03.11.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок 23-го тижня 

Євангеліє

Лк.11,1–10:  «Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять»

Коли Господь каже «просіть – і дасться вам», то не ставить ніякої умови. Лише каже – хто просить, то дасться йому.

Отож, коли ми просимо щось у Бога, маємо самі повірити, що у Нього це можливо. Для Бога немає речей неможливих. Проте коли ми просимо щось у Бога, то шукаємо алібі для Господа - чому  Він не дає: бо я недостойний, я грішний, тому, що маю терпіти, це мені таке покарання та інакше.

 Бог не потребує, щоб ми Його виправдовували, Бог потребує нашої віри. Тому завжди, коли приступаємо до Господа з якимось проханням, маємо самі себе запитати: чи ми самі віримо в здійснення того, про що просимо?

---

Апостол

1Сол.1,6–10:  «Ви стали зразком для всіх віруючих»

Кожен з нас в своєму житті шукає і прагне мати осіб, яких бачить ідеалами, на яких рівняється чи наслідує.  Люди завжди шукають когось, хто був би для них зразком. Можливо, нам не вдається жити ідеальним християнським життям, але завжди очікуємо і сподіваємося, що був би хтось, хто б так жив.

Ми живемо не лише для влаштування своїх стосунків з Богом, навіть не лише для свого спасіння, своєї святості, а наше життя завжди є взірцем для інших. Приклад ми показуємо завжди: чи усвідомлюємо це, чи ні. Але питання тільки, який приклад ми даємо для інших, гідний християнина чи злий?

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

02.11.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 23-го тижня 

Євангеліє

Лк.10,22–24:  «Багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачили, і не бачили, і чути, що ви чуєте,і не чули»

Кожна людина, свідомо чи несвідомо, шукає Бога. І маємо мати велике почуття вдячності до Бога, що ми пізнали правду, що Бог відкрив нам її, що ми можемо жити цією вірою в нашого Спасителя.

Коли хтось відкриє для себе якусь правду в житті, то отримує від цього радість. І якщо ми усвідомимо, що ми пізнали найважливішу правду, яку свідомо чи несвідомо шукають усі люди, то завжди будемо прагнути цією правдою ділитися. Якщо ж ми немаємо бажання ділитися цією правдою, або як по-сучасному кажемо «євангелізувати», то ми не до кінця пізнали, Ким є для нас Господь, що Він нам відкрив і дав.

---

Апостол

1Сол.1,1–5:  «Труд вашої любові…»

Коли подивимось на своє життя, то побачимо, що мотивації в житті кожного з нас того, що ми робимо, є дуже різноманітні. Не раз хоча кожен робить різну працю, але часом з одною метою – як джерело якоїсь користі. Сьогодні апостол говорить про труд з любові.

Чи ми місце своєї праці бачимо як служіння Богові та іншим людям. Спробуймо поглянути з цієї перспективи, що моя праця, мої обов’язки – це не лише заробіток, користь, обставини, до яких ми вимушені. А це місце служіння іншим, місце вираження любові до інших людей. Тоді справді зможемо приносити добрі плоди, виконувати свої обов’язки з любов’ю і дарувати любов іншим.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

01.11.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

22-га Неділя 

Євангеліє

Лк.16,19–31:  «Навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять»

У притчі про вбогого і багача бачимо, що Лазар, який на землі перетерпів невигоди та труднощі, удостоюється радості у Вічності, а багач, який вже здобув свою радість і своє щастя на землі, у Вічності отримує терпіння. Але коли багач розуміє всю незворотність своєї ситуації і просить можливості попередити своїх рідних, щоб інакше жили на землі, то на це чує відповідь: «Навіть якби хто з мертвих воскрес – не повірять».

Бог завжди промовляє до нас. В кожній ситуація нашого життя Бог хоче щось нам сказати. Чи це хвороби, чи невдачі, чи якість труднощі та непорозуміння – через них Бог до нас промовляє, на щось хоче звернути увагу. Тому маємо чувати і бути уважними до всіх ситуацій і подій які з нами відбуваються – що Бог нам прагне промовити цим? 

А Бог, який є Любов’ю, завжди має що нам сказати!  

---

Апостол

Гл.6,11–18:  «Нічим не хвалюся, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа»

Коли дивитися на тогочасний світ, хрест – місце ганьби, місце смерті злочинців, до яких був зарахований також Христос. Ніколи у нашому житті ми не надаємо пошани місцю, де загинула наша близька, рідна, важлива для нас людина. Це місце є для нас місцем втрати, смерті.

Хрест – це теж місце смерті. Але не просто людської смерті, але перемоги життя над смертю. Це місце де Христос обдаровує нас життям вічним. Це місце смерті Христа, і місце народження нас до життя вічного, місце входу в цю вічність, місце прилучення до Господа.

Саме тому апостол каже, що він буде хвалитися хрестом, як місцем де він стає учасником Царства Небесного. Хай Господь дасть нам мудрість поцінувати хрест Господній як місце нашого свячення і спасіння!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя