присутності, яке єдине здатне вирішити нерозв’язані проблеми.

За матеріалами зустрічі «Ціль життя? Куди прямуємо до Бога, чи в Європу?», яку провів єрм. Юстин Бойко  у суботу, 13 лютого, в Реколекційно-відпочинковому центрі Львівської архиєпархії «Світлиця»

Репортер:  Ірина Сулик

Редактор: Тетяна Трачук

Джерело:     ДИВЕНСВІТ

24.02.2016р. Б. / 10 заповідей для батька

Бути батьком – не просто. Бути батьком означає стати справжнім взірцем для свої дітей, опорою для дружини. Бути батьком означає розвивати стосунки із жінкою та виховувати нових Людей. Бути батьком – це бути справжнім.

10 заповідей для батька

I. Перший обов'язок батька у стосунку до дітей – любити їхню маму.

 
Виховання – завжди командна гра. Батько може захистити матір, підміняючи її, даючи їй можливість відпочити, відновитися і знайти трохи часу для себе.

II. Батько перш за все повинен "бути".

 
Його присутність повинна означати: "Ви, моя сім'я, – найголовніше в моєму житті". Бути у випадку батька означає спілкуватися з дітьми, обговорювати їхні проблеми, залучати їх, наскільки це можливо, до участі у своєму житті. І навчитися помічати всі малі і великі знаки, які постійно надсилають діти.

III. Батько є прикладом, хоче він того чи ні.

 
Батько – зразок чесності, порядності і доброзичливості. Навіть якщо діти не помічають цього, а іноді і заперечують, насправді вони дивляться на те, що і як робить батько і чому він робить так, а не інакше. Те, що ми називаємо совістю, багато в чому залежить від батька.

IV. Батько гарантує надійність.

 
Батько – це охоронець. Вся сім'я чекає, що батько захистить її. Батько охороняє також тоді, коли визначає певні правила, часові та просторові обмеження, іноді забороняючи певні речі. Це найкращий спосіб сказати: "Я дбаю про тебе".

V. Батько заохочує і надає сил.

 
Батько доводить свою любов повагою, слухаючи і приймаючи. Його любов – справжня, як у тих, хто говорить: "Що б не трапилося, я завжди з тобою!" Завдяки цьому у дітей з'являється самоповага. Батько завжди готовий допомогти своїм чадам, компенсуючи їхні слабкості.

VI. Батько пам'ятає і розповідає.

 
Батьківство є островом порятунку для тих, хто важко провів свій день. Такий звичайний момент, наприклад, вечерю, батько перетворює в особливу сімейну зустріч, коли всі можуть спокійно поспілкуватися між собою. Добрий батько здатний створити чарівну атмосферу спогадів.

VII. Батько вчить вирішувати проблеми.

Батько – найкращий путівник у навколишньому світі. Він має сильний вплив на дітей завдяки своїй здатності керувати життям, завдяки тому, як він ставиться до дійсності, що нас оточує. Батько – це людина, яка дає дітям карту життя.

VIII. Батько прощає.

 
Прощення батька – це те, що дитина відчуває найбільше і чого очікує найбільше; це чи не найважливіша ознака батька.

IX. Батько – завжди батько, навіть якщо він живе далеко.

 
Кожна дитина має право на "свого" батька. Коли батько нехтує дітьми, забуває або покидає їх, то завдає їм рану, яка ніколи не заживе.

X. Батько – це образ Бога.

 
Бути батьком – велике покликання, а не особистий вибір. У всіх дослідженнях з психології написано про те, що діти виробляють для себе образ Бога, ґрунтуючись на образі власного батька. Ісус навчив нас молитви "Отче наш". Якщо мати молиться разом з дітьми – це прекрасно, але одночасно звично. Якщо ж з дітьми молиться батько – вони ніколи про це не забудуть.

 

Переклад з російської: о. Тихон Кульбака

 

За матеріалами: Духовно-психологічна порадня

Фото: krasdor.com.ua

Джерело:    ДИВЕНСВІТ